Альфред Федецький - харків'янин, який першим змусив фотографію рухатися

Так, виявляється, що пальма першості у галузі кінематографа належить нашому землякові Альфреду Федецькому, авторові документального фільму «Урочисте перенесення чудотворної Озерянської ікони з Курязького монастиря до Харкова», знятого  1896 року, усього за рік після  першого фільму братів Люм'єр «Прибуття потяга на вокзал Ла-Сіоті».

До початку ери кіно Альфреда Федецького знали як видатного майстра фотографії не тільки в Росії, але і за кордоном. У свій час він відкрив фотоательє, де зробив фотопортрети Чайковського, Айвазовського та багатьох інших відомих людей.

Після першої стрічки братів Люм'єр у Європі та США почався активний розвиток кіноіндустрії. У Російській імперії з'являються різноманітні модифікації кіноапаратів – «хронофотограф» француза Етьєна-Жюля Маре, «аніматограф» англійця Роберта Пола, «кінетоскоп» американця Томаса Едісона. Для Федецького використання нової техніки означало нові можливості, як творчі, так і комерційні.

У березні 1896 року він експериментує зі звукозаписом: записує голос артистки харківської опери. Перед першим публічним показом своїх кіноробіт влаштовує (можливо, перший у світі) прес-показ: запрошує представників харківських газет у своє фотоательє та демонструє їм стрічки, прем'єра яких була запланована на наступний день. Крім того, Федецький самостійно організував перший публічний перегляд кіно в Харкові 2 грудня 1896 року.

Газета «Південний край» писала: «Федецький зняв на кінематографічну плівку протягом 1,5 хвилини перенесення ікони Озерянської Божої Матері на вул. Катеринославської».

Уже через два тижні після презентації своєї першої роботи режисер зняв другу стрічку – джигітовку оренбурзьких козаків. Рухомі фотографії на екрані в оперному театрі викликали захоплення у глядачів, вони були враженІ високою якістю зйомки: «на цій картині деякі офіцери полку були настільки виразно зображені, що їх легко було впізнати».

У листопаді 1896 року Альфред Федецький зняв відправлення потяга, про який одразу ж написали в «Південному краї»: «Із нових міських знімків відкривався дуже цікавий вигляд нашого вокзалу в момент відходу поїзда з присутнім на платформі начальством».

Проте після першої презентації кінострічки братів Люм'єр у Харкові на початку 1987 року впевненість та запал Федецького трохи вщухли – аудиторія віддала перевагу закордонному кіно.

«У фільмах братів, – відзначали глядачі, – відсутнє коливання світла,  що сильно впливає на зір і порушує ілюзію».

Незважаючи на це, режисер у 1897 році знімає фільми «Катання на Красній площі» та «Фокусник Альбані», але з часом вирішує все ж залишити кіноіндустрію. Імовірно, посприяв цьому ще й матеріальний бік справи. Півторахвилинний сюжет «перенесення ікони Озерянської Божої Матері» довжиною в 35 метрів плівки в 1896 році обійшовся дуже дорого, проте він коштував того.

Отже, Альфреда Федецького можна без перебільшення вважати зачинателем кінематографа на теренах Російської Імперії наприкінці ХІХ століття. У травні 2010 року на будівлі філармонії в рамках кінофестивалю "Харківський бузок" відкрили меморіальну дошку Альфреду Федецькому. Захід відвідали відомий французький актор П'єр Рішар і почесний президент кінофестивалю «Харківський бузок» Мілен Демонжо.

Через рік на церемонії урочистого покладання квітів до пам'ятної дошки фотографові Альфреду Федецькому з нагоди Дня українського кінематографа кінокритик Володимир Миславський висловив надію, що одного разу день першого публічного кінопоказу в Харкові стане Днем української кінематографії.

Читайте також: Кінокласика, яка б не отримала «Оскар» сьогодні