Як відомо, ще у жовтні минулого року СБУ затримала В’ячеслава Богуслаєва – почесного президента корпорації «Мотор Січ» – стратегічно важливого українського підприємства, яке спеціалізується на виробництві авіаційної техніки.
Почесний президент "Мотор Січі" – В’ячеслав Богуслаєв, Герой України, народний депутат 5-го, 6-го, 7-го та 8-го скликань та член комітету нацбезпеки та оборони ВРУ.
Богуслаєва підозрюють у тому, що за його керівництва завод постачав у Росію авіадвигуни та запчастини до них. Країна-агресор, у свою чергу, використовувала їх для виробництва та ремонту російських ударних вертольотів. Їх, за даними офіційного слідства, окупанти масово застосовували для повномасштабного вторгнення в Україну.
Була опублікувана частина розмов, які свідчать про співпрацю Богуслаєва з російськими підприємствами, серед яких – державний концерн «Ростєх».
Від джерел у правоохоронних органах журналістам телепроекту "Схеми" вдалось отримати доступ до частини інших, неопублікованих раніше, розмов президента «Мотор Січі» і верифікувати їх за допомогою західної експертизи, звернувшись до Національного центру медіаекспертиз – освітньо-наукового центру Університету Колорадо в Денвері.
Скажи мені, хто твої друзі та партнери…
17 березня 2022-го. Армія РФ продовжує гатити з артилерії по українських регіонах. За кілька хвилин до 9-ї ранку цього дня президент корпорації «Мотор Січ» В’ячеслав Богуслаєв телефонує Анатолію Сітнову.
Сітнов – російський генерал-полковник у відставці, голова ради директорів московської компанії «Двигуни «Володимир Клімов – Мотор Січ», що здавна займається ремонтом двигунів українського виробництва «Мотор Січ», зокрема для військових РФ.
Обурено скаржиться:
- Анатолію Петровичу, вітаю. Передай привіт усім там, починаючи від колишнього міністра. «Іскандер-М» впав на територію заводу!».
«Колишній міністр», якому передає вітання Богуслаєв – це також його знайомий, Сердюков Анатолій Едуардович, ексміністр оборони Росії.
Нині – індустріальний директор авіаційного кластера «Ростєха» – головного виробника озброєнь для армії Росії.
На цьому персонажі взагалі пробу ніде ставити!
Анатолій Едуардович Сердюков народився 8 січня 1962 року у селищі Холмський (Краснодарський край). У 1984 року закінчив Ленінградський інститут радянської торгівлі. У 1984-1985 роках єфрейтором пройшов термінову військову службу водієм. І відразу ж був прийнятий завідувачем секції магазину № 3 Ленмебельторга (Ленінград).
Хто жив у той час у СРСР, добре знає, що влаштуватися на таку "хлібну" роботу можна було за великі хабарі або успішно одружившись. Чеську меблеву "стінку" можна було придбати, лише у 3-4 рази переплативши завідувачу меблевого магазину. Золоте дно!
Але нам не це цікаво, а те, що меблевий барига у 2000 році вдруге вдало одружився. Дружиною Анатолія Сердюкова стала Юлія Похлєбеніна, дочка керівника управління Міністерства Російської Федерації з податків і зборів по Санкт-Петербургу Віктора Зубкова (на той момент колишнього). Того ж року Сердюков перейшов до державної податкової служби, по черзі обіймаючи низку вищих державних посад. Так єфрейтор став міністром оборони.
На цій посаді він став фігураном скандальних кримінальних справ про розкрадання військового майна, нерухомості, провал оборонного замовлення та навіть платив астрономічні зарплати розвідникам-підводникам.
Про цих підводників взагалі дуже цікаво в сенсі підриву глибоководного газопроводу "Північний потік", у чому звинувачують чомусь українських водолазів-аматорів!
Як відомо з відкритих джерел, гідронавти (військова частина № 45707, Санкт-Петербург) беруть участь у випробуваннях та займаються експлуатацією глибоководних технічних засобів. Також займаються розвідувальною діяльністю – прослуховують кабелі зв’язку, встановлюють датчики руху, а також збирають з морського дна уламки кораблів, літаків та супутників.
За відомостями редактора сайту MilitaryRussia Дмитра Корнєва, в 1980-2000-і роки апарати Головного управління глибоководних досліджень МО РФ виконували спеціальні місії в Японському морі, Північній Атлантиці та в Арктиці.
6 листопада 2012 року Путін відправив Сердюкова у відставку. Причина відставки, за поясненням Путіна, полягала в нездатності Сердюкова справлятися з управлінням власністю Міністерства оборони, а також у тому, щоб забезпечити чистоту розслідування. Новим міністром оборони Російської Федерації було призначено С. К. Шойгу.
Мітинг 23 лютого 2012 року у Благовіщенську, одна з головних тем якого була присвячена проблемі Збройних сил Росії (на плакаті згадується саме Сердюков).
У лютому 2014 року головне військове слідче управління Слідчого комітету Росії вирішило припинити слідство щодо Сердюкова, оскільки він потрапляв під амністію до 20-річчя Конституції РФ, визнаний «захисником Вітчизни». Головна військова прокуратура підтвердила правочинність такого рішення.
Після відставки Сердюков, як колишній постійний член Ради Безпеки РФ та секретоносій, відповідно до закону довічно користується державною охороною, транспортним обслуговуванням та «мигалкою».
І живе цілком собі приспівуючи: директор авиационного комплекса «Ростех»; председатель Совета директоров ПАО «Объединённая авиастроительная корпорация»(2019—2021); вице-президент Союза машиностроителей России (с 2019).
На нових посадах Сердюков продовжив займатися тим, чим умів. На підвідомчих підприємствах Роскосмосу і "Ростеху" викрали понад 1,6 мільярда рублів, виділених на модернізацію виробничої бази та створення нових перспективних розробок озброєння (про це йшлося у доповіді генпрокурора Юрія Чайки про стан законності та правопорядку 2018 року).
…А тим часом Богуслаєв із співрозмовником рвуть та мечуть на тему ракетних ударів по Запоріжжю..
– Нічого собі! «Іскандер» не може туди прилетіти, – не вірить Сітнов, який, схоже, регулярно споживає новини "Останкіно".
– Ну, прилетіло до нас. Били вже вдруге по нас, бл***. Так що все це балачки, що мирне населення не треба чіпати. Все це ху***. Зараз ремонтую будівлю, вікна, приміщення, бл***. «Дякую» друзям передай там всім, бл***, – каже Богуслаєв.
Так, колись Сітнов справді очолював управління озброєнь Міноборони РФ (1994 – 2000), але нині він просто голова держкорпорації.
Чи може він взяти трубку і зателефонувати до Генштабу з "матами" на адресу бойових генералів, щоб ті не обстрілювали "Мотор Січ"? Дуже сумніваюся! Враховуючи правила субординації, висловлюватись він може лише на спільних нарадах, якщо його туди запросять.
Проте він просто в телефонну люльку бреше Богуслаєву.
– Передам обовʼязково.
– Якщо можеш якось вплинути… У Запоріжжі немає військ. На**я вони х***ять по Запоріжжю? Ідіоти, бл***.
Богуслаєв і сам розуміє, що Сітнов – дрібна сошка. Більше ніж за півтори години він набирає Петра Кононенка, щоб також повідомити про обстріл.
На момент розмови Кононенко обіймав посаду члена ради директорів «Мотор Січі». Нині досі керує російським підприємством «Борисфен», яке займається ремонтом та обслуговуванням авіадвигунів. Одним із засновників цієї російської компанії є «Мотор Січ».
– До нас на «Мотор Січ» прилетів «Іскандер-М», ракета прилетіла. Повибивала скло нам, а кажуть, що по мирному населенню не стріляють, бл***, – сказав Богуслаєв Кононенку.
– **б твою матір. Зараз передам, – Кононенко одразу чітко оцінив ситуацію.
– Ви запускайте це серед Лєонова. Скажіть усім, що «Мотор Січ» бомблять. Зателефонуй йому, скажи: що ж ви, бл***, робите? І хай на нараді у міністра скаже, що Вʼячеслав Санич вам привіт всім передає. Він познайомився з «Іскандером-М», це ракета з кульками.
Згаданий Богуслаєвим Лєонов – це командувач протиповітряною обороною Сухопутних військ Росії Олександр Лєонов.
До речі, експерти «Bellingcat» відносять Олександра Леонова до тих росіян, які відповідали за транспортування ЗРК «Бук» на територію Донбасу, неконтрольовану Україною, та за пуск ракети, яка збила літак Боїнг MH17 17 липня 2014 року.
Як то кажуть, скажи мені, хто твої друзі та партнери... Ну ви зрозуміли!
«Ми Вʼячеслава Олександровича бережемо, як око»
Ще через годину після цієї розмови Богуслаєв знову набирає Кононенка і той повідомляє: його почули.
– Я йому подзвонив, він каже: «Ми знаємо, і завод тут ні до чого, ми завод бережемо, як зіницю ока», – прозвітував Коненко.
– Ну, добре-добре. Дякую, що ти вже повідомив там всім.
Обурення Богуслаєва тут же випаровується.
Недосвідчений читач може подумати: ось же старий "червоний директор", все сподівається на процвітання свого підприємства, завдяки тісним економічним зв’язкам з Росією, чекає на визволителів.
Цією закарпатістю і бажанням розвивати унікальне підприємство, хоч якось можна, якщо не виправдати, то пояснити жахливу зраду.
Але причина зовсім інша!
Грабуй награбоване
Це не рожеві окуляри дружнього економічного процвітання та навіть не грандіозна корупція. Бізнес Богуслаєва міцно інкорпорований у Росії. І втрачати російські активи для похилого президента "Мотор Січі" - самогубно.
Як то кажуть, жадібність і дурість - джерело всіх людських бід.
Як повідомлялося, ще в 2019 році, директор представництва "Мотор Січі" у Москві Петро Кононенко та В’ячеслав Богуслаєв володіють низкою підприємств у Росії. Зокрема, компаніями: "Борисфен", "Лосиний острів", "ЦІАМ", "Авіаремонт-МС", "ВКМС" та "ВКМС".
Компанія "Борисфен" обслуговувала ФСБ. З 2015 до 2017 року, за даними порталу російських держзакупівель, вона отримала 3,5 мільйона доларів на продовження терміну роботи авіаційних двигунів моделей АІ-9В.
Партнер Богуслаєва-старшого та топ-менеджер "Мотор-Січі" Петро Кононенко спонсорує патріарха РПЦ Кирила. Пов’язані з Богуслаєвим та Кононенком фірми регулярно заробляють на контрактах з Росгвардією та ФСБ.
Богуслаєв, судячи з розмов, підтримує дії російського режиму, хоч і потерпає від нього. Виявилося, що пан Богуслаєв розклав "яйця у різні кошики", він ще й український латифундист! Спочатку армійці РФ обстріляли його завод, а потім взагалі пограбували його аграрний сектор.
Ось розмова, датована 22 березня. Богуслаєв скаржиться Сітнову.
– Зайшли хлопці ваші. Грабіж страшний, бл***. Навіть я не думав, що таке буде, – сказав Богуслаєв.
– Наші не можуть грабувати, – відповів йому Сітнов.
– Я вам кажу, в мене взяли. Я не кажу по країні – у мене. В Херсонській області, Херсон, у мене Новотроїцький район, моє господарство «Айленд», паї. Заїхали в формі, два «Урали», завантажили сільгоспобладнання, два генератори, взяли мою вантажну машину, завантажили її та поїхали, – продовжує скаржитись Богуслаєв.
І анекдотична реакція співрозмовника:
– Ну як завжди – грабуй награбоване, – каже на це Сітнов.
Сітнов брязнув, не подумавши, а влучив у крапку!
Поки тато В’ячеслав Богуслаєв зберігає вплив на запорізький завод "Мотор Січ" та має бізнес у Росії, у розпал війни бізнесмен із України Олександр Богуслаєв купує дорогу нерухомість у Франції.
У березні 2022 року зареєстрована в Монако компанія Monacuiros закрила угоду щодо придбання маєтку та угідь у французькому окрузі Драгіньян загальною вартістю не менше 45 мільйонів євро. Щасливим власником цього добра став 44-річний Олександр Богуслаєв, син багаторічного керівника, а ще нещодавно – і власника запорізького заводу "Мотор Січ".
Monacuiros повністю належить Олександру Богуслаєву, лише одна частина записана на його неповнолітнього сина Серафима.
Так би мовити, головне – швидко переорієнтуватися з Росії на Захід.
Харківський слід
Якщо сто років тому під гаслом "грабуй награбоване" діяли комуністи-більшовики і принаймні націоналізували-усуспільнювали матеріальні активи, то тепер без жодного сорому російські капіталісти грабують українських. Ліквідують конкурентів.
Насамперед, «Мотор Січ» є найбільшим і унікальним у своєму роді високотехнологічним виробництвом. Досить сказати, що на момент створення концерну "Укроборонпром" обсяги експорту "Мотор Січ" відповідали обсягам експорту всього державного об’єднання. На підприємстві працює близько 22 тисяч осіб.
Невже "зіниця ока" меблевого авторитету Сердюкова - Богуслаєв сподівався, що ніхто не руйнуватиме "Мотор Січ" і у разі окупації його залишать президентом, хоч і почесним?
Як сказало Громаде джерело, яке раніше багато років працювало на керівних посадах в українській індустрії, окупанти б заволоділи унікальними технологіями, вивезли обладнання та ангажували висококласних фахівців, як вони робили це на Донбасі.
Національне надбання України їх мало цікавило, тим паче якщо вони застосовують у війні тактику випаленої землі.
Цікаві процеси відбувалися й у Білорусії. У 2012 році держпакет акцій Оршанського авіаремонтного заводу (ОАРЗ) купили українська компанія «Мотор Січ», підконтрольна Богуслаєву (близько 60% акцій), та білоруська компанія «Системи інвестицій та інновацій».
Вони планували протягом 2012-2016 років інвестувати в реконструкцію, модернізацію виробничих потужностей ОАРЗ близько 12 млн. доларів, створити понад 300 робочих місць. Інвестори також обіцяли вкласти серйозні кошти у розвиток соціальної сфери заводу та міського селища, де знаходиться завод.
У 2018 році Генпрокуратура Білорусі розпочала перевірку у зв’язку з невиконанням інвестиційного договору. І підприємство було націоналізоване білоруською владою.
Влітку 2017 стало відомо, що Богуслаєв намагається продати «Мотор Січ» китайським інвесторам, афілійованим з компанією Beijing Skyrizon Aviation Industry Investment Co., Ltd. Служба безпеки України розцінила це як диверсію, спрямовану на ослаблення держави шляхом руйнування стратегічного підприємства.
Через наявність порушень, зокрема щодо дотримання антимонопольного законодавства операції з акціями "Мотор Січі" були заблоковані, а згодом – арештовані.
- Китайська сторона та президент АТ "Мотор Січ" В’ячеслав Богуслаєв обіцяли, що українські розробки та технології не будуть скопійовані, а підприємство чекає лише успіх та розвиток, - відзначило наше джерело. - Варто зазначити, що китайська влада раніше вже користувалася моделлю купівлі елементів оборонно-промислового комплексу чи високотехнологічного виробництва. І все з однією метою – присвоєння технологій. Чого варте лише спільне підприємство з Airbus, після якого китайці почали виробляти дуже схожі на французькі А320 літаки.
Немає жодної гарантії, що унікальні розробки "Мотор Січ" не чекала така ж доля.
У 2020 році за домовленістю з китайською компанією Skyrizon харківський бізнесмен Олександр Ярославський купив 25% «Мотор Січ». На початку 2021‑го акції запорізького підприємства було арештовано й передано в управління АРМА, а РНБО застосувала санкції до акціонерів «Мотор Січі» з Китаю.
9 лютого 2022 року, за два тижні до російського вторгнення, кортеж харківського бізнесмена мчав дорогою Чугуєв - Мартове з такою шаленою швидкістю, що це призвело до смертельної ДТП - два автомобілі двічі переїхали людину.
Відомо, що мчали вони до аеропорту. З того часу харківського акціонера "Мотор Січі" ні в Харкові, ні в Україні ніхто не бачив.
Замість епілогу
Віталій Немілостівий, заслужений працівник промисловості України, щодо виробництва техніки Повітряно-космічних сил РФ, пояснює, що близько 90% літальних апаратів РФ оснащені двигунами українського виробництва.
Сьогодні наша держава взяла під жорсткий контроль виробництво на «Мотор Січ».
Важливо врахувати, кожен двигун має свій ресурс. І якщо його не обслуговувати, то неминучі позаштатні ситуації і вихід техніки з ладу.
Росія має свої дрібносерійні виробництва, проте якщо країна-агресор виявиться ще рік без поставок запчастин, надання сервісу та ремонту, то ефективне використання гвинтокрилих машин і літаків опиниться в Росії під великим питанням. Замінити їх у короткий термін не вдасться, а отримання необхідного з Китаю чи інших країн не виглядає очевидним рішенням.
Ба більше, РФ намагалася це зробити протягом 30 років і виділяла мільярди доларів задля позбавлення від цієї залежності. Але перенесення виробництв на територію РФ, зокрема й виробництва двигунів української розробки має технологічні особливості, що відбиваються на кількості виробів, яку здатні випустити російські виробничі потужності.
Крім того, не виключено, що активізація виробництв в РФ під час війни внаслідок дефіциту кадрів і технологій не дозволить отримати раніше заявлені характеристики усіх компонентів виробів.
Читайте також
"Пантера" насувається. Що буде з "Оплотом"?
