Наша психіка не була готова до того, що окупанти по-звірячому розстрілюватимуть мирне населення, вбиватимуть дітей, руйнуватимуть будинки, лікарні, школи та критичну інфраструктуру, занурюючи цілі міста у холод та темряву.
Ми не були готові до жахів Бучі, Ірпеню, Ізюма, Маріуполя. До знищеної ракетними ударами Північної Салтівки, до терористичних атак на житлові будинки, торговельні центри, вокзали та офісні споруди у Дніпрі, Кременчуку, Краматорську, Винниці та інших містах.
Кожного разу ми боляче реагуємо на те, що гинуть наші захисники та захисниці, змагаючись з ворогом.
Віктор Погорєлов. З циклу "Біль". Фейсбук-сторінка художника.
До психолога чи психіатра?
Майже рік ми живемо в умовах війни, але й досі відчуття, що це не нова реальність, а жахливий фільм, у якому ми усі беремо участь. Або страшний сон, з якого ніяк не можна виринути. На тлі цього з’являються різкі перепади настрою, головний біль, скаче тиск, тисне серце, з’являються нові проблеми зі здоров’ям, яких раніше не було.
- Так людина реагує на стрес, - пояснює Тетяна Алієва, кандидатка психологічних наук, доцентка кафедри психотерапії та медичної психології навчально-наукового інституту післядипломної освіти Харківського національного медичного університету. - І це нормальна реакція на війну. В однієї людини це буде відчуття тривоги, тобто емоційне забарвлення стресу.
Інша людина реагуватиме більш соматично. Можуть з’явитися ознаки, які відволікають від реальностей війни: головний біль, відчуття напруження або загострення хронічних захворювань. Так організм відволікає від стресу, який тисне на людину.
- Головною ознакою, що щось зі мною відбувається не так, це коли тіло вже перестає нас слухатись, - розповідає вчена. - Ми не можемо здійснювати звичайний обсяг своєї діяльності - до емоційного стану додаються ще й тілесні прояви.
Окрім цього можуть з’являтися загальні симптоми: поганий сон, відсутність апетиту, зниження працездатності, почуття постійної втоми.
Віктор Погорєлов. З циклу "Біль". Фейсбук-сторінка художника.
Але ми на ці симптоми дуже рідко звертаємо належну увагу. Вважаємо, що треба трохи відпочити, вжити пігулку від головного болю, високого тиску чи заспокійливе - і стане ліпше.
В такий спосіб ми глушимо соматичні ознаки, коли тіло сигналізує нам про проблеми. Якщо нехтувати ними і надалі, з’являються психологічні ознаки того, що самостійно вже не впоратись. Потрібно звернутися до спеціаліста.
У данному випадку - до психолога, який точно допоможе. У разі депресивної симптоматики, панічних атак або страхів, які блокують діяльність людини, необхідна допомога фахівців вже лікарського профілю - психотерапевта або психиатра.
За словами Тетяни Алієвої, якщо і далі не звертатися до фахівців, це може призвести до загрозливих наслідків для організму людини. Чим саме це небезпечно?
- Організм набиратиме руйнівних обертів, і тоді вже доведеться звертатися до кардіологів та неврологів, - роз’яснює вона. - Лікарі шукатимуть причину, чому тіло дає такий збій, чому виникла ця проблема? Адже у людини ніколи раніше не боліло серце, а тепер стало боліти.
Почнеться процес лікування, але ми знаємо, що причина у неправильному емоційному реагуванні, що людина знаходиться у певному стресі і її треба навчити правильно реагувати на реаліі війни.
Як впоратись з емоційним болем: плачте, згадуйте смішне та кавуйте з друзями
Якщо новини знову вибивають ґрунт з-під ніг, інформація про людські втрати, обстріли та руйнування б’є по ваших оголених нервах, спричиняє душевний біль і погіршує стан здоров’я, аби вберегти свою психіку, варто дотримуватися інформаційного ліміту, радять фахівці. Насамперед, слід визначити для себе обсяг інформації, який не шкодить здоров’ю.
- Дивитися новини або, навпаки, не дивитися новини - це є механізмом захисту психіки, - наголошує Тетяна Алієва. - Для однієї людини контроль за інформацією і тим, що відбувається в країні і світі, є заспокійливим, яке потрібне їй у терапевтичних цілях - кожного ранку, в обід і вечір. Як ліки.
Але передозування цих “ліків” може нашкодити. Потрібно відпочивати від інформаціі, яка несе у собі травматизацію.
За словами Тетяни Алієвої, слід обов’язково відокремлювати відпочинок та новини. Це дозволяя психиці вчасно відновлюватися.
Віктор Погорєлов. З циклу "Біль". Фейсбук-сторінка художника.
- Аби людина стала більш стресостійкою, треба піклуватись про якість свого життя навіть під час війни, незалежно від умов, в яких ви знаходитесь - в умовах бойових дій, в інший країні - неважливо, - зазначає вона. - Головне, це добрий сон, певна увага до харчування, регламенту роботи та відпочинку.
А ще для протидії гнітючому стану психологи радять зайнятися тим, що приносить втіху, заспокоює думки, дарує затишок душі і народжує впевненість у майбутньому.
Якщо ви малюєте, малюйте - щось красиве, натхненне, діліться цими емоціями з близькими, даруйте роботи друзям, захисникам, що знаходяться на передовій.
Якщо печете тістечка і пляцки, частуйте ними рідних і друзів, не забуваючи про наших воїнів, просто подовгу гуляйте вашими улюбленими місцями у вільний час або кавуйте з друзями. Багато хто вважає, що під час війни не до цього, але це е потужна емоційна підтримка, стверджують психологи, яка допоможе вправитись з емоційним болем.
Спілкування замість пігулок
- Спілкування з іншими людьми, особливо з друзями, це безцінний досвід, як вони вправляється з такими ж проблемами, що і у вас, - стверджую Тетяна Алієва. - В процесі спілкування ми обмінюємося своєю внутрішньою енергетикою та емоціями з співрозмовником. Люди згадують надважливі для них моменти: як почалася війна, перший ворожий постріл, що було далі, вони плачуть, діляться емоціями, переходять на інші теми - і вже сміються.
Відбувається насичений обмін емоційними енергіями. Так ми сигналізуємо один одному, що ми згуртовані, ми усі разом, де б ми не були! Ми переможемо!
Кавування з друзями та близькими за духом людьми - це потужні ліки. А якісне спілкування часом замінює навіть візит до психолога.
- Отже, ходіть на каву, зустрічайтесь з друзями, спілкуйтесь з ними частіше, не стримуйте емоцій, сльози, зокрема, - радить психологиня.
Гамлет. Фейсбук-сторінка художника.
Дайте сльозам волю
- Я взагалі проти, щоби будь-які емоціі пригнічувати. Емоціям потрібний вихід, інакше відреагує тіло, - наголошує Тетяна Алієва. -Людина нервує, а потім відчуває біль у шлунку, бо там залишилося напруження, або у неї підвищується тиск. Емоціям треба давати волю. Хочете плакати - плачте! Це не прояв слабкості під час стресових ситуацій. Так людина допомагає собі, не втрачає сили на утримання напруження всередині. Більше того, сльози знеболюють, організм виділяє природні речовини, що втамовують біль.
Сімейні лікарі стануть психологами
Сьогодні велика кількість українців потребує психологічної підтримки, кажуть у МОЗ. Втім, далеко не у кожному населеному пункті є такі фахівці. Чимало лікарів цього профілю під час війни виїхали у більш безпечні місця, велика кількість медичних закладів зруйнована.
З огляду на це МОЗ, запустив курс навчання для сімейних лікарів за стандартом Всесвітньої організації охорони здоров’я. Курс чітко описує проблеми психоемоційного стану людини, на які має звернути увагу сімейний лікар.
- На сьогодні у нас усі сімейні лікарі вже пройшли перший етап навчань, які організовує Національна служба здоров’я, - розповідає Світлана Григор’єва, заступниця головної лікарки з медичної частини поліклініки №11, що у Харкові. - І не лише лікарі, але й медичні сестри. Наприкінці минулого року вони прошли заняття з психологічної підготовки щодо надання допомоги при психічних розладах та у постстресових ситуаціях.
Невдовзі лікарі мають прослухати ще один курс, потім здати іспит та отримати сертифікати на надання психологічної допомоги населенню.
За словами Світлани Григор’євої, пацієнтів що потребують психологічної допомоги, стало значно більше.
- До нашої поліклініки звертаються люди, які приїхали до Харкова з Вовчанська, Ізюма, Куп’яська та інших міст - під час або після окупації, - пояснює вона. - Повернулися у місто харків’яни, що мешкали на Салтівці, зокрема, Північній, які пережили масові обстріли, будинки яких зруйновані, а самі вони дивом вціліли. Поліклініка № 10, яка обслуговувала мешканців Північної Салтівки, була зруйнована у перші дні війни, і досі не працює, тому її пацієнти звертаються до нас.
Харківський метрополітен. Малюнки дітей війни.
- Через жорстокість війни психіка багатьох людей травмована, - визнає Світлана Григор’єва. - Люди і зараз відчувають велике емоційне напруження, тому, звичайно, потребують допомоги. І незабаром ми таку допомогу надаватимемо у більшому обсязі.
