"Культурна Перемога" Ігоря Жукова з Ігорем Ковалем про воєнні часи та нові сюжети театру музкомедії і Харкова…

Про театр музкомедії воєнних часів і як розбитий унаслідок російського ракетного обстрілу фасад перетворили на надихаючий мурал, про нові злободенні під час війни теми і сюжети майбутніх вистав, перші дні повномасштабного вторгнення росії в Україну, як під час обстрілу на Салтівці був поранений його син, наші спільні враження та думки після перегляду фільмів циклу «Сліди» проєкту «Харківщина: зруйнована, але незламна» та ще багато цікавого і невідомого ексклюзивно з перших вуст у нашому подкасті, створеному в співпраці з «Харківським прес-клубом» та агенцією місцевих медіа Харківщини «Громада.Груп».

Минулого випуску ми не встигли поспілкуватися на багато тем, які я запланував, а тому зараз продовжуємо далі в нашому новому подкасті.

Повернулися в розмові до Харкова початку повномасштабної війни. У перші дні ми з Ігорем Ковалем обмінювалися повідомленнями. І на моє питання «Як ти?» він тоді відповів: «Я в театрі. Нас тут десять людей…»

Коваль пригадає, якими були його особисті перші дні і тижні повномасштабного вторгнення росії в Україну. Він розповість, як 24 лютого 2022 року відкрив театр для всіх, хто потребував прихистку…

А також пригадає, як повномасштабна війна позначилася на його близьких, зокрема під час обстрілу на Салтівці був поранений його син...

Ми докладно говорили минулого випуску про активну діяльність колективу Харківського академічного театру музичної комедії під час повномасштабної війни, про концерти та виступи його артистів в укриттях, метро, військових частинах, біля фронту, шпиталях, лікарнях, санаторіях тощо.

У серпні 2022 року фасад Харківського академічного театру музичної комедії постраждав унаслідок російського ракетного обстрілу.

Вибиті шибки друзі допомогли забити плитами OSB. Але театр завжди прикрашали світлини артистів ХАТМК і уривки з вистав, а тут з’явилася така порожнеча, пригадує Ігор Коваль. І було ухвалено рішення прикрасити пошкоджений фасад, розписавши його картинами, які будуть надихати харків'ян.

І Харківський академічний театр музичної комедії прикрасили муралом, який наповнений патріотичним змістом на знак подяки Збройним силам України.

А замість обличь невідомих красунь, запропонованих для мурала портретистом, Коваль наполіг, щоб на вході у театр гостей зустрічали його солістки.

Харків незламний, і в ХАТМК навіть вибиті шибки розбитого фасаду театру перетворили на мистецтво.

Зараз війна дає, на думку Коваля, стільки сюжетів, що можна та потрібно писати п’єси й музику. І він вважає, що театру потрібні вистави саме на такі сюжети: сім'ї руйнуються й роз'їжджаються всім світом, хлопці воюють, жінки десь за кордоном тощо.

Ігор Коваль – член правління спілки театральних діячів України та Харківського обласного відділення Національної всеукраїнської музичної спілки. 

Він відповість на моє питання, чи збиралися вони під час повномасштабної війни. І може від їх імені було б доречно звернутися з новими пропозиціями до місцевої влади, яка навесні минулого року заборонила з міркувань безпеки виступи в театрах Харкові.

Коваль також викладає в Харківському національному університеті мистецтв імені І. П. Котляревського. Він – старший викладач кафедри майстерності актора та режисури драматичного театру.

Поговорили і про молоде покоління майбутніх режисерів, які зараз навчаються онлайн, але дуже потребують практики. Так було в часи ковіда і зі слухачами моїх «Курсів підготовки телеведучих, журналістів і блогерів від Ігоря Жукова та зірок харківського ТБ», які я проводив із 2012 року до початку повномасштабної війни.

Минулоріч ми зустрічалися наживо з Ігорем Ковалем у нашому місті на показах проєкту «Харківщина: зруйнована, але незламна» громадської організації «Харківський прес-клуб».

Цей цикл фільмів під загальною назвою «СЛІДИ/SCARS» представляє з себе відеорозповіді про наслідки війни на Харківщині.

У межах реалізації проєкту «Харківщина: зруйнована, але незламна» документалісти занотовують спогади про «сліди та шрами» воєнних злочинів, скоєних російськими окупантами на Слобожанщині.

Виступаючи після одного з показів, я запропонував команді проєкту та керівнику «Харківського прес-клубу» Олександру Швецю проводити прем’єри цих фільмів не тільки в нашому місті та в інших місяцях Харківської області, а й в інших містах України.

Як, наприклад, ми з колегами з київської студії «Телекон» мандрували нашою країною з показами їхнього унікального фільму «Повернення. Василь Кричевський», загальнонаціональну прем’єру якого з початку я допоміг провести у жовтні в прифронтовому Харкові.

І дуже приємно, що мене почули і нещодавно творча група проєкту «Харківщина: зруйнована, але незламна» виїхала зі своїми фільмами за межі нашої області і провела показ у Полтавській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. І. П. Котляревського.

У Полтаві авторів циклу фільмів «Сліди» наприкінці січня зустріли дуже гостинно, як і нас з авторами кінопритчі «Повернення. Василь Кричевський» в листопаді минулого року. 

І директорка Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. П. Котляревського Надія Влезько тоді запрошувала мене з колегами приїжджати знову до них, і я дуже радий, що зміг порекомендувати такий  надзвичайно важливий проєкт, як «Харківщина: зруйнована, але незламна».

У свою чергу Ігор Коваль, який подивився близько десятка фільмів серії, каже, що потрібно проводити покази і в Європі, і для цього він надав контакти своїх колег в Італії директору «Харківського прес-клубу» Олександру Швецю. Сподіваємося, що незабаром і європейські глядачі наживо на показах побачать фільми циклу «Харківщина: зруйнована, але незламна».

А ще він наголошує, що фіксація тих злочинів, які мали місце на Харківщині та продовжують вчинятися російськими військовими й зараз на теренах України вкрай важлива, бо злочинці, які їх скоювали обов’язково повинні отримати покарання. А українцям, за його думкою, нажаль, а може на щастя, притаманно швидко забувати погане.

До 2005 року Ігор працював генеральним директором приватної виробничо-комерційної фірми. Того ж року він став заступником директора Харківського академічного театру музичної комедії. А 2006-го був призначений вже директором.

Під час керівництва Коваля 2009 року започаткували свято дня народження театру під назвою «День Харківської оперети».

Останні театральні сезони до повномасштабної війни ознаменувалися для театру музичної комедії значними змінами і зрушеннями у творчому житті.

Тоді на сцені театру почали з’являтися осучаснені оперети, музичні комедії та вистави для дітей.

Бажаю Ігорю і нам всім крім Перемоги, про яку мріє кожен українець, ще багатьох років плідної праці, талановитих однодумців, здатних реалізувати найсміливіші задуми. І до нових зустрічей і в театрі, і в нових випусках проєкту «Культурна Перемога».

Це було змістовне та цікаве продовження нашої розмови. А ще багато цікавинок ви ексклюзивно дізнаєтеся вже з самого подкасту за участю Ігоря Коваля.

В проєкті «Культурна Перемога» я спілкуюся з українськими митцями та мисткинями про війну і творчість, нові виклики та здобутки під час війни, які роблять внесок в наближення загальної Перемоги. Подкасти проєкту можна знайти в однойменній рубриці на сайті агенції місцевих медіа Харківщини «Громада.Груп», що об’єднує ЗМІ Харківської області.

У статті використані фото з подкасту: архіву мого особистого та Ігоря Коваля, сайту і фейсбук-сторінки ХАТМК, а також із відкритих джерел.

Автор і ведучий проєкту «Культурна Перемога» Ігор Жуков – український журналіст, телеведучий, автор популярних програм, які з 90-х виходили в українському ефірі 30 років безперервно, поки російськи бомби не поцілили в харківську телевежу... Після повномасштабного вторгнення росії в Україну Ігор Жуков створив проєкт «Український кінофронт: Кіно, яке не подивляться орки» про актуальні під час війни теми, про які ще ніхто не розповідав і які виходять далеко за межі України...