"Культурна Перемога" Ігоря Жукова. Кінопрем’єри "БожеВільні", "Назавжди-назавжди": 1-й художній фільм про радянську каральну психіатрію та драма дорослішання в 90-х…

В одній із попередніх передач ми говорили про вітчизняні документальні фільми, а сьогодні під нашим прицілом українське художнє кіно. 

Художнє кіно мені ближче, як автору телепрограм про кінематограф з початку 90-х, що безперервно виходили в ефір понад 30 років.

Історична драма «БожеВільні» на великі екрани вийшла 31 жовтня. І в перший вікенд прокату зібрала 1 мільйон 600 тисяч гривень, а після третього – вже більше 4 мільйонів гривень, кількість глядачів у кінотеатрах сягнула понад 26 тисяч людей. 

«БожеВільні» – це історія людей, котрі пройшли через злочини радянської тоталітарної машини. 

Сценарій засновано на спогадах дисидентів. Творців консультував лікар-психіатр Семен Глузман, колишній політв'язень та дисидент. 

Картину презентували в межах Канського кіноринку, стрічка брала участь у різних кінофестивалях, зокрема Варшавському, де отримала приз глядацьких симпатій. Фільм вже здобув десять нагород міжнародного рівня і отримав у більшості схвальні відгуки критиків за сильний сюжет та майстерність виконання.

Дія розгортається в СРСР в 1970-ті роки минулого сторіччя, у часи, коли навіть звичайне прослуховування іноземної рок-музики, ставало підставою для арешту людини, її приниження і навіть катувань. 

Як говорять автори, «БожеВільні» – це перша у світовому кінематографі ігрова кінострічка, в якій порушується тема так званої каральної психіатрії. Одного з найганебніших винаходів радянських психіатрів, що застосовувався до незгодних з політикою комуністичної партії, і спрямованих на підкорення особистості та подавлення будь-якого спротиву в зародку. 

Ця темна сторінка історії СРСР довгі роки старанно замовчувалась. Головним інструментом «каральної психіатрії» був штучно вигаданий діагноз «млявоплинна шизофренія».

Саме такий діагноз і отримав головний герой на ім’я Андрій Довженко. 

Молода, творча, волелюбна людина стикається зі страшною правдою. 

За любов до забороненої в СРСР західної рок-музики він отримує клеймо «антирадянський елемент» і потрапляє у вир репресій жорстокої радянської системи. 

Героя примусово відправляють до закритого закладу – спеціалізованої психіатричної лікарні. І він потрапляє у справжнє пекло каральної психіатрії. 

У стінах лікарні-тюрми герой з’ясовує, що більшість обвинувачених за такою ж, як у нього, статтею, відправляються не до в’язниці, а до психіатричних лікарень спеціального типу, отримуючи в якості приговору вигаданий діагноз «млявоплинна шизофренія». 

Йому доведеться зробити непростий вибір: підкоритися безжальній системі та повернутися до сім’ї або боротися за свою гідність і за право бути свободним.

Фільм має потужний акторський склад. Головну роль виконав талановитий молодий актор Костянтин Темляк.

З'являється на екрані й уславлена акторка Ірма Вітовська. 

А Остап Ступка зіграв головного лікаря психлікарні Ходимчука, що покірно служить тоталітарній системі. Страх бути нею покараним, знищує всі інші почуття, перетворюючи його на цинічного ката.

В інших ролях Сергій Калантай, Віталій Салій, Наталія Бабенко, Андрій Мостренко, Павло Костіцин, Сергій Кисіль, Анастасія Пустовіт, Дмитро Олійник, Євген Черников, Олег Стефан, Артем Мартинішин, Олесь Каціон, Олег Стальчук, Віктор Жданов. 

Стрічку знімали у 2021 році. «БожеВільні» – це повнометражний режисерський дебют Дениса Тарасова, який працював на телебаченні та зрежисував багато серіалів. 

Виробництвом займалася компанія  «FILM. UA Group», відома створенням суперуспішного мультфільму «Мавка. Лісова пісня» та ще багатьох фільмів і серіалів, а також Національна кінематека України, компанія «Спільна перемога продакшн» за підтримки Державного агентства України з питань кіно.

Головним саундтреком «БожеВільних» стала композиція «That Ain’t Me», яка з перших акордів занурює нас у бунтівний дух 70-х. Слухаючи ці потужні гітарні рифи й глибокий ритм, легко уявити собі натовп на концерті рок-легенди минулого століття. Але насправді ця музика – не архівний запис, а сучасна композиція, створена спеціально для фільму талановитим композитором Хоссейном Мірзахолі. Його музика стає її дзеркалом епохи, оживляючи дух часу, коли музика була голосом тих, кого хотіли змусити мовчати. Композиція переплітається із сюжетною лінією героя стрічки.

Переходимо до підліткової драми режисерки Анни Бурячкової «Назавжди-назавжди», що з’явилася в українських кінотеатрах з 21 листопада. 

Стрічку розповідає історію старшокласників, що шукають себе у складні часи кінця 90-х, кидаючи виклик соціальним нормам. 

Світова прем'єра фільму відбулася ще восени 2023 року на Венеційському кінофестивалі. 

А після цього його ще встигли продемонструвати публіці на багатьох міжнародних і українських фестивалях, де він був відзначений номінаціями та нагородами.

Це кіно – лише на перший погляд про підлітків і необдумані вчинки в цьому віці, насправді воно про те, що ці юні герої можуть навчити важливому і дорослих людей. 

Стрічка «Назавжди-назавжди» про свободу, про прийняття себе і сміливість бути собою та йти проти натовпу.

Фільм став повнометражним режисерським дебютом для Анни Бурячкової, яка до цього працювала як авторка рекламних роликів та музичних відеокліпів. Зокрема, вона знімала відео на пісні таких відомих українських виконавців, як «Океан Ельзи», Джамала, «Друга Ріка», ONUKA, Pianoboy. 

Також Анна Бурячкова написала сценарій разом із Мариною Степанською. Події фільму «Назавжди-назавжди» відбуваються в Україні кінця 1990-х років. 

Головна героїня – дівчина-підліток на ім’я Тоня, яка переходить до нової школи в спальному районі столиці та швидко занурюється в компанію бунтівної молоді.

Невдовзі вона закохується та опиняється у центрі пристрасного любовного трикутника, де кожне почуття палає на повну. 

Водночас дівчину переслідує її складне минуле, кидаючи виклик новій дружбі та романтичним стосункам. 

Та чи вдасться Тоні знайти себе і не загубитися в хаосі суперечливих стосунків? 

Тим більше, що в цьому світі майже дорослих у Києві наприкінці 90-х немає місця для напівтонів: палке кохання – назавжди, непохитна дружба – теж  назавжди, і життєва драма – так само.

Робоча назва стрічки спочатку була «Коли нам було 15». 

Головну роль виконала Аліна Чебан, знайома глядачам за «Найкращими вихідними. 

Також у фільмі зіграли Захар Шадрін, який зіграв у вітчизняному кінохіті «Снайпер. Білий ворон», Артур Алієв, Єлизавета Цілик, Дар'я Жихарська. 

У картині також знялася актриса театру та кіно, телеведуча та інфлюенсерка Даша Малахова. Стрічку створено у копродукції України та Нідерландів за підтримки Державного агентства України з питань кіно.

Кінокритики вважають, що фільм «Назавжди-назавжди» представляє похмуру і захопливу історію про підліткову боротьбу за самовираження та право на помилку на фоні соціальних і культурних криз 1990-х років, вражає своєю операторською роботою та візуальною естетикою, вдало відтворюючи атмосферу тих років, проте його сюжетний зміст і розвиток персонажів є заплутаним й поверхневим, зокрема через недостатню глибину психологічного портрета героїв.

Офіційним саундтреком до фільму «Назавжди-Назавжди» стала пісня «Я маю крила», яку написав і виконав український музикант Степан Бурбан, що виступає під псевдонімом Паліндром. 

Цей трек втілює ідею свободи та внутрішнього вибору, ставши символом змін і пошуку себе. Пісня стала справжнім продовженням кіноісторії та доповнює її новими сенсами.

Буду завершувати наш сьогоднішній випуск, присвячений гучним українським новинкам художнього кіно у вітчизняному прокаті. 

І рекомендую вам самим подивитися в кінотеатрах ці, безперечно, цікаві фільми, щоб підтримати український кінематограф і скласти власне враження від перегляду.

І ще багато невідомого ви дізнаєтеся вже в самому випуску.

У статті використані фото з подкасту: матеріалів фільмів "БожеВільні", "Назавжди-назавжди", мого особистого архіву, а також з відкритих джерел.

Подкасти проєкту можна знайти в однойменній рубриці на сайті агенції місцевих медіа Харківщини «Громада.Груп», що об’єднує багато ЗМІ Харківської області, та на ютуб-каналі «Харківського прес-клуба». 

Автор і ведучий проєкту «Культурна Перемога» Ігор Жуков – український журналіст, телеведучий, автор популярних програм, які з 90-х виходили в українському ефірі 30 років безперервно, поки російськи бомби не поцілили в харківську телевежу... Після повномасштабного вторгнення росії в Україну Ігор Жуков створив проєкт «Український кінофронт: Кіно, яке не подивляться орки» про актуальні під час війни теми, про які ще ніхто не розповідав і які виходять далеко за межі України...

Слідкуйте за нами в соціальних мережах:

?Телеграм   ?Фейсбук  ?Інстаграм

Дивіться та слухайте унікальні відеоподкасти проєкту  «Культурна Перемога»  відомого журналіста, автора телепрограм про кіно і TV Ігоря Жукова:

https://gromada.group/news/podkasti-proyektu-kulturna-peremoga-igorya-zhukova

Читайте також Телеграм-канал проєкту "Кіно, яке не подивляться орки" з унікальною інформацією, якої немає в інтернеті: https://t.me/kinoorki