Проституція у Харкові: золоті роки

Кузьмічов Артур 03.02.2021 у 19:14 949

А ви знали, що в часи Російської імперії в Харкові була легалізована проституція? На багатьох вулицях міста тоді були розташовані борделі, про які зараз знають тільки історики та знавці архітектури. Дізнайтеся, які будинки були публічними у XIX сторіччі.

Проституція у Харкові: золоті роки

Який слід залишився від колишніх борделів?

Доводилося гуляти центром Харкова? Тоді ви точно звертали увагу на колоритні старі будинки у центрі Харкова, що відрізняються колонами, скульптурами, і візерунками. У XIX  сторіччі, деякі з будинків дійсно були офіційними борделями, а якісь обросли плітками харків'ян. Як відрізнити колишні борделі від просто старих красивих будинків, дізнаєтеся у цій статті. 

Це відомий будинок Аладьїна, що розташований на вулиці Сумській навпроти пам’ятника Шевченку. Серед харків'ян ходять чутки, що Тарас Григорович соромливо відвертає голову від будинку через те, що тут був бордель. Але це також міф, насправді на першому поверсі була крамниця купця Аладьїна, а на даху - літнє кафе.

Легалізація проституції у XIX ст.

Легальні публічні будинки з'явилися у 1843 році, коли проституцію легалізували у всіх містах Російської імперії. Причиною цього рішення стало зростання рівня проституції в місті, усе через солдат, яких в імперії було мільйони. У вільний від служби час їм не було чого робити, тому вони йшли за задоволенням у найближчі борделі. Легалізувавши проституцію, місцева влада змогла таким чином отримувати податки із власників публічних будинків, які раніше працювали підпільно, а також взяти під контроль цей бізнес.

Цей будинок на вулиці Чернишевській 22 був побудований у 1886, спочатку тут була реміснича жіноча школа. Пізніше, у 1992 будинок був капітально відремонтований, потім тут розташовувалось Харківске обласне радіо. Але за словами працівників радіо і місцевих жителів тут дійсно був бордель, хоч і неофіційний.

Вулиці, на яких були борделі.

За перші десять років на відомих вулицях Харкова з'явилося більше 30 офіційних борделів. Були цілі червоні квартали, а першою, де зосередилося багато борделів, стала вулиця Нетеченська. Відомою вулицею публічних будинків була вулиця Шота Руставелі.

На таких вулицях завжди було багато любителів випивки та бійок, які влаштовували гучні святкування кожної ночі. Пристойні жителі цих вулиць дуже часто терпіли усілякі неприємності через подібних відвідувачів, а тому часто скаржилися владі з проханнями закрити всі борделі. За словами Івана Пономаренка, знавця харківської історії, такі вулиці, як Малом’ясницька, Донецький провулок, теж були осередком “веселих” закладів: 

“Забудова цього району була повністю знищена під час війни та післявоєнної перебудови, тобто не залишилось там уже майже нічого”,  - зазначає Іван.

Ліхтарний провулок(зараз Донецький) і Мало-М'ясницька вулиця на мапі Харкова 1914 підкреслені червоними лініями.

Більше про публічні будинки.

Відрізнялися публічні будинки від інших орнаментом, якщо будинок планувався як бордель, і кольоровими ліхтарями. Таким чином клієнти могли знаходити публічні будинки серед інших і не турбувати пристойних громадян. Більш детально про правила, відвідувачів, робітниць борделів написав у своїй статті 2002 року харківський історик Андрій Парамонов. Власники помічали для відвідувачів, де знаходяться їхні заклади ліхтарями, хоча це зазвичай можна було зрозуміти і за кількістю чоловіків біля будинку. Відкрити бордель могла жінка від 30 до 60 років, для цього вона мала орендувати приміщення і написати прохання до поліцмейстера. У 1915 році влада почала переносити борделі з центра міста на його околиці, але на багатьох центральних будинках міста і зараз  залишилися елементи орнаменту, що натякають на його минуле.

Решітка на вікні Харківського радіотехнічного коледжу, придивіться на обличчя з боків.

 

Ця будівля знаходиться на Бєлгородському спуску і є найневідомішою з усіх. Про це місце також ходять чутки, місцеві жителі розповідають, що тут був бордель. Але харківський історик історик Андрій Парамонов розповідає, що ця будівля була власністю дружини міщанина, Олександри Іллівни Кузнєцової. Пізніше у  цій будівлі розташувавався магазин радіотоварів.

 

Це маєток на вулиці Куликівська(раніше Мельникова), за чутками місцевих жителів у 1919 році тут був бордель, яким володіли двоє підприємців. Насправді ж, це пам'ятник архітектури, що був побудований у 1912 році, архітектором скоріш за все був О. М. Гінзбург. Зараз тут знаходиться Будинок художньої і технічної творчості профтехосвіти.

Що можна сказати про борделі Харкова - вони точно були легальними у XIX сторіччі. Харків'яни розповідають багато чуток про деякі будинки Харкова, можливо деякі з них і правдиві. Але за історичними даними, проституція була легалізованою, тому такі будівлі повинні були зберегтись у реєстрі борделів.

Читайте також: Чому горять будинки пристарілих і як вирішити цю проблему?

Підписуйтеся на наш Facebook i Telegram, щоб не пропустити найцікавіше!

 

 

 

14


Останні новини

Vindict - Завантаження...

Завантаження...

Ще новини