До океану і в степ з мікрофоном ішла героїня подкасту «Градусник»

До 100-річчя Українського радіо, історія якого починалася в Харкові,  і до ювілею харківської радіожурналістки Генрієтти Верби – цей випуск. Прозвучать записи різних років – 2018 і 2022-го. Спершу розмова студійна, а потім уже – телефонні. 

 Її радіодороги: від розповідей про китобоїв до аварії на очисних спорудах у Харкові. Про дружбу з Василем Зінкевичем, стрибки з парашутом у Коротичі, коли її – юну й легеньку – вітер з парашутом відніс на кукурудзяне поле. Нас  учили на облрадіо – нецікавих людей не буває, цікаво тобі - зацікав інших.

4 березня 2024 року Генрієтта Степанівна в розмові описує зримо, як у радіорепортажі,  свої походи у підвал, обстріли, побут і взаємовиручку. Наступне спілкування – з евакуації до Львова, перебування у родині, де 5 дітей. Повернення додому.

У кожного радійця старі рулони із Шостки зрештою від щоденного перемотування могли  розсипатися . Щоб врятувати записане на тій плівці, її доводилося довго й нудно змотувати. До цієї картини ще  мені уявилися тонкі зелені гілки з молодим листям, а на них кольорові смужечки паперу. Верба в серпантині. Досить часто нам доводилося ходити на радіо і  з радіо повз книжкову фабрику – виробництво, на якому друкувалося все, навіть  різнокольорові бюлетені  всій Україні для парламентських виборів. Чи не з їхніх обрізків також робили рожевий і зелений, жовтий і блакитний серпантин? Отак і в радіодолі моєї колеги усього накрутилося. Дякую, що ви були і є в моєму житті, Генрієтто Степанівно! Ваш день народження 31 липня збігається з багатьма битвами різних епох і народів. Жнива закінчилися – можна повоювати за нові землі чи відстояти власну. На жаль, я не спроможна подарувати Вам закінчення війни. Просто живімо й зустрінемось колись не тільки голосами.