Стівен Пінкер: чому «Влад Дракула» розпочав війну?

«Мислитель, який намагається утримати світ від прірви ненависті», - так назвала Стівена Пінкера ректор ХГУ «НУА», професор Катерина Астахова, представляючи лектора студентам та викладачам.

- Чому саме «НУА» ініціювала цю зустріч? Тому що ось уже багато років ми здійснюємо проект «Книга року», допомагаючи студентам обирати і, сподіваюся читати, впливових авторів світоглядних творів. По-друге, Харків – це місто, яке стало символом освіти, непокори, дії, - наголосила професор Катерина Астахова.

Війна в Україні та історія насильства. Це особливо важливо для професора Пінкера, бо український переклад його книги «Добрі янголи людської природи» мав бути надрукований якраз того дня, коли путінські війська вторглися в Україну.

- І для мене особливо важливо наголосити, що я вивчав історію насильства, жорстокості у світі за шестьсот років (1500 – 2015), і переконатися, що в цьому контексті є події, які зараз відбуваються в Україні, - зізнався професор Пінкер. - Ми можемо подивитись на путінський напад на Україну у контексті воєн між великими державами. Це не єдині війни, які траплялися в історії, але саме війни між великими державами приносили найбільше руйнувань та смертей.

 

Професор Пінкер продемонстрував графіки з даними воєн між великими державами з 1500 до 2015 року, на яких видно, що з віку в століття кількість таких воєн практично зникла. Остання така війна відбулася між США, Китаєм та Кореєю близько 70 років тому. За шість століть війни поступово ставали коротшими за тривалістю і на даний момент – короткими.

Але ми можемо подивитися на цю статистику з іншого боку: скільки людей загинуло у цих війнах за 600 років?

Кількість жертв постійно зростала…

Війни ставали все більш смертоносними, аж до 1945 року. У ХХ столітті ми бачимо два величезних сплески жертв. І лише після Другої світової війни кількість людських жертв почала знижуватися – лінія на графіку пряма, тобто збройних конфліктів між великими державами не відбувалося. І багато істориків назвали цей період тривалим миром, коли відбувалися лише локальні конфлікти.

- Не сталося війни між США та СРСР, хоча за часів моєї юності (Холодної війни) багато хто вважав, що ця війна просто невідворотна, - зауважив професор Пінкер.

Також жодного разу не було використано ядерну зброю з часу бомбардування Хіросіми та Нагасакі.

Також з 1945 року не було жодної війни у Західній Європі, хоча за попередні 500 років щороку виникало чи не два нових конфлікти на континенті.

Припинення воєн між розвиненими країнами – це величезний прогрес, оскільки століттями вони перебували у стані воєн одна з одною.

І виникає запитання: а що стало причиною тривалого миру?

Перші припущення були висловлені ще Іммануїлом Кантом майже 200 років тому в його відомому есе про вічний мир. Кант вважав, що демократія є основою миру.

Авторитарний правитель може особисто приймати рішення розпочати війну, а населення немає свого голосу і підпорядковане правителю. А за демократичного правління люди мають вибір і можуть відкрито говорити про те, чи потрібна чи не потрібна їм війна.

Міжнародна торгівля також сприяє відсутності воєн. Тому що завжди дешевше купити все, що тобі потрібно, аніж витрачати ресурси (економічні, оборонні, людські), щоби віджати їх у сусідньої держави. До того ж, якщо ви підприємець, то навіщо вам знищувати потенційних покупців своїх товарів?

І третя очевидна умова – країни беруть участь у різноманітних міжнародних об’єднаннях та організаціях.

Також відбулися суттєві зрушення у структурі економіки, оскільки добробут країн більше не залежить безпосередньо від багатства надр та корисних копалин. Економіка сьогодні залежить від інших економічних процесів.

В останні десятиліття ми побачили значне зростання комерційних взаємин, а також зростання кількості міжнародних та міжрегіональних організацій.

Більш того, міжнародне співтовариство оголосило війну поза законом і кожна країна не ризикне воювати з іншою, крім тих випадків, коли вона змушена себе захищати.

Сьогодні, якщо одна із країн агресивним шляхом захопить іншу країну чи частину її території, світ не визнає це легітимним. На відміну від минулих століть, коли країни могли захоплювати території, оголошувати їх своїми і завоювання залишалися частиною історичного процесу.

І, нарешті, цивілізаційні норми та міжнародні декларації, які ставлять життя людини, її свободу та розвиток вищі за всі інші інтереси.

Фотоколаж Афшин Ісмаелі (виставка в аеропорту Стамбула)

Загальне ставлення до війн також змінилося. Раніше війна героїзувалася в ім’я перемог, прославлялися мужність і завоювання, сучасний світ вважає війни – огидними, жорстокими, нелюдськими та дурними, чому миттєво дає приклад Володимир Путін.

І, безперечно, агресивна війна, розв’язана Путіним, ставить під загрозу тривалий мир у Європі. Це перша війна між державами на континенті з Другої світової війни.

Чому Путін, порушивши тривалий мир, пішов проти людства?

Слухаючи професора Пінкера, автор цих рядків, між іншим, негайно згадала: стаття 353 КК РФ. Планування, підготовка, розв’язування чи ведення агресивної війни ... караються позбавленням волі терміном від семи до п’ятнадцяти років. Розв’язання агресивної війни також вважається порушенням імперативних норм міжнародного права.

На жаль, війна Росії проти України показала, що тривалий мир може бути крихким і поки що ніщо не може припинити війни. І якщо зникнуть демократія, вільна торгівля та міжнародне співробітництво, то світ вступить у період частих воєн.

Правління в Росії не є демократичним, ні країна в цілому, ні власне Путін не дотримуються філософії освіченого гуманізму, найбільшою цінністю якого є життя, свобода і право на розвиток та творчу самореалізацію кожної людини, незалежно від статі, соціального та етнічного походження, релігії чи атеїстичних переконань.

Адже влада в державі є лише інституцією, покликаною забезпечувати ці права.

Професор Пінкер вважає, що замість освіченого гуманізму Путін сповідує романтичний націоналізм, основна ідея якого – пріоритет нації чи етнічної групи. І глави таких держав втілюють практично пріоритет етнічної групи. І нації борються між собою за переділ впливу у світі заради «національних інтересів».

І питання сьогодні стоїть так: чи зможе Путін покласти край тривалому миру, що сформувався після Другої світової війни?

Точної відповіді на це питання поки що немає, вважає професор Пінкер. Він думає, що песимістичний прогноз необов’язково здійсниться.

Наразі США та ЄС відмовляються спрямовувати свої збройні сили на війну з Росією. Тому війни між великими державами поки що не відбувається. І Путіну не хочеться використати ядерну зброю.

Якщо вірити авторитетним організаціям, які займаються військовими прогнозами, шанс застосування Путіним ядерної зброї проти України становить менше 1%. І 0,3%, що може трапитись повномасштабна світова ядерна війна.

Путін не досяг жодної зі своїх цілей

Він не відновив «велику Російську імперію» з її «провінціями»;

він не посіяв ворожнечу між регіонами та населенням в Україні;

він також не зміг завадити Україні зближуватися із Заходом та зупинити розширення НАТО.

Крім того, війна не продемонструвала зростання поваги до Росії та її армії.

Тому йому ніколи не залишитися в історії як Петро Перший. Швидше, його пам’ятатимуть як Володимира Дурного. Або, як зауважив один із коментаторів, як Влада Дракулу.

Зазначимо також, що міжнародні норми та закони Росія порушує, проте ці норми та закони все ще діють. На кшталт того, що в кожній країні є законодавство, яке передбачає суворе кримінальне покарання за вбивства, але вбивць це не зупиняє і вбивства продовжують відбуватися.

У історії людства було чимало ситуацій, коли прогрес повертався назад. Наприклад, чимало світових цивілізацій здійснювали людські жертвопринесення. Скажімо, біблейська історія про Ісаака, якого принесли в жертву.

Також можна згадати рабство, яке практикувалося по всьому світу і по всьому світу також заборонено. Під час Великої Французької революції воно було заборонено вперше та повторно – за часів правління Наполеона.

У 1980 році останньою поза законом поставила рабство Мавританія. І нині рабство є нелегальним на всій території земної кулі.

На жаль, рабство повністю не зникло (воно перемістилося до розряду приватних кримінальних злочинів).

Ймовірно, це справедливо щодо війн. Путін порушив тривалий мир. Проте є надія, що після закінчення війни в Україні тривалий мир у Європі відновиться.

Тому що багато варварських практик в історії людства (наприклад, катування) були скасовані і більше не відроджуються.

Ну… Тут автор цієї статті не погодилася б з шановним лектором. На жаль, тортури продовжують відбуватися як кримінально-цивільні та військові злочини проти особистості. Можна згадати тортури у концтаборах Другої світової війни, тортури військовополонених у конфліктах по всьому світу та численні тортури, які виявляють українські військові на деокупованих територіях.

Цікаво, що законодавчо, починаючи з 18 століття, тортури поступово заборонялися державами, щоправда серед останніх це зробила Росія.

Смертна кара до 2016 року була скасована у більшості країн світу. Це сталося на тлі гуманістичної революції та розквіту освіти.

Заборонено «полювання на відьом», релігійну кару (спалення на багатті), дуелі, кривавий спорт, боргові ями для боржників і рабство. Поза законом та інші варварські практики: канібалізм, гареми, євнухство, глум над психічно хворими людьми з поміщенням їх у клітини для показу.

Чи можна сподіватися, що розв’язання агресивної війни також буде скасовано за прикладом канібалізму чи людських жертвоприношень?

Не обов’язково, як показала нам путінська війна...

Why Ukraine Matters = Чому Україна важлива

Міжнародний мир перебуває під загрозою. Демократія опинилася під загрозою, як демонструють нам Угорщина та низка інших країн.

Міжнародна торгівля опинилася під загрозою, оскільки дедалі більше застосовуються санкції, тарифні обмеження тощо.

Міжнародне право та міжнародні організації опинилися під загрозою, аж до того, що Великобританія вийшла зі складу ЄС.

Також почастішали заяви лідерів низки держав про велич нації замість пріоритету прав людини та громадянина.

Під загрозою опинився принцип непорушності кордонів.

Тому ми не можемо відповісти на питання, чи можливі нові криваві війни між великими державами, чи неможливі.

Однак війна Путіна нагадала світові про те, чому після Другої світової війни були прийняті міжнародні правові норми про права людини, про заборону ведення агресивної війни та народився принцип непорушності кордонів.

Імовірно, якщо Путін зазнає поразки, тривалий мир знову відновиться. Також це може прискорити процес повної заборони ведення війн.

Україна у цьому контексті має величезне значення.

- Я постійно нагадую своїм слухачам у США, чому так важливо, щоб Україна зі своєю величчю та своїм натхненням перемогла, розваливши плани Путіна, - підсумував професор Стівен Пінкер.

ЦИТАТИ

? Дивіться на речі із певною перспективою. Не кожна проблема – це криза, чума, епідемія чи екзистенційна загроза.

?Погані речі стаються швидко, а от хороші створюються не за один день. І їхнє розгортання так чи інакше буде розсинхронізоване з циклом новин.

? Позитивна тенденція — це натяк (але не доказ) на те, що ми робимо щось правильно. Тож потрібно постаратися визначити, що саме нам добре вдається, і зробити ще більше.

? Мені здається, що успішні ліберальні демократії намагаються шукати компроміс між тим, щоб люди не шкодили одне одному, а уряд не завдавав шкоди своєму народові. І ми маємо держави з низькою злочинністю та низькою ймовірністю війни, наприклад, Ісландія чи Данія. І це не анархістські країни. Вони не ідеальні. Взагалі не існує ідеальної держави. Але ці держави певною мірою успішні.

? У моїй книжці «The Language Instinct» («Мова як інстинкт») є розділ «Mentalese», у якому я розповідаю, що ми не думаємо суто українською чи англійською, ми думаємо такою собі метамовою, особливою мовою мислення. Це не заперечує ймовірність того, що ми використовуємо мову в процесі мислення, але справжній зміст думки не складається з речень.

Довідка Громади

Стівен Пінкер народився в Монреалі в сім’ї вихідців із Польщі та Бессарабії. Здобув докторський ступінь у Гарварді у 1979 році. Рік займався дослідженнями у Массачусетському технологічному інституті (MIT), потім повернувся до Гарварду. З 1982 по 2003 рік викладав у департаменті Мозку та когнітивних наук у MIT, і зрештою став директором Центру когнітивних нейронаук.

Всесвітню популярність Пінкеру принесли його роботи в області еволюційної психології та обчислювальної теорії розуму.

Стівен Пінкер автор книг:

«The Language Instinct», 1994 (в перекладе рос. мовою - «Язык как инстинкт») на тему, чи є граматичні гени, чи здатні шимпанзе вивчити мову жестів, чи контролює наша мова наші думки;

«How the mind works, 1997 (переклад рос. мовою - «Как работает мозг»);

«The Blank Slate: The Modern Denial of Human Nature», 2002 (переклад рос. мовою - «Чистый лист. Природа человека. Кто и почему отказывается признавать ее сегодня»);

The «Better Angels of Our Nature: Why Violence Has Declined», 2011 (переклад укр. мовою - «Добрі янголи людської природи. Чому у світі панувало насильство і чи стало його менше?»);

«Enlightenment Now: The Case for Reason, Science, Humanism, and Progress», 2018 (укр.. мовою - «Просвітництво сьогодні. Аргументи на користь розуму, науки та прогресу»).

Читайте також

Погляд очима Землі...

Українські технологічні підприємці відкрили"другий фронт"

ШІ підкрався непомітно: пристрасті за лаштункамі