"Культурна Перемога" Ігоря Жукова з Наталією Світличною. Війна і перший диктор "Тонісу" та всього недержавного TV: долі перших зірок телебачення з Харкова

Про волонтерів, жінок і чоловіків, благодійність до і під час війни, долі всіх перших дикторок та інших зірок «Тонісу», тих, хто пішов з життя, а також, як вона прийшла на конкурс у 1990 році і в той же день з’явилася в прямому ефірі, чому тоді лягали спати в телестудії та ще багато цікавого і невідомого ексклюзивно з перших вуст у подкасті з багатьма фото з наших особистих архівів, створеному в співпраці з «Харківським прес-клубом» та агенцією місцевих медіа Харківщини «Громада.Груп».

Ми знаємо одне одного ще з 90-х, коли працювали разом на першому недержавному телебаченні України і всього пострадянського простору – каналі «Тоніс-центр».

Наталія Світлична – справжня легенда харківського телебачення. Крім того, що в 1990 році вона стала першим диктором «Тонісу», яким працювала до 1995-го, вона ще була й ведучою прямих ефірів, зокрема телемарафонів.

З 1996 року вона стала автором та ведучою популярної програми на каналі «Тоніс-центр» під назвою «Каблучки», що представляла з себе жіночий телевізійний журнал. Передача виходила в ефірі 7 років до 2003-го.

Далі її життя було вже пов’язане з радіо. З 2003 року Світлична працює керівником рекламного відділу харківської філії радіо групи «Український Медіа Холдинг» – одного з найбільших холдингів радіоринку України з популярними радіостанціями, серед яких були «Авторадіо», «Europa Plus», «Наше радіо», «Ретро FM» тощо. Пізніше її призначили регіональним директором радіогрупи, яким вона працювала до початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. Також вона організовувала конкурси і фестивалі краси «Пані Харків», «Міні Міс і Містер Харків».

Під час запису подкасту я згадав, що Наталія Світлична знімалася і в моїй телепередачі «Відеоревю», яка стала першою ігровою програмою про кіно на українському та пострадянському ТБ, вірніше її рука, що сюжетом належала в кадрі коханій Сильвестра Сталлоне.

З того часу пройшло вже більше трьох десятків років, і зараз ми живемо в лихоліття війни.

Нещодавно у прифронтовому Харкові відбулася церемонія нагородження жінок-волонтерок, які тримають тил та допомагають нашому війську. І до нього разом із Вікторією Помазан доклалася і Світлична, як засновниця конкурсу «Пані Харків», що й став співорганізатором нагородження спільно з благодійним фондом «Покров». Їх ініціативу підтримав Департамент культури та туризму Харківської ОВА.

Як говорить Наталія, звичайно, вони не змогли охопити всіх волонтерок Харкова – їх така велика кількість, а тому запросили тих, з діяльністю яких знайомі особисто. Після 24 лютого до лав волонтерів стала величезна армія активних харків’ян. І серед них дуже багато жінок. 

Неймовірні жінки-волонтерки збирають, передають, годують, рятують, словом, роблять все для Перемоги й для цивільних і для військових, які цю Перемогу здобувають.

За півроку до повномасштабної війни Наталія Світлична організувала фонд «Чужих дітей не буває» для допомоги дітям-інвалідам та дітям із дитячих будинків. 

На початку повномасштабного вторгнення росії в Україну продовжували допомагати дитячим будинкам та багатодітним незаможним сім'ям. Дівчата з фонду волонтерили, готували їжу для людей, допомагали їм із гуманітарною допомогою. Коли говориш про благодійність і меценатство в Харкові, неможливо не пригадати покійного Олега Привалова – відомого в нашому місті мецената та ресторатора, якого несподівано і трагічно не стало восени 2021 року. Останній період свого життя він присвятив фонду «Привалова-РАН», який він заснував і який дуже потужно й активно допомагав дітям з інвалідністю та багатодiтним родинам.

І коли восени 2022 року на заході в «Kharkiv Media Hub» я зустрів його дружину, відому тренерку і організаторку «PrivalovaRun.team» Олену Привалову, ми обійнялися, і вона в розмові сказала те, з чим я повністю згоден: «…якби Олег був живий, він зараз працював би на Перемогу і був би на фронті!..»

Наталія теж пригадала світлі моменти спілкування з Олегом Приваловим та його поради… Таких людей зараз у лихоліття війни дуже не вистачає!..

Протягом всієї повномасштабної війни Світлична спілкувалася з багатьма волонтерами, серед яких Наталія особливо відмітала Юрія Гордієнка, про якого теж розповіла у нашому подкасті.

Без минулого не буває майбутнього, тому повернулися в розмові до 90-х. Ще не було проголошена незалежність України, а в Харкові 13 жовтня 1990 року вийшла в ефір студія «АТВ-1», потім телекомпанія «Тоніс-центр». І згодом перший недержавний телеканал України і всього СРСР оголосив конкурс дикторів в ефірі вустами першої зірки недержавного телебачення Сергія Потімкова.

На конкурс серед величезної кількості дівчат прийшла й 17-річна Наталка, хоча спочатку і не думала брати участь.

Чому Світлична спочатку не хотіла, хто наполіг, щоб вона прийшла на конкурс, і завдяки чому в той же день вона вийшла в прямий ефір, який дивилося декілька мільйонів глядачів, ви дізнаєтеся з нашого подкасту.

Наступного дня на вулицях її вже впізнавали всі. Наталія стала першою жіночою зіркою недержавного телебачення, яке народилося в Харкові.

Другою дикторкою на телеканалі «Тоніс-центр» стала Наталія Федорченко.

Пам’ятаю, що разом із Наталією Федорченко та іншими телевізійниками я брав участь у виїзних заходах «Тонісу», які засновник каналу Владлен Литвиненко організовував для зустрічей з глядачами.

В середині 1990-х Федорченко покинула телебачення.

Покинула Наталія Федорченко тоді не тільки телебачення, а й країну. Чому це сталося і куди вона переїхала та інші подробиці її особистого життя ви довідаєтеся в нашому подкасті з перших вуст, адже сьогоднішня співрозмовниця Світлична зустрічалася з нею, коли Федорченко приїжджала до Харкова.

Про що під час зустрічі через багато років спілкувалися перші дикторки недержавного телебачення, дізнаєтеся з нашого випуску.

Поговорили і як склалися долі інших дикторів «Тонісу», третьою з яких за часом на канал прийшла Світлана Бабицька. Останніми роками вона є директоркою Департаменту культури Харківської міської ради…

Четвертою дикторкою була Юлія Старосельска, тоді відома харківським глядачам під прізвищами Безрукава (дівочим) і Худякова (за першим чоловіком).

Наталія Світлична дружить з нею і спілкується й до сьогодні…

З нею я теж тримаю зв’язок і спілкувався у проєкті «Культурна Перемога». Юлія більше 12 років живе на Кіпрі, де працювала ведучою на місцевому радіо, відома своєю активною проукраїнською позицією та активною допомогою Україні. Минулого року приїжджала у прифронтовий Харків знімати матеріали для майбутнього фільму, що ми докладно обговорювали.

У 90-ті роки Світлична вела ще телехіт-парад популярних відеокліпів «Топ 11», яку робила редакція музично-розважальних програм телеканалу «Тоніс». 

До редакції входили й «Сер» Сергій Щелкановцев (автор і ведучий програми «Під Веселим Роджером») і Костянтин Дубровський, які, на жаль, пішли життя. Тоді вони робили разом із і Сергієм Кривулею славнозвісну телепрограму «Батуалло».

Пригадали ми й ще одну яскраву постать цієї тонісовської редакції Еріка Мироненка, якого теж не стало.

Ерік Мироненко був відомий глядачам і телепрограмою на іншому харківському каналі «Simon» під назвою «TV-хит», яку вела Альона Михальська, яка стала його дружиною.

Пригадає Наталія, чому під час телемарафонів, що тривали 24 години, лягали спати прямо в студії.

Згадав і я, як ночував на столі і стільцях у монтажній, щоб встигнути змонтувати програму «Відеоревю», на Космічній, 24, де розміщувався офіс телекомпанії «Тоніс-центр».

Спитав я у Наталі, де зараз Руслан Тризна – її колишній чоловік, наш колега, дуже творча і талановита людина.

Відомий харків’янам актор, сценарист, режисер, який теж працював на «Тонісі» і створював кліпи на пісні до телемарафонів на дні народження компанії.

У Харкові 1990-х почало зароджуватися справжнє авторське телебачення. В ефірі з'являлися нові програми і спалахували телевізійні зірки.

Ще багато цікавого та невідомого ви ексклюзивно дізнаєтеся вже з самого випуску за участю Наталії Світличної.

У статті використані фото з подкасту: архіву мого особистого та Наталії Світличної, а також з відкритих джерел.

В проєкті «Культурна Перемога» я спілкуюся про війну і творчість, нові виклики та здобутки під час війни з українськими митцями та мисткинями, які перебувають не тільки в нашій країні, а і за кордоном, але при цьому активно підтримують Україну. Подкасти проєкту можна знайти в однойменній рубриці на сайті агенції місцевих медіа Харківщини «Громада.Груп», що об’єднує ЗМІ Харківської області.

Автор і ведучий проєкту «Культурна Перемога» Ігор Жуков – український журналіст, телеведучий, автор популярних програм, які з 90-х виходили в українському ефірі 30 років безперервно, поки російськи бомби не поцілили в харківську телевежу... Після повномасштабного вторгнення росії в Україну Ігор Жуков створив проєкт «Український кінофронт: Кіно, яке не подивляться орки» про актуальні під час війни теми, про які ще ніхто не розповідав і які виходять далеко за межі України...