Половину Нобелівської премії миру-2022 передано до Харкова

Як усі знають, 7 жовтня було оголошено, що цьогорічну Премію миру отримують українська правозахисна організація Центр громадянських свобод, Міжнародний Меморіал та білоруський правозахисник Олесь Біляцький.

Як розповів Євген Юхимович, у пресрелізі було вказано, що нагороду отримує “російський Меморіал”, однак пізніше Норвезький нобелівський комітет у листі уточнив, що нагороду отримує саме Міжнародний Меморіал, який об’єднує в собі: окремі юридичні особи з назвою “Меморіал”, зареєстровані в Росії (32 юридичні особи), Україні (4 юридичні особи), Італії, Франції, Німеччині та Бельгії; чотири структурні відділення у Франції, Чехії, Україні та Пермському краю Росії.

Харківська правозахисна група, яка починала свою роботу як “Харківський Меморіал” у кінці вісімдесятих, зараз залишається єдиним активним відділенням Меморіалу в Україні. Директор ХПГ Євген Захаров також є членом правління Міжнародного Меморіалу з 1994 року.

Сьогодні він привіз із Праги репліку Нобелівської медалі та диплом.

Фото: сторінка Євгена Захрова у Facebook

В офіційному повідомленні, розміщеному на сайті ХПГ, зазначається, що за свою тридцятирічну історію ХПГ допомогла сотням тисяч людей, надала безкоштовну правову допомогу десяткам тисяч людей та виграла понад 150 справ у Європейському суді з прав людини (найбільше в Україні серед недержавних організацій), не програвши жодної справи. Ще 500 поданих заяв очікують на рішення Європейського суду.

Крім юридичної допомоги та захисту прав у судах організація систематично займається зміною підходів до прав людини, просуваючи зміни до законів, впливаючи на судову практику, просуваючи права людини через освіту та медіа. Серед досягнень ХПГ — успішна кампанія щодо скасування смертної кари в Україні, участь у створенні та лобіюванні Кримінального процесуального кодексу, системи безоплатної правової допомоги, закону “Про доступ до публічної інформації”. ХПГ часто оплачувала роботу кваліфікованих адвокатів у гучних судових процесах, серед останніх — дифамаційний позов Віктора Медведчука проти Вахтанга Кіпіані через книжку “Справа Василя Стуса”.

Через школи з прав людини та тематичні тренінги від Харківської правозахисної групи пройшло більше двох тисяч людей. Колишні працівники ХПГ є серед відомих адвокатів, суддів Верховного Суду, посадовців Мін’юсту, працівників міжнародних та міжурядових правозахисних організацій.

Разом із іншим лауреатом Нобелівської премії миру, Центром громадянських свобод, та Українською Гельсінською спілкою з прав людини, Харківська правозахисна група у березні 2022 року започаткувала ініціативу T4P -  Трибунал для Путіна, якій вдалося зібрати дані про десятки тисяч воєнних злочинів під час вторгнення Росії до України. Саме “видатні зусилля з документування воєнних злочинів”, серед іншого, були відзначені Нобелівським комітетом.

Статистика бази даних воєнних злочинів T4P. Наведено статистичні дані на 24 грудня 2022

ХПГ створила та підтримує роботу спільної бази даних воєнних злочинів, виявлених Т4Р. Недавно також було запущено сайт ініціативи T4P на 7 мовах, де можна побачити живу статистику зібраних даних у мапах, графіках і таблицях.

База даних ХПГ — один із найбільших масивів інформації про війну в Україні. У ній зафіксовані події ймовірних воєнних злочинів, які ХПГ вдалося встановити. Представлені дані не претендують на повноту та остаточність. Реальна кількість деяких видів злочинів майже напевно суттєво вища за те, що можливо зафіксувати, .

Із промови лауреата Нобелівської премії миру 2022 року товариства “Меморіал” (виголошена головою ради директорів Меморіалу Яном Рачинським 10 грудня в Осло):

Ян Рачинський на Нобелівській церемонії. Фото: сторінка Яна Рачинського у Facebook

- Нас мучить питання — чи справді “Меморіал” заслужив Нобелівську премію миру?

Так, ми намагалися протистояти розмиванню історичної пам’яті та правової свідомості, документували злочини минулого і сьогодення. Давайте не будемо скромними: ми дійсно багато чого робили і немало зробили. Але чи запобігла наша робота катастрофі 24 лютого?

Жахливий тягар, що впав на наші плечі у цей день, став не легше, а лише важче після звістки про присуджену нам премію.

Ні, це не тягар “національної провини”. Зовсім не варто говорити про “національну” або будь-яку іншу колективну провину, хоча б тому, що поняття “колективна провина” рішуче відкидається правовою свідомістю. Спільна робота учасників нашого руху базується на зовсім іншій ідеологічній основі — на розумінні громадянської відповідальності за минуле і за сьогодення.

Відповідальність людини за все, що відбувається з її країною, та й взагалі з усім людством, заснована, як зазначав ще Карл Ясперс, на солідарності, громадянській і загальнолюдській. Те ж саме стосується і почуття відповідальності за події минулого. Воно виростає з почуття єдності людини з попередніми поколіннями, зі здатності усвідомлювати себе ланкою у ланцюзі цих поколінь — тобто від усвідомлення приналежності до спільноти, яка виникла не вчора і, сподіваємося, не зникне завтра. Готовність до відповідальності — виключно особистісна якість: людина сама, добровільно, бере на себе відповідальність за те, що сталося колись або за те, що відбувається зараз, але в чому вона не бере безпосередньої участі; ніхто інший не може покласти на неї цей тягар. І найголовніше: почуття громадянської відповідальності, на відміну від почуття провини, вимагає не “каяття”, а роботи. Його вектор спрямований не в минуле, а у майбутнє.

“Меморіал” якраз і являє собою об’єднання людей, які добровільно беруть на себе громадянську відповідальність за минуле і сьогодення і працюють заради майбутнього. І, можливо, нам варто сприймати цю премію не тільки як оцінку того, що нам вдалося зробити за тридцять п’ять років, але і як певний аванс, адже ми не опускаємо руки і продовжуємо працювати.

Ілюстрація: Niklas Elmehel/The Nobel Prize та Сергій Приткін/ХПГ