Професор Лобанов вчить драматичним діалогам із Сіднея

Цей знімок – з перших австралійських тижнів заслуженого артиста України (на фото праворуч). Зроблений на зустрічі в Українському центрі Сіднею. Про його нових неймовірних знайомих – далі у тексті.

«Нігілісти», «Аморальна комедія», «Клінічний випадок»   – назви вистав за його участю на харківській сцені карантинно-передобстрільного часу. В театрі, який експериментував і після десятиліть росмови поставив у грудні 2021 року Франкове «Украдене щастя» мовою оригіналу.

За назвами вибудувався ніби й випадково, але реально опис того стану, у якому міг опинитися актор і викладач, якби  після вторгнення перетворився просто на втікача від війни. Був би побутовим нігілістом, вчинки інших сприймав би як аморальну комедію, а реакцію оточення на події буркотливо оцінював – «клінічний випадок».  Щоправда, з «украденим щастям» - майже в десятку мішені. Можна зациклюватися на останньому, а можна послідовно продовжувати дистанційно працювати викладачем акторської майстерності й писати вірші для майбутньої книжки з робочою назвою «Перехрестя». Періодично він ділиться написаним у соцмережах, аналізує відгуки. Першим віршем у потенційній збірці позначена посвята батькові, написана у народній традиції плачів за найріднішими.

"Ой, чужино, чужинонько,/Яка ж ти багата!/Що нема й хвилиноньки/ Згадать рідну хату./ Тату, тату, батенько,/Рано сплив з водою./ Ой, не буде святонька/Зустрічі з тобою!"

Це травень 2022. Бельгія. Онлайн-робота зі студентами-першокурсниками, розкиданими по різних країнах.

«Що судилось  –  вже давно здійснилося, /І попереду не буде вже обнов./І здається, що життя наснилося…/Час пройшов, а Бог ще не прийшов…» Ось які роздуми приходять у фізично безпечному місці, поза рідною землею. Але ж пишеться і пісня «Захисникам», бо серед них – і випускники Анатолія Лобанова різних років.

«А дні пливуть і стало сутеніти/Та падолист іще не все навкруг встелив./Шкода цих літ, і ніде правди діти/Та день прийдешній їх розвеселив./Своїм теплом на сонячнім осонні,/Своєю ласкою останніх теплих днів,/Надіями у вічнім сподіванні/На кращу долю для своїх синів». Так починається майбутня пісня.

 

Із листів Анатолія Лобанова вже з Австралії.

 «Наші мають знати, що вони скрізь, і не забувають про Україну. Мене сьогодні вразила одна історія про дочку моєї колежанки по Запоріжжю  Ярослави Германюк. Дитина  врізала собі косу-дівочу красу і заплачені за розкішне волосся кошти переказала для ЗСУ. Щодо моїх донатів і творчих акцій, то я мав змогу познайомитися з людьми, які допоможуть організувати виступи з поетичними програмами патріотичного спрямування для австралійських українців. 15 січня на свята Маланки маю запрошення на виступ. Почнемо діяти!

Маю намір і не забуваю про свій досвід роботи на радіо.   У Сіднеї та Мельбурні є радіоканали для української діаспори, а вона тут чисельна ще з давній часів».

 

 

Український центр у Сіднеї

Додаю  діалог із професором Анатолієм Лобановим.

 – Як давно Ви в Австралії?

–  Я прилетів до Сіднея 17 листопада із Бельгії за постійною батьківською візою. Отримав її у серпні, дякуючи неймовірним зусиллям моїх дітей, які тут мешкають. Туристичну візу мав одразу по приїзду до Бельгії 5 березня, але то була тимчасова віза. Тепер я маю постійну як резидент, що значно розширює мої права і на працевлаштування.

 Квітучий австралійський листопад

 

  –  Викладання в Харківському університеті мистецтв імені Котляревського продовжуєте?

 – Викладацьку діяльність в університеті я не полишаю, переглянув розклад занять і прилаштував його до різниці у часі. 10 годин   –  велика різниця. Час на  адаптацію у мене був до 21 листопада, відтоді й почав щоденні заняття у режимі онлайн з курсом. Вони у мене також розкидані по світу, двоє уже офіційно зараховані до місцевих університетів, але не полишають занять і у нашому. І цей процес може іти далі, для українських студентів буде можливість у грудні змінити свій статус вільних слухачів на реальних студентів. Напередодні мого перельоту до Австралії я провів проміжний підсумок роботи з курсом і вони виклали його на ютюбі.

 

 

Ми за моєю авторською програмою на цьому етапі практикуємо освоїти ведення діалогу в українській класичній драматургії. Оцініть масштаб матеріалу. “Мартин Боруля” ,“На полі крові”, “Циганка Аза","Безталанна", “Мина Мазайло” ,“Порвалась нитка”, ”Гріх“, “Украдене щастя”, “Гетьман Дорошенко”, “Лісова пісня”, “Брехня”, “Бояриня”, “Чорна пантера”, “Між двох сил.”

 – Інтенсивно! Серед українців Австралії переважають нащадки  ді-пі Другої світової війни чи є й цьогорічні утікачі від війни?

–      Різноманітна публіка. Є старожили і нинішні біженці із Харкова, Херсона, Дніпра, Києва. Ті, з ким вдалося поспілкуватися. Наприклад, дворазова чемпіонка Олімпійських ігор із Дніпра пані Інна з тутешнім чоловіком. Це  фото Ви інтуїтивно обрали головним. Пані Інна –  у синій футболці.  Вона мешкає поперемінно і в Австралії, і в Україні. Її запросили після перемоги на Олімпіаді тренувати місцеву команду веслярів. Рветься в Україну, її чоловік Джо (у вишиванці і бейсболці з тризубом) зараз пише книгу-репортаж, присвячену   подіям в Україні. Ми з дружиною (вона поряд зі мною на знімку в Українському центрі) розказали Джо свою історію.

 – Світ мобільний. Радію, що у Вас багато справ. І вже встигли побувати на зібранні українців. Про що йшлося?

– 19 листопада, у суботній день, в українському центрі Сіднея відбулася інформативна зустріч Повноважного посла України в Австралії та Міністра культури (по-нашому) з українською громадою та новоприбульцями з України. Говорили про воєнний стан, розміри донатів та грантів уряду Австралії на військову допомогу та відбудову розбомблених та пограбованих рашистськими загарбниками міст України, про культурні програми та заходи. Відбулися цікаві потрібні знайомства із земляками в атмосфері українських звичаїв, що безумовно позитивно впливає на емоційний стан новоприбулих, якими і буде опікуватися уряд Австралії та чисельна українська громада.

 

 

 

З міністром культури Австралії 

І знову повертаюся до викладацької роботи Анатолія Лобанова.

Психологічний сюжетний етюд "Образа". Psychological plot sketch "Resentment". Алла Жовтяк. Іспит з акторської майстерності.

Етюд розрахований на студентку з великим діапазоном акторських здібностей, з надзвичайно рухливою психофізикою, яка б змогла правдиво зіграти таку складну в емоційному плані ситуацію.

Актриса: Алла Жовтяк. Ведучий: Дмитро Тугаєв. Режисер етюду: Заслужений артист України Анатолій Петрович Лобанов. Переглянути за посиланням.

https://www.youtube.com/watch?v=9ROOSjY9iVY

«Студенти сповнені оптимізму і вперто, незважаючи ні на що, намагаються досягати достойного результату». Це фінальна фраза першого (сподіваюся, не єдиного) харківсько-сіднейського спілкування. До нього Анатолій Петрович надіслав  фото своїх студенток. І дописав: «Українці не губляться у світах. Вони талановиті і затребувані. Наша школа українська користується повагою і попитом. Діти це доводять своїми вже набутими навичками, хоча ще на другому курсі».

 

(від лівого краю) Олександра Снітко, Анна Яшна та Марія Шапочка у пробі «Три сестри». Берн(Швейцарія).

Люблю мить, коли актори беруться за руки й виходять вклонитися глядачам. Особливо, якщо актори майбутні й за руки тримає двох із них керівник курсу. І посміхається задоволено або втомлено, або й те, й інше. Зараз у студентів Анатолія Лобанова адреси в різних країнах. І драматичні діалоги вони відпрацьовують перед ноутбуками. Але десь вони є, руки важливого в їхньому житті майстра. Вони пишуть їм завдання і власні вірші для книжки воєнного часу. І хтось таки правду казав: «В умілих руках і сніг розгориться».