Віримо у деокупацію Ізюма і відбудуємо всі руйнування, – Максим Стрельник

Ганна Тишко 17.07.2022 у 07:47 1 459

Наш співрозмовник - Максим Стрельник, начальник управління молоді, спорту та іміджевих проєктів Ізюмської міської ради. Попри те, що Ізюмська громада знаходиться під контролем окупанта, адміністрація міста продовжує працювати, вірить в перемогу і відновлення.

Віримо у деокупацію Ізюма і відбудуємо всі руйнування, – Максим Стрельник

Зруйнований Ізюмський ліцей № 4

Ви історик за фахом. Як давно ви працюєте в адміністрації міста Ізюм?

З 2015 р. я працював на посаді радника міського голови, 2018 р. був призначений начальником управління молоді, спорту та іміджевих проєктів Ізюмської міської ради, 2020 р. обраний депутатом Ізюмської міської ради восьмого скликання.

На фото: другий зліва - міський голова м.Ізюм Валерій Марченко,
четвертий зліва - начальник управління молоді, спорту та іміджевиї проєктів Ізюмської міської ради Максим Стрельник

Як мешканці Ізюмської громади реагували на інформацію, що можлива війна з рф, чи готувалася до війни місцева влада?

Як і більшість мешканців України, ми сподівалася, що в 21 столітті неможливі жахливі події, схожі на військові кампанії 20 століття. Але напруга була, міська влада вживала відповідних заходів. 23 лютого, напередодні широкомасштабного вторгнення рф, ми прийняли програму підтримки сил територіальної оборони Ізюма, виділили приміщення, міська влада взяла на себе сплату всіх комунальних послуг. На жаль, цього було недостатньо.

23 лютого відбулася сесія, на якій представники вже забороненої партії ОПЗЖ не проголосували за жодне рішення, яке стосується Закону України про національний спротив. Вони утримувалися, або не голосували. Проти були одиниці, які зараз співпрацюють з ворогом, зокрема колишній комуніст Володимир Ковальчук та Любов Ткачова, що видає «газету» «Изюмский Телеграфъ».

Зруйновані будинки на вул. Соборна в Ізюмі

Чому від самого початку війни припинив роботу сайт Ізюмської міської ради?

Сайт Ізюмської міської ради припинив роботу 23 лютого близько 23.00. Однозначно це була хакерська атака, скоріше за все, з боку російської сторони. Атака була настільки потужна, що була знищена структура сайту. Адміністратор, на жаль, залишився на окупованій території. Втім, 24 лютого ми встигли домовитися, що він зробить резервну копію і хотіли одразу відновити роботу сайту як основного каналу зв’язку з мешканцями Ізюмської громади, щоб не допустити паніки. Але наш хостинг в Києві вже не працював, оскільки ситуація в столиці була складна. Зараз маємо резервну копію і одразу після деокупації відновимо все наповнення сайту, в тому числі ті документи, що там зберігалися від 2015 р.

Зруйнована будівля колишнього банку, вул. Соборна в Ізюмі

Якою була ситуація в Ізюмі в перші дні війни, поки туди ще не зайшли війська рф? Чи були публічні звернення міського голови Валерія Марченка?

Про початок війни я дізнався одразу, коли на ютубі з’явилося звернення психічно хворого президента сусідньої країни. Мені зателефонував заступник мера Володимир Мацокін, ми зв’язалися з мером. Одразу була зібрана нарада міського керівництва, директорів комунальних підприємств, організацій, представників правоохоронних органів. Були прийняті рішення в межах наших можливостей, організовані канали комунікації з громадою. Оскільки сайт припинив роботу, ми звернулися до місцевих блогерів, адміністраторів наймасовіших фейсбук спільнот, домовилися, що вони швидко будуть оприлюднювати інформацію від міської ради.

Вже о 9.00 24 лютого вийшло відеозвернення мера Валерія Марченка, в якому він закликав не панікувати і зазначив, що ситуація в громаді контрольована. Ще працювало комунальне радіо «Ізюм 100,8 fm», там ми також транслювали всі повідомлення.

Події розвивалися динамічно, кожні дві-три години міський голова або його заступник зверталися до ізюмчан. Громаду повідомляли про місця розташування укриттів, гуманітарну допомогу, були прийняті рішення про облаштування оборонних споруд. Місто, яке не мало жодних військових формувань, змогло тривалий час стримувати одне з найбільших угруповань російської армії, що з півночі рухалося на Донбас.

Зруйнований колишній магазин "1000 дрібниць" ("Штука"), вул. Соборна в Ізюмі

Чи працювала повітряна тривога?

Так, працювала. В перші дні ще ніхто не вірив, що можуть бути ракетні чи артилерійські обстріли. Деякі ізюмчани навіть скаржилися на сирени, просили вимкнути і не сіяти паніку. Проте громадяни переважно реагували і перебували в укриттях, тому ми змогли уникнути значної кількості жертв.

Музична школа в Ізюмі

Ви були в місті під час авіанальоту по центральній частині?

В ніч з 2 на 3 березня ворог здійснив страшний удар по центральному парку навпроти магазина «Полюшко». Тоді я разом з колегами перебував у приміщенні виконкому, ми не покидали адміністративну будівлю ані на хвилину, спали на підлозі в сесійному залі. Були загрози захоплення приміщення ДРГ ще до приходу до міста окупаційної влади. В цю ніч я вперше закликав всіх спуститися в укриття. Вже до цього були артилерійські удари, була авіабомба, яка не вибухнула в районі Пісок. До наказу начальника ХОВА про те, що в разі входження до міста ворожих військ представники влади мають терміново евакуюватися, представники міської влади знаходилися в Ізюмі і працювали.

Під час того потужного удару в укритті під будівлею виконкому сипалася штукатурка, вилетіли всі вікна і двері. Ту ніч ми ще там були, але вже наступного дня вирішили змінити місце перебування.

Будинок на вул. Паромній, 6 в Ізюмі (вигляд з боку автовокзалу)

Які були інфраструктурні втрати?̓̓̓

Тоді ми ще не вірили, що ворог буде бити по цивільним об’єктам. Ми припускали, що то був удар по виконкому, оскільки вже на той час рашисти зруйнували приміщення Харківської ОДА. Втім потім ми зрозуміли, що вони цілилися в четверту школу, яка є архітектурною пам’яткою. Від цієї авіабомби постраждалих не було.

Багато ізюмчан боялися ймовірного підриву мостів. Коли вони були зруйновані і чи затримало це наступ ворога?

Представників ізюмської влади було повідомлено про можливий підрив мостів. Мешканцям вулиці Паромна (будинок № 6) було рекомендовано евакуюватися.

Наказів міський голова віддавати не міг, оскільки більшість його повноважень перейшли до військової адміністрації. Тому дії міського голови і нас, представників міської влади, можна назвати волонтерськими. У нас не було повноважень, але ми мали фактичну владу, комунікували з людьми, обходили вулиці і подвір’я багатоповерхівок, робили все, що в наших силах.

Мости хотіли зірвати ще на початку березня. Прийшов наказ про підрив мостів, хоча потреби в цьому не було. Нещодавно я бачив, наприклад, в Печенізькому районі, що зруйновано багато мостів, які не були стратегічними. Але тоді навколо цього був ажіотаж. Коли ізюмський міський голова дізнався про плани тероборони щодо руйнування мостів і загрозу блокади північної частини міста, він зв’язався з ЗСУ. Військове командування відклало на кілька днів руйнування мостів, що дозволило багатьом людям покинути місто.

7 березня окупанти прорвали ту єдину лінію борони, яку ми змогли спорудити. Тоді підрив мостів вже був реалізований через військову необхідність, були зруйновані два автомобільні мости, пішохідний міст залишився без ушкоджень.

Будинок на розі вул.Соборної та вул.Героїв-Чорнобильців в Ізюмі

Яка кількість жертв серед населення Ізюмської громади?

На жаль, точних даних немає. Зруйновані заклади охорони здоров’я, відсутні лікарі і судмедексперти, немає представників поліції, які мають надавати висновки про смерть.

Прямі військові втрати – це близько 1 тисячі людей. На жаль, ще більше людей померли через те, що не отримали вчасно медичну допомогу (діабет, інсульт тощо). Всі ці випадки ми будемо фіксувати. Нам відомо, що окупанти планують перепоховання з метою приховати свої військові злочини.

Як ви можете прокоментувати популярні в соцмережах і серед багатьох мешканців заяви на адресу міської влади: «місто покинули напризволяще», «гуманітарки немає», «евакуаційні коридори не організували», «мер і його адміністрація виїхали», «нас кинули»? Як правило, такі настрої грають на руку ворогу і активно використовуються ворожою пропагандою. Ви вже озвучили інструкцію від ХОВА, що в разі загрози окупації міста влада мала терміново виїхати. Вона є абсолютно законною і логічною, оскільки в разі окупації представники влади одразу ставали заручниками рашистів. Нам відомо, що евакуаційні коридори були, про них оголошували в ефірі загальнонаціонального теле- і радіомарафону. Скільки ізюмчан змогли виїхати цими коридорами?

«Зелені коридори» були організовані 8, 9, 10 березня, вже після того, як окупанти зайняли північну частину міста (район Гончарівки, Пісок, Залізничного вокзалу). Люди з тих районів, на жаль, не могли евакуюватися. Хоча наші волонтери намагалися допомогти, доставляли гуманітарну допомогу через пішохідний міст і інформували людей про місце і час виїзду, цю єдину переправу через Сіверський Дінець росіяни обстрілювали і згодом її зовсім заблокували. Представники ізюмської влади супроводжували водіїв автобусів, показували безпечні місця проїзду і парковки, оскільки скрізь було багато уламків снарядів. Я особисто бачив напівпустий автобус, разом з іншими колегами ми обходили будинки і закликали до виїзду. Натомість люди часто відмовлялися їхати і збиралися чекати покращення ситуації. Вони, на жаль, просто тоді не розуміли реальної загрози. Окупанти вже тоді почали активно використовувати засоби РЕБ, мешканці були в повній інформаційній ізоляції без мобільного зв’язку та інтернету. Було дуже складно вмовляти людей виїжджати і доносити до них інформацію про реальну небезпеку.

Хоча зелені коридори були, евакуація та її підготовка відбувалися під обстрілами. Працювала і ворожа авіація, і артилерія, і міномети. Останні автобуси, що виїжджали 14 березня, ворог обстрілював з танків і стрілецької зброї, оскільки вже на той час перейшов через зданий колаборантами шлях неподалік села Донецького.

Прохідна приладобудівного заводу в Ізюмі

Коли з окупованого Ізюма виїхала влада і ворог закрив можливість евакуації у бік України?

14 березня надійшла інформація про те, що росіяни закріплюються на трасі Ізюм–Слов’янськ. З танків ворог обстріляв евакуаційні автобуси і приватні автомобілі, були поранені. В одному з них була вчитель ліцею № 4 Ірина Калінушка, її автомобіль згорів.

З того часу в місто ми вже не змогли потрапити.

Пішохідний міст через річку Сіверський Дінець в Ізюмі
(на другому плані зруйновані будинку по вул. Хлібозаводській)

Скільки місцевих мешканців перебуває зараз в Ізюмі?

За нашими даними, узгодженими з ХОВА, близько 15 тисяч осіб. Окупанти можуть називати 25 тис. чи 27 тис. Колаборанти завищують цифри через бажання отримати від рф більше гуманітарної допомоги, яку вони розкрадають.

Будинок на вул. Паромній, 6 в Ізюмі (вигляд з двору)

Чому ізюмчани масово не виїжджають через неофіційний коридор, організований в бік Харкова через дамбу на Печенізькому водосховищі?

Як повідомляють нам волонтери, до Ізюма окупанти ставляться з підвищеною увагою і неохоче випускають людей. Ізюм – найближча точка до району бойових дій, всю свою лють через невдачі на Ізюмському напрямку окупанти виміщають на цивільних, в тому числі в питаннях евакуації і доставки гуманітарної допомоги.

Половецькі баби на горі Крем’янець на в’їзді до Ізюма з півдня

Які методи ІПСО використовують окупанти щодо місцевих мешканців?

Одразу після окупації міста, користуючись інформаційною ізоляцією, окупанти стали заявляти, що Київ і Харків вже здалися і закликали переходити на свій бік. Хоча деяким мешканцям, які з нами зв’язувалися, ми повідомляли реальну ситуацію і намагалися боротися з дезінформацією.

Коли рашисти зрозуміли, що пропаганда майже не працює, вони вдалися до терору. Вони стали активно обстрілювати житлові районі забороненими касетними боєприпасами, наголошуючи на тому, що це робить ЗСУ. Втім навіть технічно українські війська не могли здійснювати подібні обстріли. Остання така провокація на горі Крем’янець підтвердила, що такі обстріли здійснюють окупанти з території, яку вони контролюють. Це доводить, що рашисти боряться з цивільними і навіть бояться їхніх дзвінків. Працюють системи РЕБ, дзвінки прослуховують, відбирають телефони. Це все складові терору.

Центральна площа міста, колишній ресторан "Ювілейний",
в будівлі якого розміщувалась "Нова пошта" і працювало кафе

Хто з представників влади, силових структур, директорів шкіл, лікарів вдався до співробітництва з окупантами?

Вже СБУ і прокуратура винесли ряд підозр, в тому числі і щодо депутатів вже забороненої партії ОПЗЖ. Більшість населення все ж відмовилася співпрацювати з окупантами і уникає з ними контактів.

Одіозний голова фракції ОПЗЖ в міській раді Анатолій Фомічевський активно співробітничає з ворогом, він показував незахищені шляхи, якими ворог вдерся в місто. З боку Крем’янця, який обороняли ЗСУ і терборона, окупантам зайти в південну частину міста не вдалося. Фомічевський показав незахищений маловідомий шлях, яким окупанти зайшли з тилу. Вважаю, що якби цього не сталося, Ізюм міг би досі тримати оборону.

Владислав Соколов, колишній міліціонер, який на виборах мера 2020 р. посів останнє місце, тепер самопроголошений мер. Він зі своїми поплічниками намагається керувати містом.

Колишній гастроном на вул. Соборній в Ізюмі

Чи відомо вам, як окупанти планують розпочати навчальний рік в Ізюмі?

В Ізюмі надзвичайно складна ситуація. Знищено близько 80% інфраструктури, постраждали і школи. Ми знаємо, що вони планують відкрити ліцей № 3, один на все місто. Комунікації зруйновані, воду, тепло і електроенергію окупанти навряд чи відновлять в тому районі.

Окупаційна влада створює видимість роботи, викликає людей на роботу мити, прибирати, проте реального результату там не може бути.

Центральна площа м. Ізюм
(зліва направо: Ізюмська міська рада (в народі "Білий дім"),
міська поліклініка (світло-блакитна споруда у центрі),
зруйнований житловий будинок (праворуч)).
Правіше зруйнованого будинку розташовувався колишній магазин "Дитячий світ",
останніми роками - магазин "Полюшко"

Начальник ХОВА Олег Синєгубов нещодавно заявив, що окупанти зірвали наступний опалювальний сезон в Ізюмі. Чи є шанси на організацію теплопостачання?

На початку березня першими бомбардуваннями ворог знищив котельні, підстанції електро- і газопостачання. Центральна котельня зруйнована повністю.

Як намагається зараз працювати ізюмська влада і організовувати інформаційну роботу?

Я зараз знаходжуся у відрядженні, нещодавно був підписаний меморандум про співпрацю з містом Дрогобич, наше місто отримає значну допомогу після деокупації. Ізюмська влада знаходиться неподалік від Ізюма, тримає зв’язок з ХОВА. Ми допомагаємо вимушеним переселенцям, які евакуюються з міста і потребують елементарних необхідних речей, допомагаємо силам територіальної оборони на Ізюмському напрямку. Намагаємося робити все, що в наших силах, чекаємо, коли зможемо повернутися до міста і розпочати роботи з його відновлення.

Нам вдалося частково відновити заблокований сайт, принаймні в бета-версії. Він працює в режимі комунікації з ізюмчанами, регулярно оновлюються новини.

Ви оприлюднили інформацію про доставку в Ізюм гуманітарного вантажу з ліками. Чи надходять вони до ізюмчан?

Це вантаж вже не перший, волонтерам вдається за участі міського голови Валерія Марченка передавати такі вантажі.

Є інформація, що вантаж отримали ті, хто на нього чекав. Там був інсулін, онкопрепарати, знеболювальні, антибіотики тощо.

Зруйнований автомобільний міст через річку Сіверський Дінець в Ізюмі

Як ви ставитеся до російських волонтерок Надін «Армия красоток», які доставляють гуманітарну допомогу мешканцям Ізюма?

Відомо, що лікар Покровський замовляв їм великі списки препаратів. Я б не називав цих «красоток» волонтерами. Люди перераховують кошти на замовлення медпрепаратів, продуктів чи інших необхідних речей, а вони вже доставляють. Це бізнес, причому злочинний. Це незаконний перетин кордону і неоподаткований продаж товарів. Втім, це може бути єдиним шансом для ізюмчан, які знаходяться в рф, передати своїм родичам необхідні речі. Така допомога ніколи не була б затребувана, якщо б країна-агресор не розпочала війну.

Чому останніми днями окупанти поширюють чутки про можливе повне закриття міста?

Недавно була відносно спокійна шоста евакуація. Цим людям окупанти повідомляли інформацію про ймовірне закриття міста.

Я чув, що в Куп’янську і Шевченковому наші партизани чинили спротив, нападали на блокпости, обстрілювали склади. Ймовірно, окупанти хочуть обмежити пересування людей і витік інформації з окупованих територій.

Є й інша інформація, про те, що ворог планує новий наступ і накопичує сили.

Сподіваюся, що коридор продовжить працювати і ми зможемо ще евакуювати тисячі людей, в тому числі дітей, а також продовжимо передавати гуманітарні вантажі.

Музейний комплекс біля підніжжя гори Кремянець (м. Ізюм)

Що ви хочете сказати на завершення розмови?

Вірю, що Україна обов’язково переможе в цій злочинній війні проти країни-агресора, ми всі повернемося додому. Головне зараз – це зберегти життя і здоров’я. Ми гуртом все відновимо і будемо жити щасливо!


Останні новини

Vindict - Завантаження...

Завантаження...

Ще новини