Забутий геній. «Повітряний велосипед» харківського лікаря

22.06.2020 у 13:02 217

У кінці XIX століття, коли фон Цепелін тільки починав дослідження в галузі дирижаблебудування, а Альберто Сантос-Дюмон ще не побудував свою першу керовану повітряну кулю, доктор медицини з Харкова Костянтин Данилевський патентує унікальну конструкцію повітряного судна. Уперше у світі літальний апарат рухався завдяки м’язовій силі людини!

 

Забутий геній. «Повітряний велосипед» харківського лікаря

Син відомого у ХІХ столітті годинникового майстра Якова Данилевського – Костянтин Данилевський, як і брати, обрав шлях медичного працівника: закінчив медичний факультет університету за спеціальністю «електрофізіологія». Однак через 15 років захопився повітроплаванням, яке стало головною пристрастю його життя. У ХІХ столітті ще не існувало освіти в галузі авіації, зазвичай повітроплавання цікавило ентузіастів, які мали наукові знання з інших напрямків.

1894 року Данилевський запатентував «килим-літак». Так винахідник назвав свій перший літальний апарат. Суть винаходу полягала в «аеропланній площині», до якої кріпилися кілька десятків циліндричних балонів із воднем. Рухався «килим-літак» за допомогою повітряного гвинта, що працював від педального механізму. Авіатор крутив педалі, гвинт обертався, апарат рухався вперед. Усе геніальне — просте.

У своєму щоденнику Костянтин Данилевський написав про першу модель так: «Вона летіла слухняно в усіх напрямках».

Через три роки, 19 березня 1897 р., Данилевський усе ж таки отримав патент на свій літальний апарат. За цей час його конструкція змінилася настільки, що від старого «килима-літака» залишилася лише ідея. Площину замінив циліндричний балон, але педалі залишилися на колишньому місці (Данилевський у кінці XIX ст. був одним із небагатьох винахідників, які намагалися втілити в життя ідею Леонардо да Вінчі — створити літальний апарат, що приводиться в дію м’язовою силою). Більш того, винахідник уже почав практично реалізовувати свій задум.

На знак того, що апарат «досвідчений», або «зародок», як говорив Данилевський, його назвали «Ембріон». Костянтин Якович сподівався самостійно випробувати свій перший «літальний снаряд», але виявилося, що підйомна сила балона була мало не на три пуди менше від запланованої. Тому випробувач снаряда мав важити не більше 50 кілограмів. І такого Данилевському вдалося розшукати. Це був 19-річний робітник-механік Петро Косяков.

У жовтні 1897 року в Харкові було здійснено публічний політ унікального літального апарата. Юний пілот-механік Петро Косяков невтомно працює педалями і зачаровано розглядає з висоти пташиного польоту панораму рідного Харкова, потім передмістя – слободи. «Вдалий політ!», - зауважив після приземлення пілота Данилевський. Саме в той день помістя конструктора стало першим аеродромом (або вертодромом) Харкова.

У період з 1897 по 1900 рік доктор Данилевський побудував чотири аеростати. У журналі льотних випробувань вказується, що за ці роки було виконано 200 успішних польотів, тобто пілот не тільки піднявся в повітря, але й благополучно приземлився, що на зорі повітроплавання вдавалося далеко не кожному.

«Я чудово усвідомлював, що якби сталося якесь, хоча б маленьке, нещастя з моїм аеронавтом, мені було б заборонено подальше виробництво «небезпечних» дослідів», — писав К. Данилевський.

Правда, екстремальні ситуації теж траплялися. 7 жовтня 1899 року стався випадок, який вимагав від Косякова феноменальною сміливості та витримки. Данилевський вирішив спробувати підняти свій апарат якнайвище. Через поспіх «Ембріон» не врівноважили і він почав стрімко підніматися вгору. У повітрі з шестерні зіскочив ланцюг від педалей до гребного колеса. Знизити апарат, що вже досяг висоти півтори тисячі метрів, не було жодної можливості. Але Косякову вдалося поправити ланцюг. Він скерував апарат вниз і благополучно посадив його на узліссі, за сім кілометрів від місця старту.

Проте не всі провідні конструктори того часу оцінили літальний апарат Данилевського. Він здавався їм в надто дивним за часів, коли небо підкорювали дирижаблі з електродвигунами, а на землі намагалися створювати літаки.

У столичній пресі літальні апарати Данилевського називали «літальним хамелеоном» і «дитячою іграшкою». З різкою критикою на адресу апаратів виступав командувач Навчального повітроплавального парку капітан Олександр Кованько. Особливі нарікання викликало те, що пристрій на м’язовій тязі не міг протистояти вітру і польоти здійснювалися тільки в безвітряну погоду. Саме усунути цей недолік хотів Данилевський, але 1900 року він залишився без спонсорської підтримки і був змушений припинити свої повітроплавні досліди.

Але ідеї ​​Костянтина Данилевського досі живі. Людство не відмовилося від створення літальних апаратів, що приводяться в рух м’язовою силою. Так, у 70-х роках минулого століття були створені моделі, здатні долати значні відстані. Зокрема, 12 червня 1979 року 26-річний американський велосипедист і дельтапланерист Брайен Аллен перелетів на м’язолеті через Ла-Манш.

«Мене вразило це відкриття, справжня історична «золота жила»! Тільки уявіть собі — в останнє десятиліття XIX століття, коли граф Фердинанд Цепелін тільки починав свої роботи в Німеччині, Альберто Сантос-Дюмон ще не сконструював свій перший дирижабль, винахідник на ім'я Костянтин Данилевський з Харкова в Україні вже запатентував свою конструкцію дирижабля, що приводиться в рух м’язовою силою пілота! Це було приблизно на десять років раніше, ніж Алва Рейнольдс і Томас Болдуін  в США майже одночасно випробовували та демонстрували власні  конструкції дирижабля на м’язовій тязі», — написав у своїй статті, історик авіації з США Вільям Уелкер.

Читайте також: Як кожен ранок зробити продуктивним

 


Останні новини

Vindict - Завантаження...

Завантаження...

Ще новини