Подкаст «Градусник». Ганна Ткаченко: «Повернутися з-за кордону не кожному під силу»

Ганна Ткаченко – авторка кількох книжок прози – написала в короткому воєнному листуванні: «Заросла моя клумба напроти Північної Салтівки». І додала про перший рік великої війни: «Були і ми під обстрілом десять перших днів. Ховалися в підвалі, там і ночували. А коли поряд все почало горіти, зрозуміли, що пора тікати. А далі  –  це довга розповідь». Ганна Панасівна  знову в Харкові. Та ще й влаштувала  творчу зустріч у Краснограді, де колись чимало років жила й працювала. Один із персонажів її книжки «Втрачене життя», виданої 2023 року в Харкові,  говорить»:  «У кожного своя війна буде. Моя, здається, уже почалася».

Кілька цитат різних років про рідну для Ганни Панасівни Чернігівщину (опис Десни  із роману «Голгофа козацьких нащадків», розповідь про поїздку 2016 року до Лигівки Сахновщинської громади, на вручення всеукраїнської премії імені Чабанівського, який у тому селі народився і виріс. Роздуми про село й читання, згадка про полеглих на повномасштабній війні чоловіків із Лигівки.

Фрагмент презентації в Осколі на Ізюмщині 2018 року історичного роману «Політ ворона» про отамана Григорія Савона, уродженця тих місць, героя боїв Першої світової війни – кавалера чотирьох Георгіїв і лідера повстанців проти встановлення більшовицької влади. Дослідник історії рідного краю Леонід Щибря  коментує повстанську пісню «Любо, батьку», використану на презентації роману «Політ ворона» («Буде нашим дітям того зілля дорубать»).   

Ганна Ткаченко говорить: «Писати зараз про війну – це як відкриту рану розірвати і щось з неї витягувати».

Подружжя Ткаченків стало навесні 2022 року біженцями. Спершу пожили на Дніпропетровщині, потім  – в Німеччині, під Мюнхеном. Їхньою господинею була дочка військовополоненого німця, який 9 років відбудовував на Донбасі шахти. Нерозуміння німкені – навіщо українцям опиратися значно більшій росії. Вибралися з того будинку до гуртожитку, жили там з донькою. Зять від початку повномасштабного вторгнення воює. Ткаченки вирішили повернутися восени 2023 року. Донька залишилася.

Вдома на Салтівці були вибиті всі вікна, на ліжку скло й осколки снаряда. Живуть то в Харкові, то коли частішають обстріли – у квартирі знайомих в Краснограді. Клумба напроти Північної Салтівки вціліла. Ганна Панасівна доглядає її.

Більше про описані нашою землячкою історії «червоних поколінь» слухайте у продовженні подкасту.