Чому в Україні так важко придбати квартиру?

17.11.2020 у 16:58 209

Дозволити собі власне житло може не кожен. Є два варіанти втілити мрію в реальність: народитись у заможній сім’ї або вбити своє здоров’я на 10 роботах. Ми поговорили із “щасливим” власником квартири та ріелтором із 7-річним стажем, щоб розібратись, як працює житлова політика в Україні.

Чому в Україні так важко придбати квартиру?

“Це було скоріше питання принципу”

Наш герой Артем (прізвище вирішив не називати) придбав власну квартиру в 29 років. “Встиг таки до 30-ти”, — жартує хлопець. Аби здійснити цю мету, йому довелося працювати на декількох роботах та змінити своє відношення до фінансів.

Життя з батьками не було для хлопця важким. “Об’єктивних причин вирватися від них я не бачив, ніхто мене не притісняв, я міг облаштовувати кімнату, як хотів, повертатись, коли хочу і все таке”. Проте Артем уважав, що власне житло — мірило особистого успіху, а досягти цього без батьків було питанням принципу.

“Самостійно я почав жити під час навчання. Гуртожиток дав цікавий досвід. Але кімната все ж таки була не моєю. Поруч завжди сусіди, коменданти не пускають гостей”.

З отриманням першої роботи хлопець переїхав на орендовану квартиру. Обмеження гуртожитка зникли, але з’явилися нові.

“Власниця квартири не була в захваті від використання квартири “на повну”. До гостей ставилася скептично, але в обмеженій кількості їх приводити було можна. Можно було й більше, але доводилось шифруватись. Наприклад, ховати історії [маються на увазі знімки в мережі Instagram, що зникають за 24 години, їх можна приховати від певних користувачів — прим. ред.] від її доньки”.

Але Артем був готовий терпіти утиски через близькість житла до роботи. Тим паче часу на посиденьки ставало все менше. 

Після закінчення університету хлопець зрозумів, що його стратегія програшна. Раніше Артем уважав, що для придбання квартири потрібно просто стати кращим професіоналом та отримати прибуткову работу.

Проте нові знайомства змінили його погляд. Через інтернет він познайомився з декількома програмістами. Хлопці багато заробляли, але також жили на орендованих квартирах. Артем вирішив заощаджувати.

Таблички, відсотки та жорстокість дорослого світу

Перші спроби заощаджувати були досить невдалими.

“Я не прагнув заощадити певну суму або відсоток кожного місяця, я просто відкладав усе “зайве”, а зайвими гроші ніколи не були”, — згадує хлопець.

Аби вирішити свою проблему, хлопець поліз в інтернет, де знайшов заготовку таблиці для ведення бюджету. 

“Схема була проста. Я записую обов’язкові витрати: оренда, комуналка, зв’язок та інше. Крім цього, відкладаю 10% прибутку. Залишок ділиться на кількість днів у місяці та визначається денна норма. Якщо день пройшов без витрат, то гроші переносяться на завтра”. 

Після цього хлопець зрозумів, що грошей у нього немає. Підрахунки показали, що відкладати по 10% йому доведеться занадто довго. Артем знайшов просте рішення: підвищити суму до 30% та знайти додаткову роботу.

“З цього моменту почались веселі дні, я працював та спав майже весь свій час, але до мрії залишалось так само далеко. Мені здається, що утиски показали мою справжню натуру”. 

Приклад таблички, якою користувався наш герой. Цифри довільні.

Допомагати іншим стало важче. Раніше Артем міг дозволити собі пожертвувати 2 500 грн на лікування знайомих, але зараз став більш жорстоким у внутрішній конкуренції на роботі.

Великі витрати стали більш важкими у моральному плані. Наприклад, лікування зубу коштувало хлопцю 6 тис. грн, що сильно вдарило по його заощадженням.

До 28 років Артем зміг заощадити половину потрібної суми. Іншу половину довелося взяти у батьків. Проте хлопець планує поступово повертати гроші. Він уважає, що це невеликий відступ від його принципу самостійності.

Кредит, батьки та Польша: звідки молодь бере гроші на квартиру

Ріелтор Валентина Григоренко говорить, що молодь не часто приходить дивитись житло. Зазвичай для них це дорого. Якщо винятки і є, то кошти залучаються зі сторони.

“Є три категорії покупців. Перша — це кредитні кошти. Друга — молоді пари, яким квартиру купили батьки з обох сторін. Третя — заробітчани. Поїхав попрацював до Польщі, тут купив собі щось”, — ділиться жінка.

Співвідношення між цими категоріями рівномірне. Перекосів ні в одну зі сторін немає. Трапляються й люди, що заробили на квартиру саме в Україні, але таких одиниці. 

В Європі держава допомагає з орендою

У країнах Європи перевагу надають орендній формі власності. Володіти квартирою вважається надто дорогим задоволенням.

У другій половині 20 століття європейські держави самі будували квартири і намагались побудувати якнайбільше. Більшу частину сдавали в оренду. Аби конкурувати з державними квартирами, приватні орендодавці знижували вартість оренди. Держава збільшувала пропозицію, аби знизити ціну.

Так працює житлова політика Австрії, Німеччини, Голландії, Швейцарії та Швеції. У деяких містах держава володіє третиною всіх квартир. 

Зазвичай, аби будувати квартири, місто бере кредит на 50 років. Потім його гасять за рахунок орендної плати. Після погашення гроші йдуть на побудову нових домівок.

Чому в нас не так?

У 90-х в Україні пройшла масова приватизація житла. Тепер у нас більше ніж 90% житла знаходяться в приватній власності. Це один із найбільших показників у Європі. 

Разом з цим квартири є далеко не в усіх, а законодавство більше захищає власника, а не орендаря. Наприклад, можна отримати субсидію на комуналку, але не можна отримати гроші на оренду, як це відбувається, наприклад, в Німеччині.

Програми доступного житла також орієнтовані на людей зі статками. Вони фінансують житло для тих, хто вже має частину, та додають половину суми. 

Заява на приватизацію та сертифікат права власності

Читайте також: Які наркотики вживають студенти під час сесії?

 


Останні новини

Vindict - Завантаження...

Завантаження...

Ще новини