"Культурна Перемога" Ігоря Жукова: Ярослав Лодигін. Кіно, TV, Харків, істфак, "Оскар", радіо "Аристократи", Жадан, війна… ФОТО

Про легендарне радіо «Аристократи» і чи буде його продовження, невідомі подробиці довгого шляху до екранів режисерської роботи «Дике поле», знайомство з Сергієм Жаданом у Харкові 2000-х і працю на харківському радіо, перші тижні повномасштабного вторгнення в житті його та «Суспільного», майбутні творчі плани у лихоліття війни,  вітчизняне документальне кіно, нашумілий серіал «Колапс: як українці зруйнували імперію зла», автором ідеї та продюсером якого був він, враження від Харкова, в який Ярослав Лодигін завітав 2023 року на запрошення рідного історичного факультету ХНУ ім. В. Н. Каразіна, студентів і харків'ян, думки про майбутнє нашого міста та «Кіно, яке не подивляться орки», працю Ярослава Лодигіна футбольним репортером, коментатором і шеф-редактором радіо «Динамо», футбол, однойменний журнал та його засновника, легендарного українського спортивного журналіста з Харкова Артема Франкова, якого не стало восени 2023-го, досвід ведучого тревел-шоу на телеканалі «Інтер», а ще, який був перший бізнес майбутнього кінорежисера, що прогорів, і як проходила «оскарівська» ніч офіційного коментатора в Україні головної кінопремії світу тощо. І чи будуть ще його екранізації творів Сергія Жадана та в чому на мою думку схожість долі режисера з Сильвестром Сталлоне і його «Роккі», а також ще багато цікавого та невідомого.

Ви точно чули його голос, і не тільки на радіо, та дивились його роботи в кіно і на телебаченні.

Ярослав Лодигін народився у Харкові. Закінчив історичний факультет ХНУ ім. В. Н. Каразіна. Розпочинав трудову діяльність на харківському недержавному радіо. Працював у Києві ведучим «Ранкового шоу» на «Просто Радіо.О». Один із засновників інтернет-радіо «Аристократи». Був ведучим не тільки на радіо, а й та телебаченні. Вів на каналі «Інтер» програму «Наші», а на каналі «Мега» – передачу «10 правил успіху». Був навіть стендап-коміком і співаком. Автор сценарію та актор в короткометражних фільмах 2010 року «Дрифтер» і «Золотой парашют», останній ще й зрежесував. З 2016 року на телеканалі «Україна» коментував церемонію вручення премії «Оскар». Режисер і соавтор сценарію гучної екранізації роману Сергія Жадана «Ворошиловград» під назвою «Дике поле». 2019 року його обрали членом Європейської кіноакадемії. І того ж року Ярослава Лодигіна призначили на посаду генерального продюсера «Суспільного мовлення», і він був затверджений на посаду члена правління Національної суспільної телерадіокомпанії України, як відповідальний за телеканали «Перший» та «Культура».

Він – автор ідеї та продюсер документального серіалу «Колапс. Як українці зруйнували імперію зла» (2021). Начитує аудіокниги… У лютому  2022 року Ярослав Лодигін очолював організаційний комітет Національного відбору на «Євробачення-2022» і став одним з трьох членів журі разом із Джамалою та Тіною Кароль…

І мені було приємно, що Ярослав відразу відгукнувся на моє запрошення поспілкуватися в проєкті «Культурна Перемога», навіть попри те, що перебував у дорозі з родиною: «Сьогодні я дружині своїй пояснював, з ким я буду говорити в подкасті. Вона ж – не харків’янка, вона – з Нової Каховки (дружина Анна Лодигіна – авторка телевізійної програми про видатних постатей української культури «Back to the Roots» на телеканалі «TVP World», працювала шеф-редакторкою онлайн-версії журналу «ELLE-Україна» та проєкту «Донбас.Реалії» на «Радіо Свобода», редакторкою новин і журналісткою на «5 каналі» – І. Ж.). Мені треба було дати їй якійсь контекст, чому це важливо, чому я маю відійти від неї з дитиною на цей час, і я розказав, що Ігор Жуков – це легенда. І я ніколи не думав, коли дивився тебе по телебаченню. Тоді все місто дивилося, я пам’ятаю, наскільки це важливо було – і телеканал, і твоя програма. І побувати в твоїй програмі для мене – це велика честь, і добре знамення… Сьогодні на ютубі тебе передивлялися з дружиною. Дякую за запрошення, Ігорю!»

До речі, ми знайомі з Ярославом ще з 2000-х, коли він починав працювати на харківській радіостанції «Golden Radio». І разом згадали, як на території харківської телевежі, де знаходилися приміщення телерадіокомпаній, в яких ми тоді працювали, було місце зустрічі співробітників. Це була курилка між будинками, де знаходились студія і канал «АТВК», де я робив свої телепрограми, і радіо, на якому працював Ярослав. І тоді почувши наживу його голос, хоч ще й юний, але вже потужний, запропонував стати голосом телеканалу «Фаворит ТВ», менеджментом якого я тоді теж займався,. І Ярослав ще згадав, як потім приходив до мене і озвучував анонси…

Але з того часу пройшло два десятки років, і досягнення Ярослава Лодигіна, які я окреслив на початку, вражають.

Як кінознавець і автор програм про кінематограф, не міг не поспілкуватися про режисерську роботу Лодигіна – фільм «Дике поле», який взяв «Нетфлікс».

Подивився я його сам не одразу. Спочатку не знав, що його поставила людина, яку я знаю особисто. І, чесно кажучи, не очікував, що мені сподобається і стане дуже близьким. Коли дивився «Дике поле», мені пригадалась робоча поїздка на Луганщину на початку 2000-х. Я тоді десь на півроку відійшов від телебачення, закінчилося моє «Відеоревю», і в рідному Чугуєві ми одними з перших в Україні реанімували кінопоказ, відновивши в місцевому будинку культури кінотеатр. І тоді хтось на Луганщині дізнався про це, і запросив з’їздити туди подивитися місцеві районні кінотеатри, і тоді я на власні очі побачив дещо з того, що так влучно показано у фільмі та описано в романі Сергія Жадана «Ворошиловград».

Режисер докладно розповість, як він познайомився з автором майбутньої книги ще в Харкові в середині 2000-х.

З нашого подкасту ви дізнаєтеся, чи правда, що в студентські роки Лодигін підійшов у клубі до Сергія Жадана й сказав: «Дай свій телефон. Хочу зняти фільм за твоїм романом».

Ярослав розкаже і про зустріч із Жаданом, яка сталася вже після виходу книги «Ворошиловград», і про довгий шлях екранізації до прем’єри, яка відбулася у 2018-му.

Лодигіну, який ще й написав сценарій стрічки разом із Сергієм Жаданом і Наталкою Ворожбит, неодноразово деякі продюсери пропонували відмовитися від режисури, не вірячи, що він впорається з проєктом. І пропонували в постановники знаних вітчизняних і зарубіжних кінематографістів. Але Ярослав встояв, як, мабуть, (мені спав на думку приклад) Сильвестр Сталлоне, що свого часу не віддав власного «Роккі».

А потім Лодигіну пропонували знімати Луганщину десь під Києвом, але, на мою думку, дуже добре, що він не погодився, бо це було б спотворенням дійсності, яке неодмінно відчули б глядачі. Зйомки "Дикого поля" розпочалися в липні 2017 року на батьківщині Сергія Жадана у Старобільську – його рідному місті.

І зараз під час агресії росії проти нас слоган фільму «Захищати своє» актуальний, як ніколи. Бо бути українцями це й захищати своє: від російських загарбників, вітчизняних корупціонерів чи «братків» зразка 90-х.

У фільмі був зібраний відмінний акторський ансамбль, як молодих акторів (Олег Москаленко, Руслана Хазіпова), так і досвідчених (Володимир Ямненко, Олексій Горбунов) і, звичайно ж, класний саундтрек (завдяки «аристократському» смаку Лодигіна-радійника): джаз, Фіма Чупахін, «ДахаБраха», «Мантри Керуака» Олега Каданова, Захар Май…

Поговорили ми, чим Ярослав Лодигін займається у часи повномасштабної війни росії проти України. Бачив у фейсбуці, що Ярослав проводить і бере активну участь у благодійних заходах, де збираються кошти на потреби наших захисників на фронті, волонтерів…

А з початку повномасштабного вторгнення рф у нашу країну Лодигін, працюючи тоді ще на «Суспільному», брав безпосередню участь в організації міжнародних благодійних концертів-марафонів на підтримку України «Save Ukraine – StopWar». Тоді ці масштабні акції привертали увагу світової спільноти до драматичних подій в Україні і збирали величезні кошти на допомогу нашій країні.

У лютому виповнилося 11 років радіо «Аристократи», яке 2014-го Лодигін заснував разом із іншими радіоведучими Валерією Чачибая та Данилом Хомутовським. Радіо «Аристократи» стало насправді легендарним.

Тоді майже всі хотіли поставити свій трек на «Аристократах», а багато музичних продюсерів хотіли, щоб їхніх музикантів запросили туди до ефіру. «Аристократи» розвивали всю творчу українську спільноту.

Спитав я у Ярослава, чи буде колись продовження славнозвісного радіопроєкту? Адже на 9 років він у соцмережах написав, що «Аристократи» мають бути, але на жаль це неможливо. Хай вони тоді будуть як суспільний прошарок, а не медіапроєкт…»

Під час його відповідей виникла ідея, яку я і запропонував співзасновнику «Аристократів»: зібратися на радість шанувальникам, хоча б на спільному заході.

У 2020 році Лодигін виступив автором ідеї та продюсером нашумілого документального серіалу «Колапс: як українці зруйнували імперію зла», що розповідає про вихід України з СРСР, роль українців у його розпаді та здобуття нашою країною незалежності. Поговорили ми і про цей телепроєкт, зокрема, як виникла його ідея.

Серіал демонстрував таємні документи ЦРУ та КДБ, які ніколи раніше не залучалися для опису історії розпаду СРСР, свідчення учасників та свідків подій, які ніколи не співвідносилися між собою, дані американських, українських та польських політиків та істориків, які ніколи не говорили про події 1991 року настільки докладно. 

Автори намагалися деконструювати міфи про те, що «незалежність впала українцям на голову» та «СРСР розвалили американці». Було обрано дещо іронічну та провокативну назву, щоб усі покоління змогли переосмислити процес краху СРСР у всій його складності й контроверсійності. Прем’єра серіалу «Колапс: як українці зруйнували імперію зла» відбулася до Дня Незалежності України 23 і 24 серпня 2021 року.

У проєкті «Культурна Перемога» в одному з подкастів я спілкувався з режисером-документалістом Сергієм Заболотним зі студії «Телекон», яка створювала гучне документальне кіно «Собор на крові», «Хлібна гільйотина», «Повернення. Василь Кричевський», і він був продюсером фільму «Плавильний котел», зробленого для «Суспільного мовлення». Робили вони його ще тоді, коли Лодигін працював на «Суспільному». А прем’єрний показ відбувся на телеканалі «Суспільне Культура» вже наприкінці 2022 року під час повномасштабної війни росії з Україною. Проєкт про Донбас задумувався ще 2014-го і став документальним поясненням того, чому рф розпочала війну, використавши донбаський регіон, його жителів, як точку свої агресії…

У продовження теми майбутніх документальних проєктів Лодигіна згадалося моє спілкування в проєкті «Культурна Перемога» з іншим відомим документалістом Русланом Шаріповим, який з Акімом Галімовим роблять історичні проєкти, що стають популярними в українському сегменті ютубу. 2022-го року Шаріпов зробив фільм «Україна майбутнього. Перемогти агресора».

Минулі та майбутні історичні проєкти у Лодигіна не випадкові, бо він за фахом історик і закінчив історичний факультет Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. У квітні  2023 року Ярослав відвідав свою альма-матер, побувавши в рідному Харкові. Ярослава запросили в Каразінський музей на зустріч зі студентами, про яких він написав у соцмережах: «Майбутні історики. Кажу їм – ви дуже важливі. Пишіть. Поширюйте. Популяризуйте. На вас стоятиме пам’ять. Місто. Країна».

А далі він поділився тоді враженнями про Харків:

«Місто наповнюється людьми, багато хто повертається. Відчуття хвилюючі, щемкі. Ходив по своєму району біля стадіону ХТЗ, по центру, їздив на Салтівку.

Бачив старих друзів…

Містяни зосереджені, їздять швидко, як по трасі, що прострілюється. Та вона й прострілюється – останній раз в Х прилітало десь тиждень тому.

Розмови схожі на ті, що було чутно у Києві в травні-червні, коли в місто почали повертатися: як провів 24-е? де був? що робиш? дітей ще рано…

Харків хоч і побитий, але не так сильно, як пишуть. Бо пишуть, що вщент. Ні, не вщент. Подавитесь. Х великий. Поки стоїть – стоїть Україна».

У нашому подкасті Ярослав докладно розповів не тільки, яким він побачив рідне місто, а й яке, на його думку, майбутнє Харкова…

З 2016 року Ярослав на телеканалі «Україна» коментував церемонію вручення премії «Оскар», і в нашому подкасті він згадає, як було проводити в прямому ефірі «оскарівську» ніч.

2019 року Лодигін став 41-им українським кінематографістом, прийнятим у члени Європейської кіноакадемії.

Поділився я з Ярославом і моїм проєктом «Кіно, яке не подивляться орки», народженим в 2022 році в Харкові під нещадними обстрілами після повномасштабного вторгнення рф в Україну. У телеграм-каналі проєкту https://t.me/kinoorki та на фейсбук-сторінці https://facebook.com/kinoorki розповідаємо, зокрема, хто зі світових «кінодіячів» і кінокомпаній, не зважаючи на війну і попри санкції, продовжує продавати в росії кіно тощо, щоб не допускати цього, адже кожний світовий кінохіт, що не вийшов в рф, – це не збудована ракета проти України. Кожен непоказаний серіал, фільм тощо – недоотримані гроші на війну проти нас!

Ми розповідаємо громадськості, що через санкції проти рф, без світового продукту, який відмовилися в росії показувати Голлівуд і провідні кіно-теле-компанії, російські кінотеатри та вся їхня кіно-теле-онлайн-відео-індустрія зазнає втрат у сотні мільйонів доларів, а крім величезних економічних втрат російські глядачі, у яких зник доступ до якісного контенту (а санкції включають і заборону показу не тільки новинок, а і контенту минулого часу тощо), через це всюди скиглять і на грунті цього з’являються антивоєнні настрої. Наш співрозмовник теж висловив думки з цього приводу.

Базовими речами в житті Ярослава Лодигіна крім родини, кіно, радіо є ще й футбол.

Восени 2023 року у фейсбуці Ярослав написав зворушливий пост на смерть Артема Франкова (24.07.1970 - 31.10.2023) – відомого українського спортивного журналіста з Харкова, головного редактора популярного журналу «Футбол»: 

«Зранку прочитав про смерть, і стільки всього згадалося.

І про гори «Футболу» в кладовці, починаючи ще з чорно-білих номерів, і як з п’ятого класу віддавав всі свої кишенькові гроші по понеділках, аби купити свіжій випуск. І обличчя жінки, яка роками мені продавала газети та журнали в переході метро «Радянської армії» в Харкові. Як я закохався в футбол завдяки його роботі головним редактором. Ми голи, забиті на вихідних, не бачили – не було ютубу, ми їх читали!

Згадав, як я трохи підріс і став спортивним журналістом. А Артем сидів у журі конкурсу коментаторів, і дивувався, що я в 20 років наробив стільки посад у резюме. Може це не дуже добре, казав. Але перемогу віддав. Розділив її з Кирилом Крутороговим, який вже й сам скоро буде маестро. Далі я коментував футбол, а потім раптово став шеф-редом радіо «Динамо», першого суто спортивного радіо. А як без нього? Набрався сміливості, запросив. А Артем ніколи не відмовляв, я тоді ще не знав цього. Він ходив до мене щотижня. Був дуже відкритим, ні на кого не схожим. Говорив, імпровізував, ніби всі репліки написав і добре вивчив. Швидкий розум та реакція.

Далі я зі спорту пішов, а він залишився. Я тільки спостерігав, як все тихіше стає журнал «Футбол», не вписуючись в цифрову епоху. Бачив його по телебаченню. Читав хейт. Дивувався його переходу на адміністративні посади. Втратив зв’язок.

А вчора він помер. Зайшов до нього в твітер, виявилося, що Артем вів свій ютуб-канал. І весь 2022 рік вів. На 5-6 тисяч глядачів. Алгоритм мені його ніколи не підсовував. Подивився. Про футбол, особливо навесні, менше. Про війну більше. Бадьоро. Тверезо. Та сама швидкість розуму. Як про футбольний матч: «Ребята, только прошу без шапкозакидательства. Соперник серьезный и опасный. Называя его тупым и ни на что не годным, мы принижаем успех и героизм наших воинов». Якось так. «Боевой привет с Оболони!».

Загалом, виховав ціле покоління спортивних журналістів. Величезна фігура.»

З цього посту я дізнався й про дитяче захоплення Лодигіна футболом, яке нагадало мене самого. Я теж у дитинстві не дивився найкращі голи, а читав про них. У нас з Ярославом різниця в десяток років, і в мене у 1980-ті улюбленою була газета «Футбол-Хокей», на яку я теж щотижня витрачав кишенькові гроші. А перші слова, які я прочитав, були не з буквару, а з газети, коли грає моя улюблена команда «Динамо» (Київ). А перша моя прочитана книга – Олега Блохіна «Гол, який я не забив». Мріяв стати футболістом, потім, коли зіпсував зір читанням вже інших книг, хотів стати футбольним коментатором, але цього не сталося (бо в Харкові на початку 90-х було не до журналістики про футбол) на відміну від Ярослава. Він після початку трудової діяльності на радіо в Харкові, в середині 2000-х переїхавши в Київ, попрацював спортивним журналістом. Лодигін коментував футбольні матчі, не тільки вітчизняного чемпіонату, а й міжнародних. Його призначили шеф-редактором радіо «Динамо», де він ще й вів передачі.

Ці та інші спогади про футбол, яким ми захоплюємося й дотепер, ви почуєте у випуску.

Ярослав записує та начитує аудіокниги. 2017 року за збіркою поезії Сергія Жадана «Тамплієри» зрежисував справжнє, як він описував раніше, «аудіокіно з польотом від Маріуполя і далі над всім сходом України… кожна секунда запису просякнута талантом багатьох людей». Крім нього та самого автора вірші читали відомі українські співаки та актори Олександр Фоззі Сидоренко, Остап Ступка, Олексій Горбунов, Анжеліка Рудницька, Олександр Положинський, Ірена Карпа, Тарас Чубай та інші, а також Сергій Михалок – знаменитий вокаліст і лідер білоруського гурту "Ляпис Трубецкой".

Ще Лодигін був стендап-коміком, співаком, актором, ведучим не тільки на радіо, а й на телебаченні. 

Вів на телеканалі «Інтер» програму «Наші» про українських емігрантів, які мешкають у різних куточках світу. З цією передачею він відвідав майже півтора десятки країн. Ярослав поділиться власним тревел-досвідом, який довів його до того, що останній сезон проєкту він увесь час між зйомками навіть не виходив з готелів.

На телеканалі «Мега» Лодигін працював ведучим програми «10 правил успіху». Також ви дізнаєтеся з нашого випуску, яким був його перший бізнес і чому він прогорів.

Розкриє кінорежисер, чи екранізує він інші твори Сергія Жадана, серед яких і намічений «Інтернат». Знімати його до повномасштабного вторгнення планували на Донеччині. Навіть їздили тоді ближче до фронту в пошуках локацій…

Ексклюзивно для нашого проєкту Ярослав поділився і своїми найближчими творчими планами, які всі в лихоліття війни пов’язані з нашою країною. 

Ще безліч іншого та не менш цікавого ви дізнаєтеся із самого повного випуску «Культурної перемоги» із моїм співрозмовником Ярославом Лодигіним.

У статті використані фото з подкасту: особистого архіву Ярослава Лодигіна та мого, а також з відкритих джерел.

Подкасти проєкту можна знайти в однойменній рубриці на сайті всеукраїнським онлайн-медіа «Громада.Груп», що об’єднує багато ЗМІ Харківської області, та на ютуб-каналі «Харківського прес-клуба».

У проєкті «Культурна Перемога» я спілкуюся з українськими митцями та мисткинями про війну і творчість, нові виклики та здобутки у воєнні часи.  

Автор і ведучий проєкту «Культурна Перемога» Ігор Жуков – український журналіст, телеведучий, автор популярних програм, які з 90-х виходили в українському ефірі 30 років безперервно, поки російськи бомби не поцілили в харківську телевежу... Після повномасштабного вторгнення росії в Україну Ігор Жуков створив проєкт «Український кінофронт: Кіно, яке не подивляться орки» про актуальні під час війни теми, про які ще ніхто не розповідав і які виходять далеко за межі України...

Слідкуйте за нами в соціальних мережах:

?Телеграм   ?Фейсбук  ?Інстаграм

Дивіться та слухайте унікальні відеоподкасти проєкту  «Культурна Перемога»  відомого журналіста, автора телепрограм про кіно і TV Ігоря Жукова:

https://gromada.group/news/podkasti-proyektu-kulturna-peremoga-igorya-zhukova

Читайте також Телеграм-канал проєкту "Кіно, яке не подивляться орки" з унікальною інформацією, якої немає в інтернеті: https://t.me/kinoorki