Хтось криницю доглядає, а хтось рушника з ікони скидає. Подкаст «Градусник»

Криниці древніші абеток і  рукописів. Але вони не можуть жити так довго, як літописи і навіть усні легенди. Закинуті, засипані попелом криниці – не просто символ, а жорстока реальність війни.

Харківщина – прифронтова область. Уже розповідала про Чернещину Зачепилівської громади.  Сьогодні історія однієї з її живих криниць. Плюскіт джерела заспокоює майже як морські хвилі, аби було бажання слухати його, згадувати  щось світле й думати про можливість добра і краси в цьому світі.

Народилася і виросла в Чернещині  Ганна Григорівна Строєва. Багато років живе в Зачепилівці. Розповідає про Василеву криницю, до якої досі їздить в село по воду. 

Помічницею у пошуку «криничної історії» стала для мене  бібліотекарка із Чернещини Зоя Миколаївна Іванова.  Серед її численних відеозаписів про село є цей, що цитується у подкасті, передає шум очерету й голос криниці на степовій горі.

Василь Васильович Олешко,  який переїхав із Чернещини на Полтавщину, пенсіонер, який продовжує працювати. Неподалік від криниці - хата, що належала його хрещеному батьку. Відремонтував її, приїздить у Чернещину відпочити.  Впорядкував і криницю з приятелями. Шкодує, що дехто не цінує чужої праці й освяченого місця. Але знову наводять лад. Зібрав колекцію рушників. Вони навіть замість штор. 

Біля води або біля старої сільської криниці любить знімати відео своїх пісень заслужена артистка України і авторка музики Олена Білоконь. Її постійна співавторка, яка пише пісенні тексти для співачки, - це Зоя Іванова (псевдонім Журавка). 

За післяпрем’єрний місяць їхня нова пісня "Україна-мати"  зібрала майже 70 тисяч переглядів на ютубі.

Слухайте також: 

Клуб «Надія» і котильйони з надією. Чернещинські історії у подкасті  «Градусник»