«Місто живе, - точно знаємо, - поки ми все ще тримаємось вперто у нім». Подкаст «Градусник»

«Гіркота пливе в судинах і мігрує з прикордоння далі».  Образ із книжки віршів

«Прикордонного міста малесенький рай». Суми, Видавництво Мрія.

Мрійте дієво про реальні дрібниці, уникайте завмирання життя. Долайте тунельний зір, тобто ситуації, коли стрес звужує світосприйняття, а фантазії повертають гнучкість мислення. Так радять психологи. Що радить собі й читачам своїми текстами Надія Позняк?

Розділ перший має назву «У прикордонному місті». Його відкриває посвята чоловікові, Валерію Позняку, який з тероборонівцями Сум у лютому 2022 року одним з перших з українських добровольців, учора ще цивільних, потрапив до російського полону, хоча навіть не встиг власноруч вистрілити. Чоловіки вижили. Їх обміняли. Чи справді, як написала Надія, «війна – це набір випадковостей, домовленостей і смертей»?

Від українських біженок з Харкова, які оселилися в тих містах і містечках Європи тепер можна прочитати чи почути: у нас на Харківщині був рай, а ми того не цінували. Можливо, так тепер згадують і Сумщину? Тоді в чому слобожанський рай для поетеси?

У подкасті звучать вірші літераторки із Сум, фрагменти пісень на її слова (музика і спів – Геннадій Володько).

«Тільки тиша дзвенить залізобетоном»  – рядок із книжки, написаної Надією у прифронтових Сумах.

Популярна футболка «Харків залізобетон» із зображенням Держпрому. Чи є схожі знаки, візуальні свідчення стійкості у Сумах?

Відповіді на ці та інші запитання звучать  у подкасті «Градусник».

Також слухайте про віртуальну зустріч з авторкою із Сум 2024 року:

«Пошли грозу на того, хто війну не жне, а сіє». Поетеса Надія Позняк у подкасті «Градусник»