Супутниковий знімок від 10 серпня 2022 року, що демонструє руйнування на російській авіабазі у місті Саки, Крим. Джерело: Planet Labs PBS/Reuters
Про це йдеться у доповіді, підготовленій НАЦ «Українські студії стратегічних досліджень та представленій на днях у прес-центрі Українського кризового медіа-центру.
Російсько-українська війна – це частина «тихої Третьої світової війни»?
Як зазначають автори доповіді, російсько-українська війна – це частина глобального зіткнення, «тихої Третьої світової війни», що розгортається з 2011 року на багатьох театрах воєнних дій. Це війна без оголошення, із залученням усіх компонентів «війни четвертого покоління», що раз по раз проривається назовні через відкриті воєнні конфлікти.
Поряд із проксі-протистоянням США і КНР активно в силову конкуренцію втручаються регіональні лідери – Іран, Туреччина.
Посилюється вплив мережевих воєнізованих формувань та виникнення інструменту квазідержав. Ці квазідержави заповнюють лакуни «мертвих зон», які утворюються поза межами впливу національних держав, регіональних лідерів та внаслідок стратегічного протистояння наддержав. На повну потужність залучені приватні армії.
Клаузевіц, ти мав рацію
Керівництво рф, перебуваючи в полоні колоніальних стереотипів, недооцінювало всі три складові війни (за Клаузевіцем): керівництво держави, армію, народ. У московській візії керівництво мало втекти або сховатися, ЗСУ розбігтись або перейти на бік загарбника, а народ мав, якщо не зустрічати «освободителів» квітами, то перелякано сидіти по крайніх хатах.
Переоцінка кремлем власних можливостей та недооцінка українських пояснює, чому російські сили вторгнення були меншими, ніж рекомендує воєнна наука, зважаючи на площу та чисельність населення на театрі воєнних дій, російські сили вторгнення були відверто недостатніми для повномасштабної війни.
- Ми бачимо, що противник робить ставку не на мистецтво ведення війни, а на брутальну силу, що перетворює цю війну на бійню, - звернув увагу Юрій Сиротюк, директор Недержавного аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень», народний депутат України VII скликання, солдат-гранатометник 5 окремого штурмового полку.
Попри суттєві невдачі у реалізації планів кремля, його стратегічні завдання залишаються незмінними – це знищення суб’єктності української держави як міжнародної (так званий нейтральний статус), фактична колоніальна залежність, подальша окупація суверенних українських територій; неприйняття української ідентичності, яку окреслено як “нацизм”; підрив внутрішньої суб’єктності України, знищення промислового потенціалу, руйнування інфраструктури.
Результатом перших 10 місяців війни стали успішні наступальні кампанії України в Харківській та Херсонській областях, що дозволили повністю звільнити правобережжя Дніпра, ліквідувати Ізюмський наступальний анклав, повністю унеможливити наступальну кампанію, яку планувала росія для повного відсікання Донбасу, де сконцентроване велике угруповання української армії, від решти території.
У зв’язку з успішними діями на фронті, звільненням Ізюма і Херсона суттєво укріпились позиції Києва, який більш жорстко вказує на неможливість переговорів та замороження конфлікту до визволення всіх територій.
У росії незаявленою метою так званої “спеціальної воєнної операції” залишається повна ліквідація української державності. Жодне з цих завдань не досягнуте, дві сили достатньо виснажені активними літніми кампаніями.
Й очікується, що росія залучить на фронт значну кількість мобілізованих і спробує провести активну зимову наступальну кампанію.
Життя у світі без росії
Також експерти визначили нові цілі війни для України, які залишаться важливими в майбутньому. Серед них: створити свою потужну систему безпеки (розвиток Збройних сил, як у частині традиційних родів військ, так і сил спеціальних операцій, тероборони та тотальної мілітаризації суспільства, створення на нових засадах ВПК тощо); готуватися до життя у світі без росії – до нових глобальних викликів, які чекатимуть на Україну після перемоги над рф.
У зв’язку з цим оцінки експертів поки не назвеш оптимістичними. Війна перейшла в нову затяжну фазу, вважають вони, яка може тривати достатньо довго і в якій чергуватимуться активні короткі наступальні кампанії сторін на окремих ділянках фронту з дедалі більшими періодами затяжної позиційної війни на знищення.
- Зараз ми вступили до кульмінаційної фази війни. І її результат залежатиме від того, чий характер виявиться сильнішим, а віра в перемогу міцнішою, - підсумував Юрій Сиротюк, наголосивши, що вірить у силу українського характеру.
Україна фактично виконала свої завдання до зимової кампанії, ліквідовані загрози на Харківщині та Правобережжі дуже позитивно впливають на фронтову ситуацію. Але Україна повинна до часу, поки не підтягнулись мобілізовані та рф не створила кількісної переваги на фронті, спробувати все-таки розбити російське угруповання на півдні та вийти до Азовського моря.
"Порохова бочка" Європи. Хто її підпалює?
В 2022 році експерти проаналізували 33 конфлікти. З них 2 міждержавні війни (між Росією та Україною та Азербайджаном і Вірменією), 6 громадянських воєн (в тому числі 2 з іноземною інтервенцією), 2 прикордонних зіткнення, 8 локальних конфліктів, 1 воєнний переворот, хвиля терактів у 2 країнах, внутрішньополітична криза у 6 державах та двох регіонах (Латинська Америка та Балкани), 4 випадки дипломатичного протистояння.
Аналітики побачили зменшення порівняно з 2021 роком (40 конфліктів), зокрема вчетверо менше воєнних переворотів, менша кількість помітних терактів.
Однак загальна напруга зростає, концентруючись в окремих регіонах, насамперед в Україні.
Поряд з Україною, експерти звертають увагу на наростання напруги в Тихому океані навколо Тайваню. На території менш розвинутих держав і далі тривають багаторічні конфлікти, зокрема в Ефіопії, Сирії, М’янмі, хоча значна їх частина зменшує інтенсивність у рамках переговорного процесу.
- У Європі за "українською лінією" розділилися Балканські країни, - відзначила Катерина Шимкевич, кандидатка історичних наук, експертка Аналітичного центру балканських досліджень. - Лінія пролягла не лише у політичних та економічних відносинах, а й у відносинах, створених російською пропагандою, які розпочалися, на жаль, ще до повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
На початку минулого року Балкани демонстрували летентний конфліктогенний потенціал, який цілком міг вилитися в щось серйозне. Необхідно відзначити, що російський вплив постійно дестабілізує сітуацію в чотирьох балканських країнах: Чорногорії, Болгарії, Сербії та Хорватії.
Російський вплив спровокував ланцюжок дипломатичних скандалів у Хорватії та Болгарії, Македонії, звідки почали масово висилати російських дипломатів за звинуваченням у шпигунстві.
У Хорватії парламент у середині грудня провалив голосування щодо навчання українських військовослужбовців на хорватський території у рамках Європейської місії з військової допомоги на підтримку України (EUMAM Ukraine). Це стало наслідком протистояння президента Зорана Мілановича, відомого своїм негативним ставленням до надання допомоги Україні у війні проти рф, та прем’єр-міністра Андрея Пленковича, який підтримує нашу державу у боротьбі з агресором.
Як йдеться у доповіді, Хорватія загалом і надалі позиціонує себе дружньою до України державою та продовжує надавати українській стороні різноманітну допомогу, а також приймати українських переміщених осіб. Українська громада Хорватії є добре згуртованою та інтегрованою.
Обкладинка хорватського видання книги "Третя світова. Битва за Україну" харківського історика Михайла Станчева та американського – Юрія Фельштинського.
Найбільш гостра ситуація виникла у Косові.
- Російський вплив у цьому регіоні постійно посилюється. І він залишається ось тією невидимою "м’якою силою", яку необхідно постійно звертати увагу і Україні, - пояснює Катерина.
Як приклад, вона навела Чорногорію, яка спочатку демонструвала підтримку Україні, проте на початку липня ця тенденція почала ламатися.
У березні 2022 р. сформувався новий уряд на чолі із Дрітаном Абазовичем. На нього та його міністрів покладали великі сподівання, які мали стабілізувати політичне, економічне та суспільне життя у цій маленькій балканській країні. І спочатку це Абазовичу вдавалося — санкції проти рф, заборона російських телеканалів, надання допомоги українським біженцям.
Але підписання договору із Сербською православною церквою продемонструвало, що стабільність не притаманна Чорногорії. Країну знов охопили кризові явища, хоча у грудні уряду вдалося ухвалити рішення про підтримку євроатлантичної інтеграції України та виділення 11% власного оборонного бюджету на підтримку нашої країни.
Фото: Бі-Бі-Сі.
Аналогічні процеси ми спостерігаємо у Болгарії, яка знову опинилася перед парламентськими виборами, бо проросійські сили розгойдують політичну ситуацію.
Боснія і Герцеговина надалі демонструватиме різноплановий конфліктогенний потенціал, оскільки у нестабільност зацікавлена рф. На територію країни знову було введено німецьких миротворців.
Присутність спеціальних представників від ЄС, США, Великої Британії та Німеччини не може зупинити розповзання російського впливу. Боснія і Герцеговина залишається етнічно розділеною, і на цьому тлі прекрасно себе почувають і надалі почуватимуть праворадикальні рухи та парамілітарні організації.
- Деякі події дають підстави вважати, що Росія на Балканах виходить на новий рівень впливу. Якщо раніше вона просто політично заходила, то тепер намагається грати на міжетнічних відносинах, констатує Катерина Шимкевич. - Це те, чого в Європі найбільше побоюються, тому що міжетнічні конфлікти 90-х спровокували посилення конфліктності в даному регіоні.
Зростає також напруга в Латинській Америці, на Балканах, в Центральній Азії. Прямі військові втручання, паралельно з широким використанням невійськових інструментів тиску та примусу, посилюють світовий тренд на використання сили як способу досягнення політичних цілей.
Експерти центру вже вчетверо проводять щорічний аналіз всіх конфліктів у світі, починаючи від міждержавних воєн до локальних конфліктів, внутрішньополітичних криз та дипломатичних зіткнень. Цьогоріч партнерами проекту вчергове стали Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка, Аналітичний центр балканських досліджень та Фундація Global Ukraine.
