Олександра Машкевич також зазначила, що МОЗ використовуватиме дані, отримані під час дослідження "Психологічний стан населення України в умовах повномасштабної війни", проведеного компанією "Kantar Україна" та організованого благодійним фондом "Майнді", для розробки та розвитку програми психологічної підтримки.
16% втратили будь-кого з близьких…
Як повідомила на пресконференції в агентстві "Інтерфакс-Україна" заступниця директора Інституту соціальної та політичної психології НАПН України Світлана Чуніхіна, згідно з даними дослідження, 40% опитаних зазнали загрози власному життю та/або були безпосередніми свідками таких загроз через перебування у зоні бойових дій та/або під обстрілами. Понад 41% громадян мають родичів чи близьких, які перебували чи перебувають у зоні бойових дій, зокрема 16% втратили будь-кого з близьких.
- В окупації перебували, зазнали безпосередньої загрози насильства або були свідками таких загроз 6% респондентів. Кожен двадцятий опитуваний (5%) зазнав гіперкумулятивної травматизації – тобто пережив або став свідком усіх зазначених типів травмувальних подій: обстріли, загроза життю близьких, окупація або полон, - сказала експертка.
Крім того, дослідження показало, що понад 90% опитаних мали прояви хоча б одного із симптомів посттравматичного стресового розладу (ПТСР), а 57% громадян перебувають у зоні ризику розвитку такого розладу.
Об’єктивні показники викликають занепокоєння…
- Попри обставини війни, суб’єктивна оцінка психологічного благополуччя українців досить висока - 6,7 балів із 9 можливих. Це характерно для всіх демографічних груп та регіонів, але суб’єктивна оцінка психологічного благополуччя серед вимушено переміщених осіб, які продовжують перебувати в евакуації, нижча, ніж серед тих, хто не був переміщений або вже повернувся додому, - відзначила заступниця директора.
За словами Світлани Чуніхіної, "ресурсів для подальшої підтримки психологічної мобілізації у суспільстві може бракувати".
Вона зазначила, що, "попри суб’єктивну оптимістичну оцінку власного стану об’єктивні показники викликають занепокоєння".
Так, протягом останнього місяця лише 3% респондентів отримували психологічну допомогу та ще 23% хотіли б звернутися до психолога, але поки що не реалізували цього бажання.
Водночас, за словами Чуніхіної, бар’єрами для отримання психологічної підтримки для українців є звичка, зокрема, не звертатися по психологічну допомогу, а також фінансові бар’єри.
- Фінансовий бар’єр - це не сюрприз. Третина респондентів вважає, що психологічна допомога - це дорого. Майже 30% опитаних готові отримувати її лише на безоплатній основі, - сказала вона.
Ці дані для Gromada.group коментує консультант-психолог, член Всесвітньої Асоціації Позитивної та Транскультуральної Психотерапії Тетяна Віллард, яка має понад 15-річний досвід управління персоналом, роботи з керівною ланкою великих українських та іноземних компаній; розробки стратегій особистих/корпоративних комунікацій у кризових ситуаціях:
- Якби мене запитали - які, на мій погляд, найпоширеніші проблеми сприйняття людьми реальності в даний час, то я виділила б у першу чергу:
- ховання голови у пісок;
- частковий або повний розрив причинно-наслідкових зв’язків;
- Стокгольмський синдром.
З одного боку, вагон роботи для / з психологами, щоб у цьому розібратися для себе, в першу чергу.
Бо перелічені проблеми не прикрашають життя і не роблять його щасливим, дуже м’яко кажучи.
Але, з іншого боку, більшість цих людей ніколи не визнають факту наявності у себе подібних проявів і ніколи не прийдуть до фахівця з цим розібратися.
Вони доводитимуть усьому світу свою правоту або весь світ буде оголошено ворогом.
Останній тиждень в інформполе досить сильно зросла напруга, тиск різного характеру по всі боки з різними фігурами маніпуляцій. Так, це напружує, м’яко кажучи.
Але... Що хочу сказати...
По-перше, і що головне – прямих як кут будинку доріг у житті/складних ситуаціях практично не буває. Як правило, вони йдуть петлями, амплітудами – вгору/вниз. Важливо не тільки це розуміти, а й бути готовими до цього - ментально/психологічно. Щоб не впадати в депресивний стан відразу, а бути здатними надати аналізу, ґрунтуючись на фактах та причинно-наслідкових зв’язках (з якими велика проблема, як видно вже, але це – окрема розмова).
По-друге, говорячи про факти, тут, таки, важливо їх відокремлювати від маніпулятивних пропагантистських випадів. З іншого боку, які найчастіше й розраховані те що, щоб вибити нас із рівноваги, загнати у стан крайніх нервів/паніки/розпачу тощо. До того ж дуже багато роботів з їх маніпулятивними версіями/інтерпретаціями поточних новин.
Тут можу порадити:
1) кожну важливу новину перевіряти (часто з метою маніпуляцій вириваються фрази спікерів із контексту та/або спеціально опускаються позитивні дані, а піднімаються на поверхню суспільної уваги лише негативні)
2) слухати більше профільних експертів (наприклад, військових) і, звичайно, офіційну інформацію, зіставляючи ці дані та аналізуючи їх.
І по-третє, зараз дуже важливим є наш ментальний, психологічний стан як загалом, так і зокрема – у разі кожного з нас.
Не дозволяйте лівим маніпуляторам вибивати вас з колії, з віри, руйнувати ваші внутрішні опори та/або підточувати їх на регулярній основі з метою подальшого руйнування.
У такі складні періоди життя добра половина успіху – це психологічний настрій. Хоч народ візьми, хоч окремо взяту людину.
Виставляйте заслони/фільтри інформаційному сміттю з явними провокативними/маніпулятивними твердженнями.
Так, ми всі втомилися і багато стресу на постійній основі, що відіграє свою негативну роль і робить нас сприйнятливішими.
Але, якщо ми це усвідомимо, значить - ми вже захищені певною/значною мірою і сильніші.
Повернусь все ж таки ще раз на хвилину до першого і головного пункту - прямих доріг у житті і в складних ситуаціях не буває практично. Наївно сподіватися на це та й безглуздо. Але наш внутрішній стан багато в чому залежить від нас самих. І це вже – гарна новина.
А якщо нас об’єднати разом, ми виходимо на психологічний настрій всього нашого суспільства, важливість якого важко переоцінити. Особливо зараз.
