Як святкування Великодня комуністичний атеїзм пережило, а хлібзаводи почали пекти паски вже за часів Перебудови

Продовження.

Частина 1: Великодні писанки і крашанки на Слобожанщині: поєднання християнського і язичницького

Моя співрозмовниця – Наталя Аксьонова, етнологиня, кандидатка історичних наук, доцентка кафедр українознавства, туристичного бізнесу і країнознавства Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, популяризаторка історії та культури Слобожанщини.

Наталя Аксьонова / Фото: Вікторія Якименко

Як вдавалося у радянську добу зберігати великодні обрядові практики?

Медіатором між світським життям і традиціями святкування Великодня, як і інших обрядових свят, виступала жінка поважного віку. Ця стара людина без перешкод відвідувала церкву, оскільки вже не була обмежена заборонами партії чи комсомолу, святила великодній кошик. Завдяки таким бабусям наше покоління знало, коли Великдень.

На Слобожанщині, подібно до інших регіонів України, за радянської влади діючих церков було небагато: як правило, вони були десь на задвірках або просто у будинках. Наприклад, в Ізюмі з трьох великих храмів діяв лише Вознесенський, що на Пісках. Саме туди моя бабуся приходила, і святила кошик всіх родичів і сусідів. Число людей, яким вона роздавала шматочки освяченої їжі для розговіння, насправді вражало.  Вона була категорично проти освячення алкогольних напоїв, оскільки вважала, що вони не мають божественної природи, не святила також традиційну сьогодні ковбасу чи шинку, освячувалося лише присолене сало.

Зранку Великодня передусім бабуся просила розговлятися яєчком, у ті часи не можна було насвятити стільки яєць, скільки зараз. Традиційно ми отримували четвертинку чи восьмиринку свяченого яйця, потім шматочок солоного сала і солодкої паски, які дрібно нарізали.  Бабуся суворо слідкувала, щоб хоча б освячене яєчко чи шматочок паски дісталося кожній сусідній родині та родичам.  

Отже, старі жінки святили яйця і паски і намагалися роздати якомога більшому колу близьких: у такий спосіб за повної заборони відвідування церкви зв’язок з нею зберігався, і вже наприкінці 80-х років і пізніше число прихожан стрімко зростало. Мабуть, це було перше церковне свято, яке навертало до відвідування церкви навіть затятих атеїстів.

Сучасний великодній кошик / фото ілюстративне з сайту проєкту Seeds and Roots

Які великодні обряди, окрім прикрашання яєць, мали язичницьку складову?

Язичницький пласт Великодніх свят безпосередньо пов’язаний з тим, що сам Великдень для українського селянина був продовженням Страсного тижня, починаючи з Вербної неділі. Більшість дій, обрядів селяни пов’язували з Великим Четвергом, якому надавали особливої ваги. Починаючи день разом зі сходом сонця зі вмивання, селяни втілювали ще дохристиянську ідею оновлення та переродження.

Саме четвер у давніх українців був днем почитання Бога. Вони вірили, що все освячене у Великий або Чистий Четвер мало навіть більше значення, ніж освячене на Великдень.  Робили четвергову сіль, доносили до дому страсну свічку, які берегли весь рік. Четвергові сіль і свічка виконували численні оберегові функції. Наприклад, під час пожежі четвергову свічку треба було перекинути через хату, стайню чи клуню, яка палає. Ймовірно, це мало прямий зв’язок з дохристиянськими віруваннями і богом вогню. Четвергова сіль також вважалася потужним оберегом.

Четвергові свічка і сіль були тісно пов’язані зі скотарством. Сіль давали худобі, якщо вона хворіла. Свічкою підкурювали всі кутки стайні чи хліву, де перебувала худоба. Великодні ритуали демонстрували сталий зв’язок людини з навколишнім світом. Свяченою їжею люди ділилися з тваринами: давали козам, вівцям тощо. Окрім того, що крихти від пасок згодовували птиці, були чітко прописані дії зі шкаралупами від крашанок і писанок, які найкраще було закопати під коріння плодового дерева.

Тобто ідея християнського переродженого Бога, який помирає і невдовзі перероджується у всіх іпостасях, чітко тут пов’язана з навколишньою світом. Чистий Четвер є, по суті, передоднем свята переродження. Це такий яскравий світлий день, після якого світ оновлюється. Ось таке нашарування двох традицій, християнської і язичницької, дає нам, по суті, поєднання двох свят. У четвер світ оновлюється і перероджується, а у Неділю – Воскресіння Бога, який після мученицької смерті відроджується в образі Ісуса Христа. 

Чи спостерігається поєднання цих двох традицій у випіканні великоднього хліба?

Хліб, що ми печемо на Великдень, він не канонічний, він архаїчний. Традиційно паски намагалися зробити якомога вищими, я пам’ятаю, що у бабуні вони були 60–70 см заввишки. У слов’янській свідомості є уявлення про їхню фалосоподібність, цим можна насправді пояснити і переважаючий білий колір прикрашання. Ну а солодкий багатий смак – то вже доповнення до святкового вигляду. Солодке у традиційній культурі є символом божественного. Шоколад, мармелад, родзинки, цукати тощо стали використовуватися значно пізніше.

Великодні паски. Ізюм, Харківська область / Фото: Відділ культури Ізюмської міської ради

Коли стали виготовляти великодні паски хлібзаводи?

В умовах заборони радянською владою всіх церковних пережитків держава довгий час намагалися уникати самого розуміння того, що люди святкують Великдень. Лише у 80-х роках за «перебудови» з’являється у відкритому продажу різновид випічки «кекс весняний». Підприємства вже могли заробити, продаючи людям щось подібне до традиційного пасхального хліба. Люди його охоче розкуповували, тому що виробництво не було масове, треба було привітати більшу кількість рідних і знайомих.

Великодні паски. Ізюм, Харківська область / Фото: Анастасія Гарагуля

Великодні паски. Ізюм, Харківська область / Фото: Фото: Анастасія Гарагуля

Великодні паски. Ізюм, Харківська область / Фото: Анастасія Гарагуля

Що відомо про традиції випікання домашніх слобожанських пасок?

Тут я говорю з власного досвіду, про 70-ті – 80-ті роки ХХ століття. Далеко не всі вміли випікати і мали необхідні форми. Велику високу паску можна було виготовити у великій жестяній банці від томатної пасти. Традиційних керамічних форм майже не збереглося, нових не було у продажі. Загалом пекли у чому могли: у банках від консервів, згущеного молока, навіть каструлях.  Насправді в цей період і у «голодні» 90-ті роки пекли надзвичайно мало. Якість борошна була не високою. Моя бабуня вміла вибирати борошно, бралася, і ці паски вона пекла насправді на весь рід. Багато хто не міг собі це дозволити також через так звану «індустріальну зайнятість»: треба було вставати о 3-й ранку, а то й раніше, і процес тривав до вечора, тому що розводили на велику кількість рідини. Старі рецепти розраховані на три літри молока, десятки яєць і т. д.

Великодні паски. Харків / Фото: Єлизавета Зеленська

Великодні паски. Харків / Фото: Лілія Коркішко

Бабуся вставала вдосвіта, обов’язково молилася і робила все в абсолютній тиші. Вона мала спеціальну піч на вулиці, просто величезну. Я вже згадувала про форми. Ще у 40-х роках ХХ ст. війна і радянська система повністю знищили артілі гончарів. Навіть в Ізюмі на Гончарівці вже не було жодних керамічних форм. Бабуня мала форми залізні. Вона вміла робити так, що паска з цієї форми піднімалася сантиметрів на 10–15, при чому тісто не розпливалося шапочкою униз, а утворювало рівну півсферичну форму

Як змінювалися традиції прикрашання пасок?

Саме декорування готових пасок надзвичайно любили і люблять діти. Раніше декорували, наприклад, льодяниками монпансьє, кріпили їх до вологої глазурі. Могли фарбувати пшоно, використовуючи харчові фарбники, сік моркви, буряка й інколи навіть зеленку. Якщо бабуні не вдавалося купили готових посипок з цукрової пудри чи льодяників, то доводилося вдаватися до фарбування пшона. Фарбований цукор і інший скромний декор для пасок раніше продавали на ринках. Утім ринки працювали, як правило, раз на тиждень і буквально впродовж кількох годин. Лише вже близько двадцяти останніх років асортимент декору помітно зріс і, завдяки йому, паски стають справжніми шедеврами.

Також доволі поширеною була традиція не прикрашати паски або використовувати прикраси з тіста.

Великодні паски. Липці, Харківський район /  Фото: Оксана Дріль

Які сучасні традиції святкування Великодня на Слобожанщині, окрім фарбування яєць і випікання пасок?

Дуже часто традиція зводиться до відвідин всеношної служби у церкві і освячення великоднього кошика. Далеко не всі починають підготовку до свята заздалегідь і виконують відповідні ритуали.

Для нас, людей постмодерного суспільства, це нерідко перетворюється на атракцію не спати ніч і зранку вживати їжу з алкоголем за багатим столом. При цьому у нас насправді практично немає  перепон до вживання їжі впродовж року. Я дуже добре пам’ятаю, як розговлялася бабуня: вона намагалася з’їсти всього по маленькому шматочку. Звісно, тримала піст напередодні Великодня, причому дотримувалася посту настільки щиро, що навіть у звичайні періоди вона обов’язково постилася по середах і п’ятницях. Вживала пару картоплинок, трохи салату чи квашеної капусти і говорила, що цього цілком достатньо. Навіть якщо сиділа за столом, що згинався від їжі, й був скоромний день.

Я згодом зрозуміла, що у такий спосіб вона переживала стан імманації з тим, що вона вкушає освячений хліб на Великдень. І саме у цьому відчуття і сенс посту.

У сучасному світі це розуміння посту втрачено. У нас дуже чітко нівелювали ставлення до всього церковного, до свят.

Великодня паска. Харків / Фото: Лілія Коркішко

Великодні крафіни. Харків / Фото: Лілія Коркішко

Як слобожани після Великодня поминають померлих?

За Великоднем наступає поминальний понеділок, який також дуже архаїчний, напряму прив’язаний до свята.

У радянську і більш пізню добу традиція відвідин кладовищ нерідко зміщувалася на наступну неділю після Великодня, або на вівторок. Також в окремих регіонах Слобожанщини поминали померлих і відвідували місця поховань на самий Великдень. 

Можливо, в окремих випадках традицію зумовлював звичний брак харчів і, коли до Паски вже підготувалися, то збиралися разом для відвідин кладовищ і поминання померлих.  Або поминали у неділю після Паски, тому що у понеділок вже були зайняті на роботі.  Також нерідко поминальні дні визначали священники відповідно запланованого графіку богослужінь на кладовищах.

Відвідини кладовищ, збирання крашанок, пасок і солодощів з могил це також архаїка, це язичницький обряд, який не вмирав впродовж існування радянської системи.

Отже, традиції святкування Великодня і традиції вшанування померлих ми зберегли передусім у вигляді ритуалів, пов’язаних з їжею.

Болючою темою є наші нинішні втрати, наша вимушена міграція, еміграція, розриви традиційних зв’язків з місцями поховань предків, втрата звичних традицій. 

Як періоди війн, катастроф впливають на такі процеси? Вони зовсім руйнують звичні і десятиліттями сформовані звички, ламають їх чи збагачують і трансформують в інший спосіб? 

Ні-ні-ні, традиції не будуть знищені і зламані, вони трансформуються.

Наприклад, у складні голодні повоєнні роки бабуня все одно випікала хліб на Великдень. Вона згадувала, що, можливо борошно було не тієї якості, про яку вона собі мріяла, чи не вистачало якихось складників. Але те, що до цього свята у нас дуже щільно прилягає подальше свято поминання родичів, то як би воно не трансформувалося, воно буде зберігатися. Більш того, з кожним роком мені здається, що ми відновлюємо і закріплюємо ідею все-ж-таки поминання у понеділок.

В нашому селі на Змієвщині священники двох конфесій приїжджають у понеділок і перебувають майже весь день на кладовищі для того, щоб відправити людям Слово. Поступово зникають пострадянські традиції поминання на кладовищах із їжею і алкоголем. Наразі, як правило,  їжа присутня, але її передусім роздають.

На нашому цвинтарі зараз поховано кілька воїнів, героїв нинішньої війни з рф. Я не знаю чому, мабуть, немає у цих людей родичів. І наші люди, коли йдуть поминати своїх близьких, обов’язково зупиняються і кладуть поминальну їжу на ці могили. Це таке об’єднання нашого світу з пращурами і перерозподіл багатства, яке є у живих, зі світом померлих. І я думаю, ця традиція буде дуже міцно вкорінюватися, оскільки до померлих родичів зараз, на жаль, долучаються ще і реальні герої, які захищають нас.

Слідкуйте за нами в соціальних мережах: 

Telegram: https://t.me/gromada_group 

Фейсбук: https://www.facebook.com/gromada.group.novynykharkovataoblasti    

https://www.facebook.com/gromada.grp 

Інстаграм: https://www.instagram.com/gromada.group.news/