Як і куди російські спецслужби заманюють українських політиків?

Про нові підходи РФ до впливу та підпорядкування українського суспільства, а також опозиційних настроїв у суспільстві російському йдеться у доповіді Аналітичного центру "Об’єднана Україна" на тему "Інтернет-шахрайство як метод російських спецслужб: від прямої дії до фішингу. Загрози та перспективи протидії".

Всім відомо, що російсько-українська війна в інформаційному просторі розпочалася набагато раніше за 2014 рік. А після – в аспекті гібридної війни – вона взагалі розглядається росіянами як окремий простір бойових дій. Наявність безмежного фінансування, яке забезпечувалося жирною вуглеводневою дієтою, надавало масу можливостей для інформаційно-психологічних спецоперацій (ІПСО), починаючи від закупівлі найсучаснішої техніки, програмного забезпечення, залучення фахівців на аутсорсингу та відповідних структур, і здібних авторів, і статистів для просування. Агресор активно формував необхідний для себе інформаційний ґрунт.

Чим відрізняються російські та українські методи інтернет-війни?

– Але ми бачимо ще один цікавий момент. Для російського впливу в інтернеті, так само як і для будь-якого іншого впливу в інформаційному просторі, притаманні всі ті вади, які властиві загалом російському істеблішменту, глибоко пройнятому ідеологією «русского мира» та громадянською релігією «победобесія», - зауважив на прес-конференції в агенції «Інтерфакс-Україна» експерт-міжнародник Дмитро Левусь.

І це зумовлює зашореність погляду росіян на світ і насамперед на Україну. Зухвалість і віру в нездатність України протистояти РФ. І загалом вони не здатні сприймати Україну поза російським контекстом.

Звідси безліч їхніх помилок. Вони часто не готові створювати для України нові наративи, а просто намагаються пристосувати власні, будучи переконані, що «ми – один народ».

Починаючи з 2014 року, українське суспільство по-своєму відреагувало на події та за великим рахунком виграло війну в інтернеті.

Проте дуже цікава різниця у підходах.

В інформаційному просторі і, зокрема, в інтернеті російські зусилля можуть маскуватися, скажімо, під приватну ініціативу, патріотичний рух, аутсорсинги тощо. Проте значною мірою це все централізовано. Навіть так звані воєнкори, які формують громадську думку про нинішню війну, не є самостійним явищем. Значною мірою вони ув’язнені на Євгена Пригожина, є такі, які співпрацюють з Міноборони РФ.

А Україна у 2014 році відреагувала якраз децентралізовано. Відбулася самоорганізація українських зусиль в інтернеті, а наші державні органи вже наздоганяли їх, підключаючись до ситуації. І ось ця наявність кількох мереж зумовила стійкість України до російських наративів.

І з 2014 по 2022 рік усі російські зусилля на інформаційному полі виявилися певною мірою марними, оскільки українська інтернет-спільнота дуже добре знала форми, методи та наративи протилежної сторони. А з 24 лютого 2022 року ці методи взагалі вже не працювали, оскільки українське населення побачило всю брехливість та карикатурну сміхотворність російських ІПСО.

Боротьба з фейками – вчорашній день?

Більшість українських громадських ініціатив в інформаційному полі спрямовані на боротьбу з фейками. Автори доповіді переконані, що ця боротьба із фейками звужує загалом саме поняття боротьби в інтернеті.

Щоправда, завдяки позиції грантодавців, які охоче дають гранти саме на протидію фейкам і тим самим мимоволі звужують поняття інформаційної війни. Хоча, звичайно, це не трагічно, просто – це стає проблемою.

– Тому що боротьба з фейками – це суто оборонна насправді позиція, – зазначає Дмитро Левусь. – І це не завжди виправдано. Тому що фабрики фейків у Росії працюють настільки активно, що спростовувати кожен – практично неможливо.

І тепер ситуація для росіян змінилася, вони зробили висновки зі своїх провалів і тепер намагаються пристосувати свою активність в Україні під наявні умови.

Вони, як і раніше, продовжують створювати фейкові акаунти від імені патріотичних українців, думаю, багато хто пам’ятає історію 2014-2015 років – профіль Сергія Мазури у Фейсбуці. На нього підписалися 30 тисяч українців та розшарували його пости. Нині подібних історій уже немає, і навряд чи вони можливі. Але росіяни, враховуючи та аналізуючи зміни, використовують нові інструменти.

Наприклад, активно пішли до Тік-Току. І вишукують там подразники та болючі точки для українського суспільства. Наприклад, вони взялися до теми мобілізації. І ось тут росіяни залишаються собою: вилізла купа фейкових адвокатів. І почала роздавати поради, які відповідають… російському законодавству, а з погляду українців є нонсенсом.

Також чимало публікацій демонструють, як розкручується ситуація навколо УПЦ – це остання системна інституція РФ в Україні. І вони вишукують наші ролики про необхідність обмеження УПЦ в Україні, особливо це стосується ситуації з Лаврою, і направляють туди свої армії ботів. Священики УПЦ також пішли до Тік-Току, серед них медійно популярні, які всіляко роз’яснюють, чому неправильно обмежувати УПЦ, і ці наративи російські.

Активно формуються мережі ботів щодо маскування «під українців», враховуючи кількість колаборантів на окупованих територіях, які хоч якось володіють українською мовою. Але до повноцінного використання української мови, я думаю, вони так і не дійдуть, ставай посміховиськом завдяки фразам типу «державний будуй».

Є й інші зміни, які гіпотетично можуть вказувати на те, що у них з’явилися обмеження у зв’язку з війною (санкції, сприйняття Росії у світі як країни-ізгоя) і проблеми у зв’язку з розумінням того, що процес може призвести до дезінтеграції у самій РФ. І вони переходять до оборони, проте це однаково активна оборона в інтернеті!

Фішинг став не лише банківським. МВС РФ починає…

Якщо раніше росіяни віддавали перевагу актам прямої дії, то сьогодні йдеться про фішинг.

Фішинг - досить витратний, підготовлений та цілеспрямований задля виявлення антиросійських процесів серед національних рухів Росії.

Наприкінці березня цього року в чатах інтернет-спільнот національних рухів стало поширюватися запрошення на конференцію «Деколонізація РФ: нові виклики та перспективи». Що цікаво, адресатами стали й кілька українських політиків. Нібито саміт має відбутися у Туреччині, але місто та конкретний майданчик не називалися.

Сумніви виникли майже відразу, і кілька російських активістів провели аналіз та з’ясували, що захід є фальшивим. З високим ступенем ймовірності ціль цього заходу – це отримання особистих даних осіб, які вирішать взяти участь у цій конференції.

Незабаром виявилося, що громадської організації, яка збирає конференцію, немає. Хоча псевдоорганізатори провели ретельну роботу. Вони створили сайт конференції, який виглядає як сайт справжньої неприбуткової організації, до речі, вісьмома мовами, включаючи українську.

Є фото експертів. Серед яких така собі Ірина Костянтинівна Зільберштейн. Оприлюднено звіти про заходи, що відбувалися, про круглі столи та статті, починаючи з липня 2021 року, коли ця організація нібито розпочала свою роботу.

Проголошується, що мета організації - дослідження проблем корінних народів РФ та захист їх прав.

 Найцікавіше, що в Google вся інформація про цю організацію датується березнем 2023 року, хоча на сайті вказано, що вони активно діють з літа 2021-го. І проста перевірка за допомогою сервера Whois, який надає інформацію про доменні імена, показує, що ця організація – фікція, її сайт був зареєстрований 13 березня 2023 року, хоча вони занотували свою діяльність на три роки тому. І тексти, датовані 2021-2022 роками, також завантажені 13 березня цього року.

У розділі «Рада директорів», де значиться пані Зільберштейн, розміщено інформацію про 11 осіб. Що цікаво, є і її тато – Конатантін Зільберштейн. Аналіз за допомогою інструменту GAN Detector показав, що всі 11 членів Ради директорів "швидше за все" або "ймовірно" згенеровані нейромережами. Це вказують дрібні похибки в опублікованих фотографіях. Не всі дрібні деталі (такі як сережки чи зморшки) ШІ навчився відтворювати, і ці деталі виглядають не натурально.

Швидше за все, ініціатор цієї фальшивки – Центр «Е» МВС Росії (Головне управління протидії екстремізму Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації). Ми зазвичай говоримо про ФСБ, ГУР, а насправді Центр «Е» – це окрема спецслужба, основне завдання якої – робота з виявлення екстремістських рухів та організацій. І з національно-визвольних рухів вони працюють приблизно так само, як і ФСБшники. Також вони працювали з футбольними фанатами, і саме Центр «Е» був тією спецслужбою, яка діяла у Севастополі у фанатському середовищі.

Це означає, що в Росії серйозно стурбовані активністю національно-визвольних рухів та можливістю українського впливу на них (не випадково вони розсилали листи-запрошення українським політикам).

Сайт дуже затратний і свідчить про готовність російської влади і надалі працювати за такими аж ніяк не примітивними, а складними схемами з використанням технічних засобів. І виглядає це не як банальне розпилювання грошей, а як серйозна спецоперація, хоч і не доведена до ладу. Проблеми з її реалізацією пов’язані з тим, що поки що немає досвіду використання ШІ для створення правдоподібних зображень.

Здається, що творці сайту також недооцінили супротивника, не здогадувалися, що національні організації не будуть необачно ковтати наживку, а спочатку перевірять джерела.

При цьому слід констатувати, що на цю операцію було витрачено величезні ресурси та очікувалося, що вони виправдаються. Звідси можна зробити висновок, що російські спецслужби й надалі так робитимуть і, на жаль (для нас), прогресуватимуть.

Є ще одна загроза… Удар зі спини

Експерти зазначають, що росіяни можуть здійснювати подібний фішинг із частковим захопленням справжніх сайтів, коли під час заповнення реальних форм на сайті інформація передається безпосередньо спецслужбам.

Автори дослідження приходять до висновку, що оскільки глобальний вплив росіян скорочується, тому російські спецслужби все більше використовуватимуть гібридні методи. З початком війни, і особливо після «часткової мобілізації», до Росії до Європи, Грузії, Вірменії, Казахстану переїхала велика кількість російських ІТ-фахівців. І це насправді дає певні можливості російським спецслужбам. Так, ми можемо говорити, що йде процес вербування цих айтішників, їх шантажують тим, що їхні сім’ї залишилися в Росії.

Враховуючи, що антиросійські санкції передбачають їхнє поширення на інформаційні, хмарні технології, програми та сервіси, медіаплатформи та комунікаційне забезпечення, Росія перебуває у сильній залежності від західного програмного забезпечення та техніки, тому застосування санкцій для неї має хворобливий ефект.

У цьому контексті російські спецслужби можуть використовувати територію Європи для війни в інтернеті, де російські громадяни можуть скористатися всіма можливостями вільного світу. Для російських спецслужб - це нове вікно можливостей за умов жорстких санкцій – використовувати домени, системи та технології, змушувати росіян, які працюють у європейських компаніях, змінювати коди. І це може спростити використання сучасних технологій для спецслужб.

Таким чином, з’являється нагальна необхідність відстеження та реагування на нові форми російської роботи в інтернеті, координації цієї роботи з партнерами та просування більш глобальних санкцій у ІТ-сфері.

Читайте також

ШІ підкрався непомітно: пристрасті за лаштунками