"Культурна Перемога" Ігоря Жукова: знаний артист і голова ХМВ НСТДУ Ігор Арнаутов про пропозицію присвоєння ХАДТ імені Квітки-Основ'яненка, воєнні часи театрів і Будинку актора, легендарний "ЧИЗ"…

Про пропозицію присвоєння Харківському академічному драматичному театру імені нашого видатного земляка Г. Ф. Квітки-Основ'яненка, яку відправили до Харківської обласної ради, 40 днів на посаді художнього керівника ХАДТ, театральні вистави часів війни, перші тижні Будинку актора після повномасштабного вторгнення росії в Україну, початок співпраці з легендарним телевізійно-гумористичним ТО «ЧИЗ» і ще багато цікавого та невідомого ексклюзивно з перших вуст у незвичайному подкасті з багатьма фото з наших особистих архівів, створеному в співпраці з «Харківським прес-клубом» і агенцією місцевих медіа Харківщини «Громада.Груп».

З Арнаутовим ми знайомі ще з золотих часів харківського недержавного телебачення, коли Ігор, як актор працював у гумористичних телепрограмах ТО «ЧИЗ» на «Приват-TV», а я в якості автора і ведучого робив передачу «Відеоревю з Ігорем Жуковим» – першу шоу-програму про кіно на українському та на всьому пострадянському телебаченні.

Минулого випуску ми не встигли поспілкуватися на багато тем, про які домовлялися, а тому зараз спілкуємося далі. Отже, продовжуємо нашу розмову.

Про заборону вистав у нашому місті, театральний Харків воєнних часів і проблеми Будинку актора, який зачинений з початку повномасштабної російсько-української війни і накопичує величезні комунальні борги, ми встигли докладно поговорити під час попереднього подкасту.

Почнемо випуск із того, що Ігор Арнаутов перелічить головні, на його думку, як голови Харківського міжобласного відділення Національної спілки театральних діячів України, проблеми харківських театрів.

Згадає Ігор і перші дні повномасштабного вторгнення рф в Україну, якими вони були для Будинку актора та його працівників.

І ще Арнаутов поділився з нами ексклюзивною новиною, що до Харківського міжобласного відділення Національної спілки театральних діячів України, яке він очолює, звернувся колектив Харківського академічного драматичного театру (колишній театр імені Пушкіна) підтримати присвоєння театру імені Григорія Квітки-Основ'яненка. І вони підтримали це, і документи відправлено до Харківської обласної ради.

Як говорить Ігор, дуже хотілося б, щоб театр мав ім'я, тим більше, що жодного театру імені Квітки-Основ'яненка немає в Україні і навіть у світі. І дуже важливо, щоб у Харкові з’вився театр імені видатного українського прозаїка, драматурга, новатора, літературного критика, родоначальника театрознавства і культурного громадського діяча. Він, наш земляк, харків'янин, є засновником художньої прози та жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі.. Григорія Федоровича Квітку-Основ'яненка називали ще «батьком українського театру». Минулого року відмічалося його 245-річчя.

І цю ідею, яка народилася в колективі самого театру, активно пропагував Арнаутов ще з минулого року.

Нагадаємо, що Харківський академічний драматичний театр у листопаді 2022 року відмовився від статусу російського театру ім. Олександра Пушкіна.

З 1 грудня Ігор Арнаутов був призначений художнім керівником Харківського академічного драматичного театру, але пропрацював, як він говорить сам, всього 40 днів.

Як розказав Ігор, крім багато чого, встигли минулого року відзначати 90-річчя театру з нагородженням працівників.

Згадав і я, як 6 років тому знімав і сюжет до 85 річчя Харківського академічного драмтеатру з випускниками моїх «Курсів підготовки телеведучих, блогерів і журналістів від зірок харківського ТБ».

Тоді на зйомках ми спілкувалися з тодішнім його директором Сергієм Бичком, який до цього очолював Будинок актора.

Сама будівля театру, реконструйована на початку 2000-х, вважається одним із найкращих зразків театральної архітектури в Україні.

Харківський академічний драматичний театр неодноразово потрапляв під російські обстріли росіян, але вибиті шибки, уламки ракет на даху, холодні розірвані батареї тощо не зламали колектив.

Вони працювали і випускали прем’єрні вистави. «Возлюби ближнього свого» за романом Еріха Марія Ремарка і «Політ над зозулиним гніздом» Кена Кізі (обидві режисера Володимира Давиденка). Твір Ремарка «Возлюби ближнього свого» в Україні ще ніхто на сцені не ставив. На малій сцені «Портал на Гоголя, 8» встигли показати «акторську виставу» Олександра Плехуна та Віктора Єрмоленка «О, цей чудовий світ!» і «Академія сміху» (режисер Сергій Москаленко), а на великій сцені відбувся закритий показ «Intermezzo» Михайла Коцюбинського (реж. Ольга Турутя-Прасолова). У грудні представили прем’єру «Життя синьої rose» режисера Сергія Москаленка за мотивами п’єси Теннессі Вільямса «Скляний звіринець». Через обмеження роботи театрів у Харкові виставу зіграли в укритті культурного центру «Art Area ДК». 

Сподіваємося, що ситуація в Харкові, який зараз щодобово потрипає від російських атак ракетами, КАБами, «шахедами», покращиться, і харківські театри зможуть в найближчому майбутньому безпечно приймати глядачів.

І віримо, наступний Всесвітній день театру, що відзначається щорічно в світі 27 березня і який дуже любить проводити з капусником на сцені  Ігор Арнаутов з колегами та глядачами, харків’яни святкуватимуть безпечно, без обстрілів і повітряних тривог, у Харківському академічному драматичному театрі, який, сподіваємося, вже буде мати ім’я нашого видатного земляка Григорія Квітки-Основ'яненка.

Ігор  Арнаутов – не тільки знаменитий актор театра та кіно, а ще й телебачення.

Телеглядачам він відомий за різноманітними яскравими образами, які він створював із 1995 року  в гумористичних програмах творчого об’єднання «ЧИЗ», яке в харківській телекомпанії «Приват-TV» створювалися популярні передачі, що виходили в ефірі не тільки регіональних телекомпаній, а й всеукраїнських каналів.

Перша гумористична програма недержавного українського телебачення «ЧИЗ» вийшла ефір 7 листопада 1991 року на першому недержавному телеканалі України та всього СРСР «Тоніс-центр». З листопада 1993-го «ЧІЗ» почав працювати разом із телекомпанією «Приват-TV». Тоді легендарний Олександр Голубчик збирав представників харківської журналістики та режисерів телебачення для «завоювання» всеукраїнського телебачення.

Якщо раніше програма Едуарда Верхотурова «ЧИЗ» була лише передачею, то з виходом програм у всеукраїнський ефір, стала творчим об'єднанням з тією самою назвою та розширила свою діяльність. 

Почали виходити фільми Руслана Нікуліна (ексцентрика, німе кіно), програми Олександра Алексєєва «Бомж-Шоу», передача Олександра Серенка «Короче», заснована на справжніх історіях, які надсилали телеглядачі. артистичне шоу «Playboys» Захара Розіна, Руслана Тризни та Миколи Криволапова з пародіями на рекламні ролики та відомих людей. Пам’ятаю, як вони зробили пародію і на мене: на екрані у ведучого популярної програми про кіно «Відеоревю» перевтілився Микола Криволапов, якого вже не має з нами.

У 1994 році «ЧИЗ» почав працювати з полтавською «Мініатюрною компанією», яку для зручності перейменували на «Компот». Це булли відомі тепер усім Андрій Данилко (Вєрка Сердючка) та Інна Білоконь (мама Вєрки Сердючки). За їх участі зняли кілька передач та серію рекламних роликів, після чого Андрій Данилко зі своєю командою пішов своїм шляхом.

1995 року Едуард Верхотуров запропонував Ігорю Арнаутову, В’ячеславу Гіндіну, Оксані Стеценко, які робили гумористичну програму на харківському телеканалі «Simon», приєднатися до «ЧИЗа».

Одним із найвідоміших їхніх спільних проєктів стала передача «Не время», яка пародіювала телебачення як таке: новинарні програми, рекламу, спортивні новини, погоду, програми про моду, кримінальну хроніку тощо.

А ще багато інших цікавинок ви ексклюзивно дізнаєтеся вже з самого подкасту за участю Ігоря Арнаутова.

У статті використані фото з подкасту: архіву Ігоря Арнаутова та мого особистого, а також з відкритих джерел.

У проєкті «Культурна Перемога» я спілкуюся про війну і творчість, нові виклики та здобутки у воєнні часи з українськими митцями та мисткинями, які активно працюють у лихоліття війни. Подкасти проєкту можна знайти в однойменній рубриці на сайті агенції місцевих медіа Харківщини «Громада.Груп», що об’єднує ЗМІ Харківської області.

Автор і ведучий проєкту «Культурна Перемога» Ігор Жуков – український журналіст, телеведучий, автор популярних програм, які з 90-х виходили в українському ефірі 30 років безперервно, поки російськи бомби не поцілили в харківську телевежу... Після повномасштабного вторгнення росії в Україну Ігор Жуков створив проєкт «Український кінофронт: Кіно, яке не подивляться орки» про актуальні під час війни теми, про які ще ніхто не розповідав і які виходять далеко за межі України...