
Графіті. Харків. Автор: Гамлет. Фото авторки.
Як свідчить Міжнародна організація з міграції (МОМ), напругу у стосунках з громадами вселення відчували 18 % респондентів-ВПО і 26 % тих вимушених мігрантів, які повернулися додому. Це вважається одним із чинників, які спонукали їх до повернення. Чверть ВПО (25 %) повідомили, що зазнали неналежної поведінки з боку місцевих громад, а кожний п’ятий з опитаних сповістив про випадки дискримінаційного або несправедливого ставлення до них та членів їхніх сімей через статус вимушеного переселенця.
Заздрість – деструктивне почуття?
Під час опитування МОМ отримувала інформацію не лише про ВПО, але й про населення України, яке не зазнало переміщень.
Відповідно до отриманих даних, частка непереміщених домогосподарств, сукупний місячний дохід яких не досягав 5 тис. грн, становила 21 %, тобто була більшою, ніж серед ВПО. Імовірно, ситуація, що склалася, пов’язана із грошовою і негрошовою підтримкою, яка надається вимушеним мігрантам. Така допомога, безумовно, потрібна, проте може викликати у малозабезпеченого місцевого населення (а в умовах війни його кількість зростає) невдоволення, відчуття несправедливості.
Загалом, ВПО, які наразі перебувають у західних і центральних областях України, зокрема у Вінницькій, Волинській і Чернівецькій областях, повідомляють про вищий рівень міжгрупової напруги, пов’язаної з отриманням допомоги. Слідом за ними з незначним відривом ідуть південні області — Херсонська і Миколаївська.
Що цікаво, про Харківську область ніхто поганого слова не сказав. Можливо, тому що в межах нашого регіону переміщуються переважно мешканці Харкова та районів області.
- Заздрість – деструктивне почуття? – міркує наш експерт, кандидат економічних наук Тимур Теміров. - Чи все ж таки причина в бідності, що зростає, адже і до війни проблема соціальної нерівності в Україні віддавалася досить гострою. З іншого боку, люди, які отримують підтримку від держави, витрачають свої гроші на території громад вселення. Це означає, що вони більше купують товарів та послуг у місцевих жителів, у місцевих магазинах та на ринках. І загалом це мало б сприяти зростанню доходів місцевих домогосподарств. Якщо громадяни не пов’язують ці два чинники, то місцева влада цілком може навпаки заохочувати таким чином розвиток торгівлі та малого бізнесу у своїх громадах.
За даними дослідження МОМ, через тривале переміщення та витрату власних ресурсів найактуальнішою потребою ВПО є фінансова підтримка. Про це повідомили 80 % опитаних у червні 2023 р. проти 55 % у квітні 2022 р., коли більшість вимушених мігрантів ще мала певні заощадження, накопичені в довоєнні часи. Залишаються значними потреби в медичних послугах та препаратах (36 %), у продуктах харчування (29 %), зросли потреби в забезпеченні житлом (з 19 % до 24 %).

Інфографіка: МОМ
54 % ВПО, які покладалися на виплати переміщеним особам, повідомили, що рівень доходу на одного члена сім’ї був нижчим або дорівнював 2 600 грн, що приблизно відповідає прожитковому мінімуму, встановленому урядом на 2023 р. для працездатних осіб. 65 % ВПО жили в домогосподарствах із рівнем доходів на одну особу не більше 4 666 грн., тобто реального прожиткового мінімуму, оприлюдненого Мінсоцполітики в січні 2022 р. Однак, у січні 2023 р. такий мінімум становив уже 6,7 тис. грн.
Разом з тим, як свідчить опитування МОМ, активно шукають роботу 14 % ВПО та лише 5 % тих, хто не зазнав переміщень; неактивно шукають роботу відповідно 6 % і 3 %. Отже, ВПО мають значний трудовий потенціал, який прагнуть реалізувати.
Є всі підстави вважати, що частка неповерненців зростатиме. Чому?
Більшість ВПО походять зі Сходу та Півдня країни – відповідно 67 % (приблизно 3,4 млн осіб) та 17 % (близько 867 тис. осіб). Зокрема, вихідцями з Харківської області є 25 %, Донецької – 21 %, Запорізької – 10 %, Херсонської – 10 % та Луганської – 7 %. Переселенці із зазначених областей знайшли прихисток по всій Україні, але найбільше – у м. Києві та Київській області (9 % і 9 % відповідно), Харківській (14 %) та Дніпропетровській (12 %) областях.

Мапа: МОМ.
Частка респондентів, які висловили бажання зрештою повернутися додому, у цьому раунді опитування становила 66 % (орієнтовно 3,3 млн осіб), що менше, ніж у попередніх раундах (понад 70 %). Більшість опитаних мотивувала своє бажання повернутися прагненням відновити нормальне життя (64 %), возз’єднатися з сім’єю (25 %), наявністю нерухомого майна в місці походження (22 %), економічними причинами на кшталт можливості отримувати більший дохід (21 %).
Натомість п’ята частина респондентів визначилася на користь неповернення, з них 15 %, або орієнтовно 745 тис. осіб, – за інтеграцію в нинішньому місці проживання, 3 %, орієнтовно 142 тис., – в іншому в межах країни. Ураховуючи, що 16 % опитаних наразі не визначилися із довгостроковими планами, що в умовах продовження воєнних дій та руйнувань цілком зрозуміло, пропорція між ВПО, орієнтованими на повернення, та тими, які прагнуть інтегруватися в соціальне середовище за місцем нинішнього проживання, невідворотно змінюватиметься.
Як прогнозують фахівці, є всі підстави вважати, що частка неповерненців зростатиме.
Водночас чимало осіб, які вимушено залишили свої домівки на початку війни, завдяки деокупації частини захопленої ворогом території вже повернулися додому. За оцінками МОМ, змогли повернутися з інших областей України або місцевостей у межах своїх областей 3,7 млн вимушених переселенців.
Незадовільний рівень доходів, економічна маргіналізація залишаються основною перешкодою для інтеграції вимушених мігрантів.
Серед опитаних під час дослідження МОМ респондентів, котрі виявили намір інтегруватися в місцях нинішнього проживання, фінансової підтримки потребують 56 %. Водночас третині переміщених чоловіків необхідне поліпшення власних можливостей забезпечення доходу (наприклад, за допомогою професійного навчання), що вчергове підтверджує, що ВПО прагнуть досягти самозабезпечення і налаштовані на активну участь у поліпшенні власного добробуту та відбудови країни в цілому.
У разі неможливості інтеграції в місцях перебування чи повернення додому єдиною альтернативою для ВПО є подальше переселення.
Більшість із них планують переїзд у межах України, проте 23 % із тих, хто налаштований змінити місце проживання, планують переїзд до інших, передусім європейських, країн.

Мурал у Празі. Чехія. Фото із соціальних мереж.
Серед ВПО, які повернулися додому, частка потенційних емігрантів ще більша – 32 %, що є неспростовним доказом труднощів реінтеграції у звільнених, проте суттєво зруйнованих і часто небезпечних для життя регіонах. Отже, існує реальний ризик втрати населення через виїзд за кордон частини ВПО, які не змогли налагодити своє життя на Батьківщині. Таким чином, в Європі когорта біженців з України поповниться за рахунок внутрішніх переселенців.
НІСД надає рекомендації уряду та громадам. Які ж?
На підставі даних дослідження МОМ Національний інститут стратегічних досліджень (НІСД) пропонує шляхи вирішення проблем ВПО.
З метою розв’язання житлового питання ВПО, житло яких зруйноване, потрібно спростити процедуру відшкодування збитків за втрачене та пошкоджене майно, прискорити процес виділення земельних ділянок під забудову, створити фонд доступного житла, використовуючи для цього нежитлові та нічийні приміщення із подальшим розподілом їх серед ВПО (тимчасово, з правом викупу, за умови трудового внеску в реконструкцію тощо).
Підвищення рівня зайнятості як ВПО, так і всього населення, залежить від відновлення економіки та створення нових робочих місць. Водночас необхідні спеціальні заходи з підтримки ВПО на ринку праці, такі, як програми громадських робіт, розбудова інфраструктури дистанційної роботи та навчання тощо. Важливо організувати масштабну перекваліфікацію переселенців, оскільки багато робочих місць знищено війною, але багато створюватимуться в процесі відбудови країни. Необхідно, однак, щоб професійне навчання відбувалося з урахуванням потреб ринків праці регіонів, куди ВПО перемістилися.

Інфографіка: МОМ
Удосконалення потребує підтримка самозайнятості вимушених переселенців, зокрема спрощення доступу до мікрокредитів для започаткування власного бізнесу, а також спеціальних грантів, для отримання яких бажано було б залучити інструменти, пов’язані зі вступом України до ЄС, структурні та спеціальні фонди Євросоюзу.
Не менш важливою є психологічна підтримка з метою запобігання проблем психічного здоров’я через переміщення, які погіршують можливості вимушених мігрантів брати участь у ринку праці та повноцінному житті загалом.
Зазначені та інші заходи повинні мати адресний характер, ураховувати потреби кожної окремої особи та сім’ї. Для розвитку, уточнення та корекції форм допомоги необхідно запровадити постійний моніторинг ситуації, чіткий облік ВПО, вивчення їхнього соціально-демографічного та професійно-кваліфікаційного складу, що особливо важливо для розв’язання конкретних проблем на місцевому рівні.
Читайте також
Виборчий бюлетень сильніший за кулю? Експертиза "Громади"
Слідкуйте за нами в месенджерах:
Telegram: (https://t.me/ogoNOVYNA)
Facebook: (https://www.facebook.com/ogo.novyna)
Viber: (http://surl.li/kufhk)
Ще декілька актуальних новин на зараз