«А потім окупанти привезли крематорій…»

У всіх областях, де були тимчасово окуповані території, мали місце умисні вбивства, однак найбільшого розповсюдження, за даними Харківської правозахисної групи (ХПГ), вони набули у Київській, Харківській та Донецькій областях.
Фото Джеремі Саттон_Гібберт _Alamy

У всіх областях, де були тимчасово окуповані території, мали місце умисні вбивства, однак найбільшого розповсюдження, за даними Харківської правозахисної групи (ХПГ), вони набули у Київській, Харківській та Донецькій областях.

Як повідомляє ХПГ, інформацію про позасудові страти українців військовими РФ та російські катівні на окупованій частині Харківської області надіслано до Гааги. У нових поданнях до Міжнародного кримінального суду (МКС) правозахисники обґрунтували, що дії Росії є злочинами проти людяності.

Було проаналізовано зібрану інформацію щодо 804 зібраних епізодів ймовірно вчинених вбивств. Із них 306 вбивств сталося у Київській області, 158 — у Харківській, 102 — у Донецькій області, 79 — у Чернігівській, 67 — у Херсонській, 40 — у Сумській, решта: 52 епізоди — у Запорізькій, Луганській, Миколаївській областях.

У Харківській області 78 ймовірно вчинених вбивств було скоєно в Ізюмському районі Харківської області, 34 — у Куп’янському районі, 21 — у Харківському районі, 16 — у Чугуївському районі. Для збору даної інформації застосовувалися як безпосереднє спілкування з потерпілими та свідками, так і відкриті джерела.

Ініціатива «Трибунал для Путіна» презентувала в Media Center Ukraine - Ukrinform два нових подання до Офісу Прокурора Міжнародного кримінального суду: одне з них стосується місць на Харківщині, де утримували та катували українців, а інше – позасудових страт українців російськими військовими.

Буча. Фото з відкритих джерел.

«Це був терор проти всього чоловічого населення»

Ганна Овдієнко, експертка Харківської правозахисної групи, співавторка подання,  зазначає, що насправді злочинів може бути більше і всі вони відбувалися приблизно за одним і тим самим сценарієм.

- У Бучі людина виходила з дому, навіть не в комендантську годину і не в заборонений час (бо взагалі щось дізнатися, було неможливо, тому що не було зв’язку), люди виходили, щоб роздобути продуктів або відвідати близьких, і ставали жертвами снайперів, – каже Ганна Овдієнко. - Вбивства відбувалися без наміру вбити конкретну людину. Жертвами ставали люди, які просто виходили надвір.

Проте найчастіше розстрілювали чоловіків. Навіть вік не мав значення. Одна зі свідків зазначила, що її чоловікові було 64 роки, і він не був загрозою для окупантів, яку можна було б підозрювати від молодого.

- Останні півроку ми дуже тісно співпрацювали з правоохоронними органами, і можемо сказати, що зібрали достатньо інформації, щоби виявити закономірності для передачі цієї інформації у міжнародні організації. Тому що ми бачимо, що це не поодинокі випадки, а терор, який чинився не проти конкретних людей, які гіпотетично могли комусь із окупантів загрожувати (як, наприклад, колишні військові). Це був терор проти всього місцевого населення.

Найчастіше вбивали чоловіків. Серед чоловіків, загалом, переважали особи працездатного віку (18 — 60 років), хоча деяка частина потерпілих належала до старшої вікової категорії. Серед розстріляних дітей, всі — підлітки, яких можна було сплутати з дорослими людьми. Жінки ставали жертвами вбивств або випадково (перебуваючи поруч із чоловіками), або внаслідок цілеспрямованої позасудової страти.

Усі зафіксовані факти — як тортури, так і вбивства — свідчать про те, що мета цих злочинів — подавити спротив, викликати загальний страх і паніку серед місцевого населення. Значна частина жертв — цивільні особи працездатного віку, які не становили загрози для військових РФ та не були частиною збройного конфлікту. Правозахисники вважають, що дії Росії підпадають під поняття злочинів проти людяності.

Читайте в тему:

Докази геноциду для Еріка Мьосе 

- Під час дослідження ми звернули увагу на географічну нерівномірність розподілу кількості ймовірного вчинення вбивств російськими військовими, — розповіла експертка Харківської правозахисної групи, співавторка подання Ганна Овдієнко. — Хоча усі згадані у поданні території були певний час під окупацією зі встановленням тимчасового збройного контролю, тривалість окупації не корелювала із кількістю вчинених злочинів. Так, хоча у Київській області населені пункти були під контролем РФ лише протягом двох місяців, убивств там було скоєно утричі більше, ніж у Харківській області, населені пункти якої були окуповані майже вісім місяців. Більше того, ми помітили, що в одному регіоні, наприклад, у Київській області, в окремих населених пунктах вбивства вчинялися набагато частіше, ніж в інших. Так, у Бучанському районі було вчинено найбільше вбивств, тоді як у Вишгородському районі переважали катування та незаконне позбавлення свободи, а розстріли вчинялися зрідка.

Правозахисники дійшли висновку, що кількість злочинів на певній території могла залежати від безпосередньої вказівки військового керівництва та від конкретних підрозділів, які здійснювали окупацію.

Ілюстрація: СБУ

«Морги у місті були переповнені…»

- Всього до поданнядо  до Офісу прокурора МКС вийшло 52 справі, - зазначив Максим Ревякін, експерт Харківської правозахисної групи, співавтор подання. – На національному рівні на користь родичів убитих та замучених працюють адвокати.

45 справ по Київській області, 4 – по Харківській, 2 справи – по Сумській області та одна – по Чернігівській. Щодо інших областей, на жаль, юристи поки що не встигли все обробити, а на деякі території все ще немає доступу, оскільки вони окуповані.

Усі справи містять дані про вбивства зі стрілецької зброї, великокаліберних знарядь та військової техніки. Як правило, вони не мають чіткої мети, яку можна усвідомити. Однак Максим Ревякін наголошує на певній диференціації.

Вбивства відбувалися як позасудові страти з попередньою крадіжкою особи або кількох осіб або як розстріли на вулицях міст. Розстрілювали автомобілі з білими пов’язками чи з написом «Діти», як того вимагали самі окупанти. Розстріли були хаотичними. І, швидше за все, був наказ стріляти чи командир був у курсі дій, які робили його підлеглі.

Юлія Полєхіна, координаторка громадської приймальні Української Гельсінської спілки з прав людини у Дніпрі та правозахисної групи “СІЧ” повідомила про свідчення мешканки міста Токмак Запорізької області, що леденили душу.

Жінці нещодавно вдалося виїхати з окупації. Вона свідчить про те, що морги у місті були переповнені, але окупанти не дозволяли ховати вбитих. А потім окупанти привезли до Токмаку крематорій і спалювали трупи.

За свідками очевидиці, людей розстрілювали дуже багато, розстрілювали машини. На жаль, місто Токмак досі окуповане і немає можливості належно задокументувати факти.

- Цивільні особи мають право за будь-яких обставин на особисту повагу, до них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу, — наголосила Юлія Полєхіна, координаторка громадської приймальні Української Гельсінської спілки з прав людини у Дніпрі та правозахисної групи “СІЧ”. — Убивство цивільних осіб заборонене, є серйозним порушенням Четвертої Женевської конвенції (стаття 147) та воєнним злочином у розумінні Римського статуту Міжнародного кримінального суду.

«Закатована була викинута в колодязь…»

- Майже в кожному населеному пункті, який був окупований військами РФ, було місце, куди звозили цивільних осіб, де їх піддавали катуванням, тортурам та нелюдському поводженню, — розповіла координаторка проєктів Центру громадянських свобод Наталія Ящук. — Це триває досі на окупованих територіях. Катівні — системна практика РФ проти цивільного населення, як метод залякування і придушення волевиявлення українців та їхнього спротиву окупації».

Військами РФ на окупованій території Харківської області була облаштована внутрішньо структурована щонайменше дворівнева мережа місць протиправного утримання та катування цивільних, — пояснює Владислав Должко, юрист Харківської правозахисної групи, співавтор подання. — У місцях утримання “першого рівня” військові РФ утримували цивільних відносно нетривалий час після захоплення та проводили первинні “допити”. У місцях утримання “другого рівня”, куди спеціально перевозили жертв, зазвичай, вже приймали рішення щодо їхньої подальшої долі».

 

Жертви катувань, їхні родичі та свідки злочинів розповіли документаторам про найпоширеніші види тортур, які окупанти чинили і чинять щодо цивільного населення: побиття, катування електрострумом, імітацію розстрілу та відрізання частин тіла. Між так званими «допитами» бранців днями, тижнями, місяцями утримували у підвалах, морили голодом, принижували, примушуючи ходити в туалет на відро, що стояло посеред переповненої людьми камери.

Були випадки, коли окупанти заходили до кативні, стріляли з автоматів над головами людей, а кулі рикошетом потрапляли до полонених.

Ілюстрація ХПГ.

У Київській області зафіксовано випадок використання окупантами мирних громадян як живий щит. Одна з нещасних закатованих була викинута в колодязь.

Усі зафіксовані факти — як тортури, так і вбивства — свідчать про те, що мета цих злочинів — подавити спротив, викликати загальний страх і паніку серед місцевого населення. Значна частина жертв — цивільні особи працездатного віку, які не становили загрози для військових РФ та не були частиною збройного конфлікту. Правозахисники вважають, що дії Росії підпадають під поняття злочинів проти людяності.

Читайте також:

Гамлет в Ізюмі, Комаров у Харкові. Топ-7 розслідуваньта фільмів вересня

 

Слідкуйте за нами в месенджерах:

Telegram: (https://t.me/ogoNOVYNA)

 Facebook: (https://www.facebook.com/ogo.novyna)

 

 Viber: (http://surl.li/kufhk)

 

Google LogoДодати Gromada як бажане джерело в Google
Ще декілька актуальних новин на зараз

Ми ї̶м̶о̶ використовуємо деякі кукі, детальніше у Політиці сайту