Олександр Сирський вручив захиснику із Харківщини Почесний нагрудний знак «Хрест хоробрих»

Десантник Владислав прийшов в армію майже одразу після школи, у 19 років. За шість років служби хлопець досяг рівня «майстер» в артилерійському підрозділі.

«Якщо вночі «прилітає» ціль відпрацювати по росіянах, я спочатку гачу по них, а потім вже прокидаюсь. Я знаю свою гармату так добре, що можу з заплющеними очима працювати», - розповідає десантник 95 бригади ДШВ Владислав.

Він працює на гарматі Д-30. І за роки служби підрозділ, в якому служить Владислав, чимало біди наробив для окупантів. 

«На початку повномасштабки ми тільки й рухалися постійно. Відпрацювали по цілі, забрали гармату і на нову точку їдемо. Росіяни постійно намагалися нас вирахувати, але ми були швидше за них. Ми були для них, як кістка в горлі! Якось по перехватах чули, що вони думали, що наш підрозділ працю на самохідній установці. Так швидко ми переміщалися, що вони не вірили, що з Д-30 можна бути такими швидкими», - згадує Владислав.  

«І не шкодую про свій вибір. Я хотів знайти себе, зробити в житті щось важливе. Я це зміг реалізувати в армії, в цій бригаді, - говорить Владислав. – Якщо у мене все вийшло, то чому у когось не вийде? Є бажання вчитися, то зможете все! Я до армії ту гармату в очі не бачив, а тепер «навалюю» і росіянам, і корейцям, що тільки встигай снаряди подавати. Тут всі готові навчити, допомогти. Завжди є підтримка».

Українців, які тільки думають піти служити, Владислав дає одну пораду – сприймайте все як роботу: «Так, це війна, але найкращими воїнами стають ті, у кого холодна голова. Менше емоцій, краща точність! Для мене це просто робота, якщо бачу де можна відточити навички, то роблю це. І вже наступного разу можу показати кращий результат».

Напевно такий підхід дійсно працює. Владислав один з найкращих артилеристів 95 бригади. Нещодавно він отримав з рук Головнокомандувача Збройних Сил України генерала Олександра Сирського нагрудний знак «Хрест хоробрих».