Військові злочинці залишають електронні сліди…

Олена Зеленіна 16.11.2022 у 12:17 190 5 мин.

Женевські конвенції забороняють обстріл громадянської інфраструктури. І якщо російські пропагандисти виправдовуються: мовляв, ми не стріляємо по людях, ми стріляємо по електропідстанціях, то саме це є військовим злочином. І виправдання таких злочинів - теж злочин.

Військові злочинці залишають електронні сліди…

Про це заявив член Експертної ради Центру громадянських свобод Михайло Савва.

За даними Центру громадянських свобод, на території України зафіксовано понад 40 тисяч військових злочинів, скоєних російською армією. Чотири тисячі із них задокументовані. Причому документування велося і державними органами (наприклад, до Нацполіції України на деокупованих територіях громадяни зверталися із заявами про вбивства, зґвалтування, зникнення людей тощо). Документування велося також волонтерами недержавних громадських ініціатив (наприклад, Євромайдан SOS).

Михайло Савва також займається документуванням військових злочинів із 3 березня.

- Можу сказати, що їх величезна кількість, - наголошує Михайло. – Ця війна вражає своєю жорстокістю. У тому числі, багато людських жертв через невибіркове застосування зброї, яка фактично стає зброєю масової поразки. Обстріли міст та сіл із «Градів», застосування касетних боєприпасів по житлових будинках тощо.

Є чимало злочинів, які були вчинені навмисно та цілеспрямовано.

На наш досвід документування можу сказати, що на звільнених територіях після того, як відбувається ексгумація поховань (на Херсонщині ми виявимо їх ще дуже і дуже багато), від 10% до 15% людей померли насильницькою смертю, багатьох перед вбивством катували.

Поведінка окупантів не відрізняється ні на Київщині, ні на Харківщині, ні на Херсонщині. Воно повсюдно приблизно однаково.

Насамперед це масове насильство щодо військовополонених українців, у тому числі вбивство одразу ж після полону; тортури, коли полонені вже перебувають під повним контролем держави-окупанта; а також терор та залякування мирного цивільного населення.

Причому це явна державна стратегія. Ті, хто керує Росією, розуміють, що у будь-якому суспільстві є активний прошарок, люди, навколо яких об’єднуються інші для того, щоб брати участь у протестних акціях. Ось ці потенційні лідери протесту становлять для російського режиму загрозу. Таких людей (хоч би ким вони були: депутатами, журналістами, громадянськими активістами) шукають, ізолюють, катують, вбивають. Сьогодні вже можна говорити про те, що кілька тисяч українців – не комбатантів перебувають на території Росії в неволі, їх утримують у слідчих ізоляторах, колоніях, фільтраційних таборах і роблять все для того, щоб зламати їхню волю до опору.

У разі сучасної війни часто легко впізнати військових злочинців. Тому що злочинці самі ведуть відеофіксацію, з мобільного зв’язку обговорюють один з одним, що і з ким вони роблять. Залишаються електронні сліди, які допомагають точно встановити, хто саме вчинив кожний військовий злочин.

На Херсонщині виявлено страшні випадки, коли взятих у полон бійців територіальної оборони топили у річці, прив’язуючи гирі до ніг. І це не спишеш на випадковий ексцес війни, це свідоме звіряче вбивство.

Так само масовані ракетні удари по критичній інфраструктурі України є військовими злочинами. І річ тут навіть не в конкретних виконавцях. Так, військовий льотчик з боєкомплектом на борту, піднімаючись у повітря та випускаючи ракети, виконує наказ. Головне завдання довести злочинний намір тих, хто віддає йому ці накази. Це дуже складна аналітична робота і з українського боку така ведеться. На лаві підсудних мають опинитися як виконавці, а й ті, хто віддавав їм накази.

Якщо ракета потрапляє до житлового будинку, поряд з яким не було військових об’єктів, це безумовне порушення норм міжнародного гуманітарного права та військовий злочин.

Женевські конвенції забороняють свідоме знищення громадянської інфраструктури. Не можна обстрілювати електростанції, якщо там немає танків, не можна обстрілювати житлові будинки, якщо там немає танків.

Як притягуватимуть до відповідальності тих, хто чинив військові злочини та віддавав злочинні накази?

– Основне навантаження у розслідуванні цих злочинів лягає на правоохоронні органи України. Це дуже масштабне і важке завдання просто тому, що ніхто не був готовий до такої кількості військових злочинів.

Є кілька допоміжних механізмів, наприклад, Міжнародний кримінальний суд, який вже працює за злочинами, скоєними на території України. Але Міжнародний кримінальний суд не може розслідувати всі випадки. Слід очікувати, що буде визначено кілька десятків злочинів. Розгляд у Міжнародному кримінальному суді вимагає дуже високих стандартів доведення, тобто за кожним злочином іноді десятки, а то й сотні томів кримінальної справи та сотні опитаних свідків.

І, нарешті, Міжнародний трибунал у вигляді міжнародного договору, коли кілька країн домовляються у тому, що вони об’єднують свої зусилля у тому, щоб знайти і покарати і винних.

Ціла низка європейських країн готова взяти участь у створенні такого трибуналу та надати правову допомогу Україні. Інше питання, а як військових злочинців – громадян РФ можна буде притягнути до відповідальності?

Росія їх, звичайно, не видаватиме навіть після зміни режиму, оскільки це заборонено Конституцією РФ, але й самі карати навряд чи будуть. Тому знадобиться складна багаторічна робота з пошуку цих людей, виманювання їх за межі РФ та осеління на лаву підсудних.

 


Останні новини

Vindict - Завантаження...

Завантаження...

Ще новини