Подкаст «Градусник». Режисерка з Одеси Валерія Романко: «Ми були заангажовані театрами країни ворога».

У дебютній виставі Валерії, яку доводилося репетирувати у підвалах, є фраза:  «Не треба ховатися від щастя, бо життя коротке. Позаду океан народження, попереду – океан смерті, а наше життя – лише вузька смужка суші між ними».  Ми записували розмову телефоном, а Одеса щойно пережила обстріл. Валерія залишалася у театральній гримерці. 

24 лютого 2022 року в Одесі мала йти її вистава «Виродок» за Маріусом фон Майєнбургом. Про  режисерський задум писали: «Сучасна німецькомовна драма отримала на сцені абсолютно несподівану форму – ток-шоу, адже наше життя сьогодні, то вже не театр, як було за часів Шекспіра, а справжнє реаліті-шоу, де всі наші болі й переживання на загал». Виставу того дня було скасовано, бо інший, не театральний виродок, почав свою «спецоперацію» проти України.

Під час повномасштабного вторгнення театр продовжив свою роботу.  «Розстріляне Відродження»  відкрив глядачам музично-поетичний перформенс Валерії Романко «Я помщуся світу любов’ю». Це рядок Сергія Параджанова, бо цитуються зі сцени й рядки шістдесятників.  Фрагмент вистави звучить у подкасті.