Хто керує Контртерористичною діяльністю ООН? Експертиза "Громади"

Щойно розпочалася агресія Росії проти України (2014), багато експертів сподівалися, що вирішити кризу допоможе посередництво міжнародних організацій.

І, дійсно, наша країна вісім років перебувала у топі порядку денного ключових міжнародних організацій, які займаються миром та безпекою - ООН, Ради Європи та ОБСЄ. Водночас позиція цих організацій у вирішенні «української кризи» досі не призвела до міцного миру. Навпаки, сталася жахлива ескалація. Півтора роки в Україні ллються річки крові, стражданням українського народу не підрахувати числа...

Виходить, що після закінчення Другої світової війни знадобилося лише три покоління, щоб післявоєнна архітектура міжнародної безпеки перетворилася на пам’ятник.

Виникає питання: а наскільки спроміжни чинні міжнародні безпекові інститути в геополітичних реаліях 21 століття?

Усі прапори націй проти масових злочинів?

Україна є членом 75 міжнародних організацій, сума членських внесків у які коштує на рік приблизно $ 45 млн. Кожна з них займається різною проблематикою, міжнародною безпекою, захистом прав і свобод людини, територіальною цілісністю та недоторканністю державних кордонів, створенням та підтримкою ринкової економіки, розвитком та захистом культури, освіти та ін. І навіть контртерористичною діяльністю!

Так, Рада безпеки ООН уповноважена «розслідувати будь-яку суперечку чи будь-яку ситуацію, яка може призвести до міжнародних ускладнень, а також для визначення того, чи може продовження цієї суперечки чи ситуації загрожувати підтримці міжнародного миру та безпеки».

Фото ООН.

Рада безпеки має право застосовувати примусові заходи до держав, які порушують міжнародний мир та безпеку, зокрема заходи, пов’язані із застосуванням збройної сили. При цьому рішення Ради є обов’язковими для всіх загальновизнаних держав земної кулі, які є її членами.

Довідка "Громади"

Згідно зі статутом ООН, до складу Ради безпеки входять п’ять постійних членів (Великобританія, Росія, КНР, США, Франція) та 10 непостійних, яких Генеральна асамблея ООН обирає за географічним принципом. Рішення Ради безпеки (крім процедурних) вимагають 9 голосів з 15, включаючи голоси всіх постійних членів, які повинні збігтися. Це означає, що кожному з п’яти постійних членів належить право вето рішення Ради.

Варто зазначити, що всі п’ять постійних членів того чи іншого часу існування ООН використовували своє право вето. Якщо один із постійних членів не повною мірою згоден із запропонованою резолюцією, однак не бажає вдатися до свого права вето, він може утриматися під час голосування і, таким чином, дати можливість затвердити резолюцію, якщо за неї буде подано необхідні дев’ять голосів.

Через різні позиції з приводу агресії Росії проти України серед постійних членів ООН Рада безпеки виявилася не здатною вплинути на відновлення миру.

У 2013 році, реагуючи на сирійську кризу, тодішній президент Франції, країни – постійного члена Ради безпеки ООН, Ф. Олланд заявляв, що добре було б встановити новий «кодекс поведінки», згідно з яким п’ять постійних держав-членів Ради безпеки ухвалять рішення відмовитися від права вето у разі масових злочинів проти людяності.

Щоб оцінити, чи справді йдеться про масовий злочин, Франція пропонувала, щоб Генеральний секретар ООН на прохання не менше ніж 50 держав-членів виносив рішення про характер злочину.

Ну, і коли це відбувалося? Ніколи..!

І тому РФ максимально зацікавлена у збереженні цієї імпотентної організації. Адже вона несе в собі для Росії лише плюси та жодних ризиків.

Бажання вирішувати одні проблеми за рахунок інших…

Як повідомлялося, представник офісу верховного комісара ООН з прав людини Джеремі Лоуренс заявив, що управління ООН з прав людини поки що не може оцінити, чи є підрив Каховської гідроелектростанції росіянами воєнним злочином.

За словами міністра закордонних справ Дмитра Кулеби, ООН "дуже конкретно помилилася" в день теракту.

"Вони святкували День російської мови і набрали в рота води. Я думаю, що якби вони набрали в рот дніпровської води, змішаної з машинним маслом та кров’ю, можливо, вони б трохи інакше поводилися", - сказав Кулеба.

Порятунок мешканців Херсонщини. Фото Нацполіції України

Більше того, організація виявилася неспроможною навіть ефективно допомагати населенню в зонах гуманітарного лиха, спричиненого агресією.

"Громада" може назвати кілька кричущих реперних точок як кажуть, перевірки на міцність та оперативність ООН.

7 березня 2022 року. ООН заборонила своїм співробітникам використовувати слова "війна" або "вторгнення" для опису дій Росії в Україні.

Коли в Оленівці вбили наших військополонених, Україна запросила ООН, пришліть місію,  розслідуйте. Але ця місія була тихенько закрита ООН, за словами голови нашого МЗС Дмитра Кулеби - "без шуму та пилюки".

Ядерний шантаж Росії проти всієї Європи завдяки збройному захопленню найбільшої на континенті Запорізької атомної електростанції.

 Україна вже багато разів зверталася до МАГАТЕ, ООН, G7 (на останній зустрічі в Хіросімі теж про це говорили). Але ми бачимо, що, на жаль, міжнародна спільнота дуже кволо реагує на цю надзвичайну небезпеку.

Якщо брати МАГАТЕ, то організація виявилась абсолютно безпорадною. Той же гендиректор МАГАТЕ Рафаель Гроссі начебто намагався щось зробити, але його постійні поїздки в Москву, переговори з міністром енергетики РФ, з "Росатомом", обійми з керівником російських бойовиків на АЕС.

Фото МАГАТЕ.

Як вважає директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко, можливо, це викликано тим, що в тому ж МАГАТЕ працює понад сотня громадян РФ.

Хто керує Контртерористичною діяльністю ООН та її європейським департаментом?

Ця інформація не секретна. Можна зайти на офіційний сайт ООН та подивитися.

Заступник Генерального секретаря ООН, Голова Контртерористичного управління Володимир Іванович Воронков (1953 р. н.).

До цього призначення був послом та постійним представником РФ при міжнародних організаціях у Відні. Під його керівництвом Постійне представництво виступило ініціатором низки знакових проектів управління ООН з наркотиків та злочинності (УНЗ ООН) та успішно розвивало співпрацю з Антитерористичним сектором УНЗ ООН.

Це цитата тексту з сайту. Успішно! Ви розумієте: "успішно розвивав співпрацю"...

И головне: Воронков також входив до складу Ради керуючих Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) і в цей період очолював кілька делегацій РФ в Комісії з наркотичних засобів та Комісії з попередження злочинності та кримінального правосуддя.

Скріншот "Громади"

"Громада" уважніше придивилася до його біографії за іншими джерелами. І ось що виявилося: Воронков розпочинав кар’єру як перекладач, у тому числі перекладав для генеральних секретарів ЦК КПРС Леоніда Брежнєва та Костянтина Черненка. Дивно, що не для самого Андропова. З 1989 по 1994 рік він обіймав посаду прес-аташе посольства СРСР, а потім і Росії у Польщі.

Кожен, хто жив у брежнєвську епоху, розуміє, що на службу перекладачем у вищого керівного складу КПРС не міг потрапити молодий чоловік, не інкорпорований у «контору» державної безпеки.

По суті, Володимир Воронков – кадровий «чекіст», який все життя, з молодих років, працює під прикриттям дипломатичної діяльності. І сьогодні у зоні його уваги як одного з найвищих посадових осіб в ООН: світові наркотрафіки, організована злочинність, а завдяки його попереднім обов’язкам на дипломатичній службі  – ще й міцні особисті зв’язки із співробітниками МАГАТЕ. Дуже цінний кадр!

Чотири рокі тому Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш оголосив про призначення Тетяни Валової (1958 р. н.) Генеральним директором Відділення ООН у Женеві.

Скріншот "Громади"

До призначення вона була членом колегії та міністром з питань інтеграції та макроекономіки Євразійської економічної комісії, виконавчого органу Євразійського економічного союзу (ЄврАзЕС), який відповідає за реалізацію рішень, дотримання договорів ЄврАзЕС  та керівництво поточною діяльністю.

Вона розпочала свою кар’єру у російському уряді у 30-річному віці, причому одразу  потрапила на посадіу третього, а незабаром і другого секретаря Постійного представництва Росії при Європейському Союзі в Брюсселі (1989-1994 роки), а потім - заступника директора, директора Департаменту міжнародного співробітництва РФ (1999-2012 рр.). До приходу до уряду працювала кореспондентом «Экономической газеты» у Москві (1983–1989).

Причому керівником "Экономической газеты" свого часу був її тато - відомий економіст та економічний публіцист Дмитро Валовий.

Дмитро Васильович Валовий (1927 – 2019) чотирнадцять років був першим заступником  головного редактора тижневика ЦК КПРС «Экономическая газета», а у 1976–1992 роках – заступником та першим заступником головного редактора газети «Правда». І був одночасно ще й членом Комітету народного контролю СРСР.

Дружина Дмитра Валового, мати Тетяни, - Генрієтта Євгенівна, донька генерал-лейтенанта Є. П. Лапшина (1900 - 1956), який займав різні керівні пости в структурах НКВС і МДБ СРСР. У роки війни (1943 – 1946) Лапшин керував спецуправлінням, яке займалося прослуховуванням приміщень, військовою цензурою, негласними обшуками, радіоконтррозвідкою та радіозв’язком.

Під час Другої світової війни її тато  Дмитро Валовий брал участь у таємній операції радянських військ в Ірані.

Довідка «Громади»

Згідно з рішеннями Потсдамської конференції, після закінчення війни СРСР, США та Великобританія мали вивести війська з Ірану, куди вони були введені в 1942 року для того, щоб ця країна не переорієнтувалася на Німеччину.

13 вересня 1945 року іранський уряд звернувся до трьох держав із проханням виведення військ. Американські війська було евакуйовано до 1 січня 1946 року. До 2 березня з Ірану пішли англійці.

Радянський Союз дату виведення військ назвати відмовився. В Ірані тоді зростало бродіння етнічних меншин – азербайджанців (на північному заході, в Іранському Азербайджані) та курдів (на південному заході, в Іранському Курдистані). Вони вимагали широкої автономії. Влада Ірану та західні країни підозрювали, що СРСР бажає сприяти сепаратистам з метою відокремлення Іранського Азербайджану від Ірану та об’єднання його з Радянською Азербайджанською РСР.

СРСР використав перебування своїх військ на іранській території ще й як тиск на Тегеран з метою домогтися від нього нафтових концесій на півночі країни.

18 листопада 1945 року в Іранському Азербайджані розпочалося повстання, організоване Народною партією Ірану (фактично – іранська компартія). Тегеранський уряд направив війська на придушення заколоту, але його було зупинено радянськими силами. У березні 1946 року іранська влада звернулася зі скаргою на це до Ради безпеки ООН.

Зони впливу СРСР та Британії в Ірані. 1946 рік. Із відкритих джерел.

Цікаво, що в російському журналі "Проблемы современной экономики", № 2 (46), 2013, учні економіста Валового інтерпретували боротьбу за нафтові свердловини заради "захисту азербайджанського населення" так: "Наприкінці війни уряд Мосаддика попросив у СРСР допомогу у ліквідації іранської фашистської партії. Ця акція була проведена таємно, тому довгі роки військовослужбовців нововведених підрозділів, у тому числі і Дмитра Васильовича, не зараховували до учасників війни".

А чим закінчилася ця історія 1946 року? Лише після скарги іранської влади до Ради безпеки - першого в історії організації офіційного звинувачення іранським урядом СРСР, Радянський Союз вивів Червону Армію з Ірану. Це стало першим випробуванням ефективності ООН у вирішенні міжнародних питань після Другої світової війни! Рада безпеки ООН, проте, не зробила прямих кроків із тиску на СССР.

Тогочасна західна карикатура на Іранську кризу 1946 року. ООН у образі дівчини поливає радянських солдатів у бочках для нафти окропом із чайника. Із відкритих джерел.

Дивлячись на цю забуту історію, яку знають лише фахівці, та стрімку кар’єру Тетяни Валової, іноді не можеш не думати, який дивовижний шлейф протиріч, злочинів та невирішених геополітичних катаклізмів тягнеться з минулого в майбутнє, від предків до нащадків, і впливає на сучасну світову політику.

…Світ знов опинився в епіцентрі руйнівних процесів, уникнути ударів яких, схоже, вже не вдасться нікому. Дискусії про систему міжнародної безпеки виявляють проблеми в ній самій.

Як і в пору створення ООН, знову з’явилася необхідність сформувати розумний світопорядок, при якому свобода, безпека і стабільність підтримували б один одного, а конфлікти, що виникають, могли бути подолані без наслідків, що ведуть до нової глобальної війни.

Читайте також:

Bloomberg про віру в Путіна. Експертиза "Громади"

"Політична кав’ярня": що буде з Придністров’ям?