Вічно живий: як харків'янин бальзамував тіло Вождя

Ернст Контлер 30.10.2020 у 14:46 611

Володимир Ілліч добрим дідусем дивиться з вицвілих плакатів, старими монументами височіє чи не в кожному місті екс-СРСР, і, звичайно, лежить у Мавзолеї. Рік за роком піднімається чергова млява суперечка на тему того, чи варто поховати Леніна або залишити все як є; потім усе затихає, щоб початися знову через кілька років. А Ленін продовжує лежати в Мавзолеї. Як вийшло, що політик після смерті знайшов таку дивну форму вічного спокою? І як харків'янину Володимиру Воробйову вдалося так добре зберегти вождя пролетаріату? Про це – у нашій сьогоднішній статті.

Вічно живий: як харків'янин бальзамував тіло Вождя

Володимир Петрович Воробйов народився в заможній родині оптового торгівця зерном в Одесі 27 червня 1876 року. Отримавши традиційне домашнє виховання, Володимир вступив до знаменитої Рішельєвської гімназії, навчання в якій, щоправда, згадував з гіркотою. Адже природні науки в гімназії викладалися вкрай слабко. Заняття грецьким і уроки Закону Божого обтяжували майбутнього медика, а ось латиною і малюванням він займався охоче. Володимир часто пропускав заняття в гімназії, зате вдома із захватом читав не включених до програми Пушкіна, Толстого, Тургенєва. На хлопчика сильно вплинув дядько-лікар. Із його подачі Володимир став відвідувати Одеську лікарняну прозектуру. Ще в гімназійні роки він уперше приніс додому ампутовану людську ногу, яку випросив для препарування.

Таким чином, професійні прагнення Володимира Петровича виявилися ще в  юному віці. При Новоросійському університеті тоді медичного відділення не було, і тому Воробйов, за порадою дядька, у 1897 році рушає до Харківського університету.

Там з першого ж курсу він зарекомендував себе як старанний, закоханий у медицину студент. На відміну від багатьох своїх ровесників, він не лякався роботи з трупами, навпаки, саме це захопило його. Молодий медик подовгу сидів за книгами, працював у невеликому анатомічному музеї, сам готував препарати. На той час у Харкові вже існувала добра традиція викладання анатомії, була створена особлива школа виготовлення муляжів і препаратів. Значне місце в роботі кафедри приділялося й питанням консервації трупів.

Воробйов навчався в Харкові і майже все життя працював у цьому місті. Згодом він керував кафедрами анатомії Харківського університету і Жіночого медичного інституту, до кінця свого життя очолював кафедру анатомії Харківського медичного інституту. Одночасно в 1930-х роках був науковим керівником Українського інституту експериментальної медицини.

Сьогодні Володимир Петрович Воробйов – експонат власного анатомічного музею. Воскову фігуру великого вченого зробили лаборанти кафедри анатомії, яку Воробйов очолював 20 років. У музеї все як за життя академіка. Друкарська машинка, фрагмент людського черепа і орден Леніна – за бальзамування Леніна. На кафедрі кажуть, з наказом увіковічнити тіло вождя світового пролетаріату до Воробйова приїжджав сам Залізний Фелікс. Пропозиція Дзержинського оригінальністю не відрізнялася: груди в хрестах або голова в кущах.

Вождь помирає

Ленін помер холодною зимою. Стояли настільки суворі морози, що про розкладання тіла після проведеної професором Абрикосовим операції з бальзамування (поки ще тимчасового) можна було не турбуватися як мінімум кілька тижнів. Почалося довге прощання – труну з тілом привезли з Горок до Москви і встановили в Колонному залі Будинку рад. Суцільний потік людей у дві колони з 23 січня до 27 січня проходив повз труну Леніна. У черзі до Колонної зали було не менше п'ятдесяти тисяч чоловік.

Канонізація

Смерть Леніна стала приводом для першого загальнонаціонального ритуалу оплакування після всіх важких випробувань минулих років. Суспільство захлеснула хвиля істеричної журби.

Ленін лежав у труні, “зустрічаючи” все нові і нові делегації скорботних. Низька температура – приблизно сім градусів нижче нуля – і бальзамування, проведене Абрикосовим, дозволяли тілу зберігатися. Але час минав, і перед більшовиками постав вибір: поховати вождя або якимось чином зберегти його тіло, виставивши на загальний огляд.

Проти перетворення тіла Леніна на “священну корову” люто виступила його дружина і вірна помічниця Надія Крупська. "Велике у мене прохання до вас, не давайте своїй печалі по Іллічу перейти у зовнішнє шанування його особистості. Не влаштовуйте йому пам'ятників, палаців його імені, пишних урочистостей на його пам'ять – усьому цьому він надавав за життя так мало значення, так обтяжувався всім цим", – писала вона в Політбюро ЦК ВКП (б), але її ніхто не слухав.

Мертвий вождь уже не належав собі, тим більше – Крупській. Було офіційно оголошено, що “через численні прохання трудящих” тіло Леніна має бути збережено недоторканим. Відповідала за настільки важливу справу Державна комісія з поховання на чолі з Феліксом Дзержинським. Питання номер один для комісії звучало просто – як саме можна зупинити розкладання тіла і зробити Леніна дійсно вічним?

Замороження

 

Спочатку пріоритетним варіантом було заморозити тіло вождя – це підтримував Леонід Красін, інженер за освітою, один з найяскравіших діячів більшовицької партії. Красін уважав, що, знизивши температуру тіла Леніна і помістивши його в спеціальний саркофаг з подвійним склом, буде найкращим способом збереження вождя.

Коли в наприкінці січня – початку лютого 1924-го проєкт отримав схвалення комісії, професор Абрикосов провів низку дослідів із заморожуванням трупів. Час підштовхував: із початком весни в Москві потепліло, Ленін міг почати розкладатися в будь-який момент. Велося спорудження потужної холодильної установки за проєктом Красіна, але раптом усе зупинилося. Красіна обігнав з альтернативним проєктом тоді ще маловідомий хімік Борис Збарський.

39-річний Збарський почув про проєкт із заморожування тіла Леніна випадково. Красін,  давній знайомий Збарського, заїхав у гості і розповів про свої плани. Хімікові не сподобалася ідея із заморожуванням, він почав заперечувати Красіну, говорячи, що розкладання буде йти і при низьких температурах. Після бесіди з Красіним Збарський загорівся ідеєю – обійти його з іншим планом із збереження ленінських "мощів".

Сам він, утім, не мав потрібних навичок – із трупами хімікові працювати раніше не доводилося. Тут Збарський  згадав про своє знайомство з Володимиром Воробйовим, одним із найкращих анатомів свого часу, що проживав тоді в Харкові і вивчав питання довгострокового бальзамування. Саме разом із Воробйовим Збарський міг досягти успіху в збереженні тіла вождя.

 

Урятувати вождя від гниття

План Воробйова складався з трьох пунктів:

  1. Просочити все тіло формаліном – формальдегід фіксував білки в тілі, перетворюючи їх на полімери, що запобігають розпаду, і одночасно вбивав усі непотрібні мікроорганізми;

  2. Знебарвити бурі плями, що з'явилися на шкірі, за допомогою перекису водню;

  3. Просочити тіло розчинами гліцерину й ацетату калію, щоб тканини зберігали вологу і перебували в рівновазі з навколишнім середовищем.

На папері план виглядав просто, але багато питань залишалися незрозумілими: як забезпечити оптимальне співвідношення речовин усередині тіла, щоб не почалося витіснення, і як забезпечити всі тканини розчинами. Незважаючи на запевнення Дзержинського про повну підтримку, і Воробйов, і Збарський побоювалися, що в разі провалу постраждає не тільки тіло Леніна, а й вони самі.

Робота зайняла чотири місяці: Збарський, Воробйов і їх помічники бальзамували Леніна з березня по липень.

Формальдегід вводили через артерії, прямо в тканини за допомогою ін'єкцій і потім занурили тіло в заповнену цією речовиною ванну. Щоб видалити трупні плями, розрізали шкіру і вприскували перекис водню, оцтову кислоту й аміак. Для забезпечення кращого проникнення рідин, що бальзамують, труп надрізали знову і знову, свердлили дірки в черепі – потім ці отвори ретельно зашивали і маскували. В очниці вставили протези, зафіксували обличчя за допомогою швів, прихованих під вусами і бородою. Набряки тканин, що виникли на обличчі і руках, “лікували” примочками з медичного спирту.

Цими кропіткими, виснажливими роботами керував Воробйов. Збарський асистував старшому колезі (разом з його командою харківських анатомів), а також узяв на себе всі технічні завдання і взаємодію з владою: завдяки Дзержинському, на перше прохання вченим постачали все необхідне, включаючи найскладнішу техніку.

Презентація

У червні пройшла генеральна репетиція ленінського "повернення" – Дзержинський попросив показати вождя делегатам конгресу Комінтерну. Воробйов погодився. Леніна одягнули, поклали в саркофаг у Мавзолеї (поки тимчасовий, дерев'яний) і 18 червня пустили до нього делегацію з сім'ї і делегатів конгресу. Крупська плакала, вийшовши з Мавзолею, зате делегати залишилися враженими.

Пройшов місяць, Воробйов провів останні косметичні роботи, учені узгодили з організаторами, як саме повинен лежати Ленін у саркофазі, і повністю підготували траурний зал Мавзолею.

Відвідування Мавзолею членами уряду було призначено на 26 липня. Усю ніч перед доленосним днем ​​Воробйов і Збарський не спали, перебуваючи біля тіла вождя.

Урядова делегація з Дзержинського, Молотова, Єнукідзе, Ворошилова та Красіна залишилася більш ніж задоволеною результатами, як і комісія медиків, яка відзначила, що після всіх проведених робіт тіло Леніна може зберігатися в незмінному вигляді протягом десятиліть. Уряд щедро нагородив лікарів (40 000 рублів для Воробйова, 30 000 для Збарского, по 10 000 для їх асистентів). 1 серпня 1924-го Мавзолей відкрив двері для простих відвідувачів, що в подиві дивилися на мертвого, але ніби живого Леніна в саркофазі.

Епілог

Володимир Воробйов після завершення роботи вирішив не затримуватися в Москві жодного зайвого дня, залишивши Збарского стежити за тілом Леніна, а сам поїхав до рідного Харкова, де місцева медична спільнота зустріла його як героя, а уряд щедро виділив гроші на вдосконалення кафедри. Видатний анатом пропрацював там до самої смерті, у 1937-му – на відміну від багатьох у той рік -  він помер своєю смертю.

Після смерті Воробйов частково розділив долю головного експерименту свого життя. Урна з його прахом зберігалася під склом на кафедрі анатомії. Поховали Воробйова тільки в 2003-му році, капсулу з його прахом закопали на 13-му міському кладовищі.

Що стосується тіла, над яким Воробйов і Збарський так ретельно і довго працювали, воно і зараз зберігається в доброму стані, не маючи, утім, уже ніякого відношення до живого Леніна. Людина, що колись перевернула світ, перетворилася на музейний експонат, і в цьому стані може перебувати ще дуже довгий час – якщо хто-небудь не зважиться все ж його поховати.

Читайте також: "16 харківських місяців Голови Земної Кулі Велимира Хлєбнікова", "Невідомі харків’яни: Груня Сухарєва, яка першою описала синдром Аспергера".

          Підписуйтесь на наш Facebook!

Останні новини

Vindict - Завантаження...

Завантаження...

Ще новини