Великі Сорочинці-Харків-Балаклія-Вербівка. Топонімічний квадрат письменника Леоніда Томи. Звичайно, географія його життя ширша, але у Великих Сорочинцях на Полтавщині він народився 7 квітня 1950 року, у Харкові навчався в Каразінському університеті, працював журналістом, писав і видавав книжки. Чималий період – його життя у Балаклії. Маленька балаклійська Вербівка і сама Балаклія стали для Леоніда Васильовича і його дружини місцями випробувань під час окупації. Там подружжя вело щоденники, писало вірші.
Перша збірка Л.Томи називалася «Ранок», вийшла наприкінці 1970-х і була тоненькою, як смужка туману над світанковим Сіверським Дінцем. Тепер у Леоніда Васильовича уже поважна полиця виданих власних віршів і прози, біографій видатних українців, п’єс, які йшли на сценах різних міст України.
Дороговказ біля Вербівки. Фотопортрет Леоніда Томи для однієї з довоєнних книжок. Громада майбутнього храму ПЦУ, яка своїм церковним старостою обрала Леоніда Васильовича. Л.Тома біля храму у Вербівці (2019 рік). Зустріч 2018 року із другом-поетом Анатолієм Перервою, який народився і виріс у Вербівці, провів там останні роки життя. Анатолію Антоновичу належить пронизливий образ: «Коли Господь нас виліпив із глини, Він домішав ще віри і біди».
Фото із особистого архіву Леоніда Томи
Одна із збірок Л.Томи називається «Терновий трансформер». Те, що здатне змінюватися, перетворюватися, навіть перевтілюватися – так ми розуміємо слово «трансформер». Знайти його можна у фантастиці й генетиці, він живе у всесвіті машин, що змінюються, за ним як геном вивчають статеву експресію комах.
Війна нещадно перетворює міста і села України на трансформери руїн. На їхньому тлі стаємо інакшими.
Вербівський ліцей, знищений окупантами. Осінь 2022 року.
Зустріч у Балаклійській центральній бібліотеці. Шановні гості – воїни ЗСУ. На об’єднане засідання Розмовного клубу та Літературної студії зібралися учні Балаклійських ліцеїв зі своїми педагогами, письменники і шанувальники поезії, ветерани праці. Березень 2023 року. Фото із особистого архіву Леоніда Томи
Друга частина подкасту записана дистанційно з Бремена (Німеччина). Там на лікуванні перебуває наш постійний експерт, харківський психіатр Олександр Плотников.
На вулицях Бремена багато українських прапорів і антивоєнних плакатів. Фото надані О.Плотниковим
До Олександра Георгійовича звернулася за узагальненнями теми «Рятівна важливість творчості під час війни». Які захисні механізми вмикає організм творчої людини в умовах тимчасової окупації, а також вимушеної евакуації, особливо із тривалим перебуванням за межами України?
Автопортрет на тлі Бремена (ФРН). Фото надані О.Плотниковим
Олександр Георгійович щодня публікує на своїй Фейсбук-сторінці власне фото з привітанням і оптимістичними словами для своїх читачів, друзів і пацієнтів, веде календарне нагадування, який саме день масштабної війни ми переживаємо. Обговорили з ним у скайп-спілкуванні, чому хтось в умовах війни не може навіть читати книжок, а хтось починає активно писати вірші, есеїстику, щоденники, публікує добірки і навіть книжки, пояснюючи, що це дуже допомагає?
Публікація Леоніда Томи в «Українській літературній газеті»
У подкасті використана музика викладачки Балаклійської музичної школи Тетяни Шерстюк, яка під час окупації написала пісню на слова Леоніда Томи «Срібні осокори», зняла у власній квартирі відео з ризиком для життя й подарувала іменинникові на Благовіщення, у квітні 2022 року
Повністю подкаст «Градусник: осколки з рідного вікна". Епізод 6. Вербівка-Бремен можна слухати тут.
Читайте і слухайте також: Подкаст «Градусник: осколки з рідного вікна. Епізод 5. Козача Лопань».
Подкаст «Градусник»: осколки з рідного вікна. Епізод 4. Ізюм живе
Подкаст «Градусник»: осколки з рідного вікна. Епізод 3. Ізюм
Подкаст «Градусник: Осколки з рідного вікна». Епізод 2. Куп’янськ
Підписуйтесь на наш facebook
