21 листопада — День Гідності та Свободи

Це зараз Помаранчева революція здається тихою та спокійною. Це зараз її гасла та вимоги здаються природними та очевидними. А тоді все висіло, як то кажуть, на волосині. І були по-звірячому побиті активісти, які прагнули Свободи власної держави. І були ті, хто не злякався цих звірячих побоїв. І не пішли геть. Залишилися на Майдані. І були ті, хто метався від помаранчевих до біло-блакитних, і назад, і не знав, де зупинитися… Пройшло 20 років, але нічого не забулося. Пройшло 20 років, а вимоги та гасла Помаранчевої революції актуальні і сьогодні… А почалася ця Революція 22 листопада 2004 року.

Пройшло майже десять років, і знов над самою українською державністю нависла загроза. Тодішній президент фактично здійснив державний переворот, протягнувши зміни до Конституції України через рішення Конституційного суду (що прямо заборонено законодавством). Країна з парламентсько-президентської стрімко перетворювалася в президентсько-парламентську. Один за одним країною прокотилися декілька тематичних «майданів». Коли почалися утиски української мови — активні громадяни вийшли на Мовний майдан. Його було частково проігноровано владою, частково — розігнано. Потім був Податковий Майдан. «Азіровці» почали душити український бізнес — і це була відповідь. Цей Майдан розігнали, а активістів — залякували бандитськими методами. Врадіївський Майдан — був проти свавілля правоохоронців, які зґвалтували жінку. Але виявилося, що жертв правоохоронного свавілля — тисячі по державі. Ці знедолені люди об’єдналися по всій країни дійшли маршем до Києва. «Беркут» по-звірячому побив учасників цього Майдану, по Хрещатику текла густа кров скалічених. Черговий Майдан — чорнобильсько-афганський. Люди, які мали гарантовані державою пільги, ніколи в житті їх не отримували в повному обсязі. І знов проти ветеранів та інвалідів було виставлено «Беркут». Активіста цього Майдану вбили, наступивши кованим чоботом на голову. Але цього разу не в Києві — в Донецьку. І оголосили, що цей вбитий ветеран насправді не був чорнобильцем. Також чорнобильських та афганських пільг та документів позбавили декількох активістів майдану… Цих майданів було ще багато. І кожен з них розганяли. Але кожен з цих Майданів закінчувався не капітуляцією протестувальників — навпаки, їхньою обіцянкою повернутися, коли прийде час, коли буде нагода, коли знайдуться однодумці.

Ось чому 21 листопада 2013 року, коли почалися протести студентів проти відмови банди януковича від євроінтеграції України, дуже швидко до цих протестів долучилися захисники української мови, підприємці, чорнобильці та афганці, жертви свавілля правоохоронців та інші протестувальники попередніх Майданів. Це був дійсно масштабний народний порив, спроба захисту народним протестом Конституції України. Фактично Революція Гідності зупинила і скасувала спробу державного перевороту, здійснену януковичем. Народ переміг і захистив парламентсько-президентську форму правління в нашій державі.

Цей День ніколи не буде радісним, адже в його історії є десятки жертв. Свої життя віддали і герої Небесної сотні Майдану, і ті, хто загинув пізніше, на війні, розв’язаній проти нашої держави кремлівськими господарями режиму януковича… Але це був і буде день, коли ми пишатимемося нашими героями, нашим народом, нашими перемогами. В цей день очільники Харківщини, районів, територіальних громад поздоровляють усіх громадян з Днем Гідності та Свободи. І це добре. А нам треба пам’ятати, якою ціною нам далися ці Гідність та Свобода, і яку непомірно більшу ціну ми сплатили б, якщо б втратили і те, і інше…

Слідкуйте за нами в соціальних мережах:  

Телеграм            Фейсбук             Інстаграм