Олександра Ковальова: «Степу спечена долоня моє серце підняла»

Олександра Ковальова, Олеся Шепітько, Алекс Шмідт – це все одна поетеса, авторки прози й дитячих казок, перекладів німецької літератури різних епох. Народилася вона 28 листопада 1948 року у Старобільському районі на Луганщині, закінчила  факультет іноземних мов Каразінського університету. Кандидатка філологічних наук. Майже 30 років навчала майбутніх учителів.

Олександра Ковальова та авторка подкасту під час вручення Олександрі Прокопівні   премії міжнародного конкурсу «Бути людиною» (історії війн і миру). 2018 рік. Фото із соціальних мереж

Літературна учениця поета і перекладача Василя Мисика.

Упорядниця українсько-німецьких антологій, перекладачка з німецької мови прози й поезії.

Біля меморіальної дошки Василя Мисика. Олександра Ковальова і німецький письменник Міхаель Целлер, який став першим літературним резидентом у Харкові за рекомендацією Олександри Прокопівни.2019 рік. Фото Ірини Мироненко

Вона переклала українською написану Целлером у нашому місті книжку «Каштани Харкова. Мозаїка міста». «Каштани…» вийшли спершу в Харкові, а потім у Німеччині. Восени  2022 року в Берліні відбулося вручення премії імені Георга Дегіо німецькому письменникові Міхаелю Целлеру. Ця премія вручається за видатні заслуги в межах східноєвропейського культурного простору.

Олександра Ковальова – авторка збірок оригінальних віршів.

***

Птах розпрямляє крила. /Тріпоче блакитний стяг.

Птаху за свою віру /Не жаль ні крил, ні життя.

Неба високе знамено./На обрії – птах і я,

Тримаємо, доки не вмерла/Віра, його і моя.

А в кого віри замало,/Стоїть унизу і жде.

Береться з країв туманом/Хисткий і непевний день.

Простору й часу – безмір!/Кого не охопить страх?

Та весело твердь небесну/Тримаємо – я і птах.

Слухати подкаст тут: 

Також слухати:

Євген Сверстюк: «Вежа розвалилася, а всі чорти вціліли»