Подкаст «Градусник». Донька вдови-солдатки росла під «Енеїду», онука під час війни пише балади
Подкаст #Градусник | | 534 | Автор: Ірина Мироненко

Як впливають книжки й родинна рівність на три покоління сім’ї, пов’язаної з Черкащиною, Харковом, Києвом і Гаагою
Розповідь про талановиту жінку, яка свою здатність тонко відчувати світ віддала дітям і онукам, а в поважному віці уже під час другої на своєму віку великої війни зберігає вміння вести розповідь, жартувати і втішатися квітами в садку, книжкою на столі.

Ганна Антонівна Опанасенко, її донька Людмила і онука Ярослава діляться особистими історіями.
Війна – це ще й рукописи віршів, які збірками не стали, хоча перемогли у літературних і видавничих конкурсах. Саме така історія Людмили Живолуп (у харківському радіоефірі мирних часів – Опанасенко). Звістка про поетичну перемогу і рішення видавництва працювати над виходом її збірки віршів прийшли до неї напередодні розгортання повномасштабки. Відтоді написала Людмила чимало нового, продовжилося її київське життя, робота в Національній раді з питань радіо і телебачення, але авторка ніяк не повернеться до переформатування своєї книжки. У різних виданнях, зокрема, колективній київській збірці «Шрами» вірші Людмили надруковані й про них будемо говорити, бо там ще й реальний харківський, сковородинівський слід.

Що зігрівало і зігріває у життєвих справах жінок українського роду, пов’язаного із Черкащиною, Харковом, Києвом і навіть Гаагою?
Ганна Антонівна Опанасенко 1938 р.н. Її мама стала вдовою-солдаткою в 30 років із 4 доньками на руках. Вечорами пряла й переказувала малим Котляревського.
«Через тисячу літ лиш приходить подібне кохання» , – це про нас із Іваном, моїм чоловіком. Мені 86 років, вони на мене не тиснуть, вони зі мною дружать. Балакаю з квітками і книжками, так і виживаю. Живу дітьми й онуками – я їх усіх викохувала. Нас діти любитимуть, якщо будемо підтримувати їх».

Ярослава гастролювала в кількох десятках країн. Як складається типовий день української балерини, яка встигає читати книжки рідною мовою і окрім балетної має ще й педагогічну професію.
Звучать прозовий етюд Людмили Живолуп «За ниточку» і «Балада про сунички», присвячена однокурсниці із Сковородинівки.
Коментарі
Ще декілька актуальних новин на зараз