"Культурна Перемога" Ігоря Жукова з Дмитром Бруком: знаний харківський журналіст у Нацгвардії про війну, колег, "Тоніс", обласне телебачення його батьків

Про злободенні теми воєнних часів, настрої гвардійців, харківських колег-журналістів, які працюють під обстрілами, і що залишається за лаштунками сюжетів. Почуєте спогади про працю на телеканалі «Тоніс», дитинство за лаштунками обласного телебачення в Держпромі з батьком уславленим телеоператором Вадимом Бруком і ще багато цікавого та невідомого ексклюзивно з перших вуст у незвичайному подкасті з багатьма фото з наших особистих архівів, створеному в співпраці з «Харківським прес-клубом» та агенцією місцевих медіа Харківщини «Громада.Груп».

Фото з архіву Дмитра Брука

Ми знаємо один одного ще з 90-х, коли працювали разом на першому недержавному телебаченні України і всього пострадянського простору – каналі «Тоніс-центр», куди Дмитро, як і я, прийшов у 1992 році. Про «Тоніс» теж поговоримо наприкінці випуску.

Фото з архіву Дмитра Брука

За свою більш ніж 30-річну кар'єру в медіа, Дмитро Брук працював у багатьох ЗМІ. У 90-х на «Тонісі» Брук створював молодіжні програми і був керівником редакції студії «Среда», програми якої після уходу з 7-го каналу виходили на Харківському державному телебаченні та телеканалі «Simon». У кінокомпанії «Магіка-філм» – керівник редакції інформаційних програм. Був редактором інформаційної служби «Головне» в однойменних газеті та інтернет-порталі новин. Працював у пресслужбі Харківської обласної державної адміністрації. З 2014 року був волонтером і організатором творчого проєкту «АТОграф». З 2020-го Дмитро – радник командуючого Національної гвардії України із стратегічних комунікацій. Також він викладав у Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна, який закінчував, і в Харківській державній академії культури.

Фото з архіву Дмитра Брука

Тепер Дмитро – пресофіцер, начальник групи інформації та комунікації 5-ї Слобожанської бригади Національної гвардії України, а тому відразу задав йому злободенні питання про новини та ситуацію на фронті. Прокоментує він і те, що у соцмережах багато занепадницьких новин та ІПСО «наступу на Харків» тощо. 

Фото з архіву Дмитра Брука

Розповість Дмитро, які настрої зараз у гвардійців, що захищають нашу країну на передовій. Бригада Нацгвардії цілком виправдовує свою назву «Слобожанська». Її бійці боронять нашу країну на територіях Харківщини, Луганщини та Донеччини. 2022 року 5 ОБр НГУ обороняла Харків і область від російського вторгнення.

Фото з архіву Дмитра Брука

Наприкінці минулого року я спілкувався з Володимиром Мазуром, відомим харківським журналістом, телеведучим каналу «Simon», зараз офіцером служби зв’язків із громадськістю окремої мотопіхотної бригади ЗСУ. Його підрозділ був у найгарячіших місцях фронту, зокрема на Бахмутському напрямку. Тоді він теж ділився зі мною думками з фронту своїми та побратимів. Дмитро Брук згадав, що дивився ту програму, і після неї став стежити за сторінками своїх колег з пресслужби мотопіхотної бригади ЗСУ.

Фото обкладинки подкасту

Поговорили ми про харківських колег-журналістів, які зараз самовіддано висвітлюють злободенні теми воєнних часів у прифронтовому Харкові, зокрема й гвардійців. 

 Фото зі сторіки у фейсбуці 5-ї Слобожанської бригади НГУ

Брук розповів про притаманне їм «заради хлопців їдемо куди завгодно». Героїчні історії про бійців 5-ї Слобожанської бригади НГУ знімають колеги з телеканалу «Інтер» журналіст Світлана Шекера та оператор Олександр Яновський, з яким ми працювали ще в 90-х в одній телекомпанії «Тоніс-центр». 

Фото зі сторіки у фейсбуці 5-ї Слобожанської бригади НГУ

А також Дмитро Гребенник, Олександра Новосел, В’ячеслав Мавричев, Тетяна Федоркова, Наталія Дрозд, Юрій Ларін, Наталія Белокудря та ще багато інших. Наші колеги-журналісти висвітлюють події в Харкові з перших днів повномасштабного вторгнення росії в Україну. 

Фото зі сторіки у фейсбуці 5-ї Слобожанської бригади НГУ

Вони ризикували життям, знімаючи і проводячи прямі ефіри з найгарячіших місць. Працювали і працюють під обстрілами, не зважаючи ні на що.

Фото зі сторіки у фейсбуці 5-ї Слобожанської бригади НГУ

Практично завжди залишаються, як кажуть, «за кадром». Але сьогодні, як ніколи, роль журналістів дуже важлива, тому що війна йде не лише на полі бою. І Брук називає журналістів практично вже справжніми гвардійцями, які за першим покликом своїх побратимів готові в будь-яку погоду, за будь-яких обставин, і вдень і вночі кинутися на допомогу.

Фото з архіву Дмитра Брука

Дмитро розповів, як проходять зйомки цих сюжетів і які несподівані цікавинки залишаються за їх лаштунками.

Фото зі сторіки у фейсбуці 5-ї Слобожанської бригади НГУ

Для сюжетів він із колегами з пресслужби обирає звичайних хлопців – таких, як тисячі українців.

Фото зі сторіки у фейсбуці 5-ї Слобожанської бригади НГУ

Нещодавно вийшов проєкт «GUARDіЯ» про людей, які боронять Україну в лавах військових частин Східного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України та зокрема у 5-й Слобожанській бригаді НГУ. Це дивовижні історії людей, життя яких змінилося з приходом великої війни. 

Скріншот зі сторіки в ютубі 5-ї Слобожанської бригади НГУ

Ведучим програми став Філіп Дикань – відомий журналіст і теле-радіо-ведучий, з яким я спілкувався в одному з перших випусків «Культурної Перемоги».

Фото обкладинки подкасту

А монтує програми проєкту «GUARDіЯ» Максим Головачов – знаний харківський медійник з уславленої телевізійної родини.

Фото зі сторіки у фейсбуці Максима Головачова

Його батько – покійний Дмитро Головачов, режисер, засновник кіно-, телеосвіти в Харкові. З 1974-го по 1989-й рік Дмитро Якович працював у Харківській студії телебачення ( потім телеканал ОТБ, Харківська ОДТРК), де пройшов шлях від асистента режисера до головного режисера студії. 1993 року він заснував першу у Харкові незалежну студію-продакшн – телерадіокомпанію «Ніка-відео», з якої вийшло чимало режисерів, сценаристів і фільмейкерів. Дмитро Головачов був режисером-постановником більш ніж 10-ти ігрових відеофільмів, трансльованих на центральному та українському телебаченні. Саме він виступив фундатором кіно- і телеосвіти у нашому місті: започаткував кафедру режисури, а потім – факультет теле- і кінорежисури в Харківській державній академії культури.

Фото з відкритих-джерел

Тепер його син Максим Головачов продовжує батьківський шлях… І саме він режисує цикл фільмів «СЛІДИ/SCARS» проєкту «Харківщина: зруйнована, але незламна» громадської організації «Харківський прес-клуб» на чолі з її керівником Олександром Швецом. 

Фото з сайту "Харківського прес-клубу"

На сьогодні виготовлено вже 50 фільмів українською та англійською мовами. І ці документальні відеорозповіді про наслідки війни на Харківщині, показують, зокрема і на сторінках 5-й Слобожанській бригаді НГУ.

Фото з сайту "Харківського прес-клубу"

Дмитро Брук теж із відомої родини уславлених телевізійників. Його батьки були справжніми ветеранами обласного державного телебачення. 

Фото з архіву Дмитра Брука

Мати Світлана Львівна більше 40 років працювала на телебаченні звукорежисером. 

Фото з архіву Дмитра Брука

Покійного тата Вадима Брука називають патріархом харківського телебачення. 

Фото з архіву Дмитра Брука

Вадим Аркадійович був одним із найстаріших телеоператорів України.1955 року почав працювати оператором на Харківській студії телебачення..

Фото з архіву Дмитра Брука

69 років тому 19 березня 1955 року відбувся перший ефір харківського обласного телебачення. 

Фото з архіву Дмитра Брука

З нового телецентру у будівлі Держпрому вийшла в ефір перша телепередача Харківської студії телебачення, на програмах якої вже у 80-х роках виріс і я, мріючи створити свою телепередачу, що й здійснив у 90-х вже на недержавному ТБ… 

Фото з архіву Дмитра Брука

А в середині 1950-х телевізорів у Харкові було не більше трьох тисяч, харків'яни з радістю зустріли появу телестудії у місті. Телебачення тоді було новою справою для всіх. 

Фото з архіву Дмитра Брука

До творчого колективу прийшли актори, режисери, газетярі, фотографи. І з ходу почали готувати перші передачі, одночасно опановуючи нові на той час телевізійні професії. 

Фото з архіву Дмитра Брука

До середини 60-х мовлення здійснювалося лише у прямому ефірі, потім почав використовуватися відеозапис. 

Фото з архіву Дмитра Брука

У 1960 роках у передачах харківського ТБ брали участь відомі артисти, письменники, вчені, на телестудії в Держпромі знімали концерти та спектаклі…

Фото з архіву Дмитра Брука

На харківському ТБ відбулося багато подій, об'єднаних словом «перший»: перший в Україні рекламний ролик (саме у нас було знято сюжет, в якому відомі артисти Лідія Погорєлова та Лесь Сердюк зіграли роль молодої пари, яка варить свій перший борщ із консервованої борщової заправки), перший телевізійний фільм («Вогняний поїзд»), перша дипломна робота, зроблена на ТБ (телеспектакль «Мартін Іден»)…. 

Фото з архіву Дмитра Брука

До речі, Вадим Брук свою дружину Світлану на телебачення привів сам. До цього вона була шліфувальницею, але коли потрапила до чоловіка на роботу, то творча атмосфера, що панувала на телебаченні, захопила і її. 

Фото з архіву Дмитра Брука

А їхній син Дмитро все дитинство проводив за лаштунками державного обласного телебачення – в легендарній студії в Держпромі. 

Фото з архіву Дмитра Брука

Про це він також поділиться своїми спогадами, зокрема й про те, що одна з перших дикторок Наталія Березовська допомагала Дмитру у вивченні української мови.

Фото з архіву Дмитра Брука

Але після закінчення школи він, як і я, поступив, до Харківського державного університету. Але я обрав філологічний факультет, а Дмитро – механіко-математичний.

Скрішот з відео з мого особистого архіву

1992 року ми обидва прийшли на перше недержавний телеканал українського та всього пострадянського простору «Тоніс-центр». У нас були різні шляхи, але важливу роль в них зіграв, як і в долях багатьох інших харківських телевізійників, Сергій Розанов (21.05.1951 - 4.04.2000) – головний режисер 7 каналу з 1993 року, а потім заступник гендиректора Харківського обласного телебачення (з 1997-го)... 

Скрішот з відео з мого особистого архіву

Як зараз пам'ятаю, його дуже здивував мій багатосторінковий, надрукований на друкарській машинці сценарій програми про кіно "Відеоревю", але, побачивши мої палаючі очі, він тоді сказав мені, студенту-першокурснику з Чугуєва, що нічого ще не знав про ТБ.: "Давайте робити!"

Фото з мого особистого архіву

Сергій Федорович народився 21 травня 1951 року. Разом із родиною 1961-го переїхав до Харкова. У 1974 році закінчив літакобудівний факультет ХАІ та почав працювати в Національному Інституті Авіаційних Технологій (НІАТ). З 1978 до 1989 рр. Розанов працює режисером народної кіностудії "Зліт Взлет ". З 1989 по 1993 р. він – режисер Харківського обласного кіновідеоцентру. 1993-го змінив на посаді головного режисера телекомпанії «Тоніс-центр» Олександра Голубчика. 1997 року став заступником генерального директора ХОДТРК. Сергій Федорович помер 4 квітня 2000 року. Не дожив кілька тижнів до свого 49-річчя.

Фото з мого особистого архіву

А Дмитро Брук почав телевізійну кар’єру на «Тонісі» на посаді помічника режисера у відомого харківського журналіста Віктора Фоменка (програми студії «Ми»).

Фото з фейсбук-сторінки Віктора Фоменка

А із Сергієм Розановим, який разом з Олександром Нестеровим, почав організовувати на «Тонісі» окремі творчі редакції, у Дмитра пов’язано створення телестудії «Среда». 

Фото з архіву Дмитра Брука

Глядачі і досі пам’ятають програми «Азбука потребителя», «В об’єктиві: мода» тощо. Останню передачу створювала Юлія Старосельська – одна з перших дикторок недержавного телебачення, відома тоді глядачам під дівочим прізвищем Безрукава, потім Худякова. 

Фото з архіву Юлії Старосельської

12 років тому вона переїхала з України до Кіпру, але завжди і особливо після повномасштабного вторгнення активно підтримує батьківщину. Минулоріч я з нею спілкувався в одному з випусків «Культурної Перемоги» на багато тем, але через скромність вона не розповіла про вагому допомогу Харкову на початку повномасштабної війни. Але Дмитро розкриє таємницю в нашому подкасті.

Фото обкладинки подкасту

Ще багато цікавого та невідомого ви ексклюзивно дізнаєтеся вже з самого випуску за участю Дмитра Брука.

Фото з архіву Дмитра Брука

У статті використані фото з подкасту: архіву Дмитра Брука та мого особистого, сторінок у соцмережах та сайту 5-ї Слобожанської бригаді НГУ, а також з відкритих джерел.

Фото з архіву Дмитра Брука

У проєкті «Культурна Перемога» я спілкуюся про війну і творчість, нові виклики та здобутки у воєнні часи з українськими митцями та мисткинями. Подкасти проєкту можна знайти в однойменній рубриці на сайті агенції місцевих медіа Харківщини «Громада.Груп», що об’єднує ЗМІ Харківської області.

Автор і ведучий проєкту «Культурна Перемога» Ігор Жуков – український журналіст, телеведучий, автор популярних програм, які з 90-х виходили в українському ефірі 30 років безперервно, поки російськи бомби не поцілили в харківську телевежу... Після повномасштабного вторгнення росії в Україну Ігор Жуков створив проєкт «Український кінофронт: Кіно, яке не подивляться орки» про актуальні під час війни теми, про які ще ніхто не розповідав і які виходять далеко за межі України...