Алкозалежність — хвороба, яка вбиває

Тетяна Митрофанівна Свіріна — психіатр-нарколог, лікар вищої категорії, яка вже більше 30 років працює в цій царині. А нещодавно вона брала участь у колосальній по складності та важливості роботі — надавала в межах міжнародного проекту допомогу людям, які проживають на деокупованих територіях, тому її досвід в цій галузі є дуже цікавим та актуальним, а також дещо унікальним.

Війна сприяє залежності?

Питаю у лікарки:

— Як війна вплинула на проблему алкоголізму? Чи більше стало алкозалежних людей, чи, навпаки, менше? Або бойові дії взагалі не вплинули на стан справ з цією хворобою?

— На мою особисту думку, військові дії та пов’язані з ними процеси збільшили кількість залежних від алкоголю людей. Це відбувається тому, що алкоголь на сьогоднішній день є найбільш доступним транквілізатором. Людині, яка пережила якісь події, здається, що до лікаря йти не треба — достатньо дійти до найближчого генделика, супермаркета, кіоска, і купити собі якусь кількість алкогольних напоїв, за допомогою яких змінювати свій стан свідомості до такого ступеню, до якого людині треба. Тобто людина притупляє свій стан свідомості, щоб комфортно пережити емоційні потрясіння, які викликають в нього воєнні дії та їхні наслідки. За моїми професійними спостереженнями, наразі люди змінюють свій стан свідомості не тільки за допомогою алкоголю, але й за допомогою інших психоактивних речовин. Дуже багато людей почали використовувати й медичні транквілізатори, які вони раніше не використовували. Тобто в багатьох людей з’являються порушення сну, бо ворожі атаки відбуваються у нас здебільшого в вечірній та нічний час. Отже, свідомість людей не дає їм поснути так, щоб сон був глибокий, комфортний, щоб людина зранку прокинулася відпочилою. Враховуючи, що ця втома накопичується, стає хронічною, люди намагаються покращити свій сон. Дехто обирає вживання деякої кількості алкоголю на ніч, дехто — медичні препарати.

— Свого часу на кафедрі біохімії Харківського національного університету імені Каразіна вирішили розрахувати кількість спиртного, яке людина може вживати щодня без шкоди для свого здоров’я, і тільки з користю для себе. Вийшло щось біля столової ложки пива на добу… Що ви про це думаєте?

— Щодо столової ложки пива — скоріш за все, від неї справді не буде ніякої залежності, бо вона не може мати суттєвий вплив на організм людини та його життєдіяльність. Залежність від алкоголю починається тоді, коли людина вживає алкоголь для зміни своєї свідомості. А для того, щоб змінилася свідомість, столової ложки будь-якого напою, в принципі, недостатньо. Зараз, коли військовий час, люди використовують алкоголь, щоб притупити свою свідомість, зменшити острах, повернути втрачене відчуття комфорту, відповідно, дозування у людей наближається до пляшки міцного алкогольного напою або 1-1,5 пляшки вина. Тобто мова про «безпечне» вживання алкоголю в обсязі столової ложки взагалі не йде, проблемою є вживання набагато більшої кількості спиртного. Звісно, все залежить від того, яку кількість алкогольних напоїв вживає людина, та що саме за алкогольні напої вона використовує. При систематичному вживанні алкоголь приносить дуже велику шкоду організму людини. Це — давно встановлені факти.

— Що робить алкоголь в організмі людини?

— Алкоголь вживається через шлунково-кишковий тракт, отже, найперше він фільтрується печінкою. Печінка, якщо можна так сказати, це смітник нашого тіла, і вона стоїть на сторожі нашого здоров’я, нашої безпеки. Тож, печінка намагається нейтралізувати всю ту шкоду, яка потрапляє в організм через шлунок та кишківник. Відповідно, перший удар від вживання алкоголю людиною, вона бере на себе. Ще одна функція печінки — відновлення крові. Звісно, пошкоджена алкоголем печінка не може в повному обсязі відновлювати кров людини, таким чином, функціональна здібність компонентів крові, які відтворюються печінкою, у людини, яка зловживає алкоголем, буде знижена. Відповідно, в клітинах по всьому організму почнеться дефіцит кисню, адже головним завданням крові є розповсюдження кисню по всіх тканинах та органах. Безумовно, почне страждати від цього й головний мозок. Також алкоголь дуже сильно б’є по нервовій системі. Як по центральній нервовій системі, так і по периферійній. Якщо вживати алкоголь багато і часто, нервові клітини не встигають очищуватися, і, відповідно, відбувається їхня часткова паралізація або відмирання. Звісно, в процесі життя людини це відбувається і природно, і на заміну одним, відмерлим або пошкодженим нервовим клітинам, постають інші, резервні. Але якщо постійно вживати багато алкоголю, цей процес не встигає, і розвиваються такі стани, як парестезія (коли людина відчуває оніміння нижніх кінцівок, зниження чутливості кінчиків пальців передніх кінцівок, повзання «мурашок» по тілу), бо периферична нервова система не працює в таких людей так, як треба. А згодом у людини виникає так звана «токсична енцефалопатія» — стан, при якому внаслідок постійного впливу отрути (а алкоголь є отрутою) на мозок, у людини знижується критичність щодо своїх дій та міркувань. Тобто людина не здатна контролювати свою поведінку, між іншим, вона вже не може контролювати кількість випитих спиртних напоїв. Така людина може не контролювати власну мову, тобто, при вживанні спиртного в компанії підвищується ризик виникнення конфліктів, травматизму або якихось непередбачуваних подій. Окрім цього, алкоголь впливає на серцево-судинну систему. Якщо довго вживати багато спиртних напоїв, починає страждати міокард (так називають серцевий м’яз). Він отримує недостатньо кисню, і якщо ми знімемо кардіограму у людини в стані запою або одразу після нього, на ній буде підвищеним зубець «Т», що є свідоцтвом гіпоксії міокарду. А якщо ці напої вживає вагітна жінка, в неї з’являються діти, які від народження мають специфічні ознаки. Це — результат тератогенної функції алкоголю. Новонароджені діти, які народилися в такої матері, мають виражені зовнішні ознаки, та деякі вроджені вади, іноді у них відсутні або не функціональні навіть життєво важливі органи.

— Я бачив роботи, де доводиться, що алкоголізм провокує онкологічні хвороби…

— Звісно, це більш віддалений ефект, але так, етиловий спирт є канцерогенною речовиною. З іншого боку, спирт знижує імунітет, отже, якщо навіть ракова клітина виникає не через алкоголізм як такий, імунна система організму алкоголіка не може зупинити її зростання та формування ракової пухлини. Таким чином, ризик захворіти на онкологію у алкозалежних набагато вищий, ніж у людей, які ведуть здоровий образ життя.

Отрута як вона є

— Взагалі, строго кажучи, етиловий спирт є отрутою. Яка смертельна доза алкоголю?

— Дійсно, для кожної людини існує така доза алкоголю, після вживання якої може наступити смерть. Раніше вважалося, що це — приблизно 2,5-3 проміле. В переводі на «пляшки» це десь в середньому 1-1,5 півлітрових пляшок горілки. Це й буде смертельною дозою для людини, яка не п’є. Але постійне вживання алкоголю, залежність від нього, призводить до зростання толерантності до спиртного. Тобто максимально припустима доза алкоголю зростає. Так само й щодо обсягів спиртного, які викликають сп’яніння. Якщо людина вперше вживає алкоголь, вона сп’яніє при дуже невеликому дозуванні. Ті, хто часто вживає алкогольні напої, поступово починають п’яніти від все більшої дози.

— Зачекайте, але ж ми стільки разів чули в компаніях, що, мовляв, всі «дохляки», один я маю «залізне» здоров’я, всі вже лежать під столом, а я продовжую пити! Або спори на «випити півлітру», щоб довести, що ти «козак»…

— Насправді все навпаки. Людина, яка є залежною від алкоголю, дійсно може випивати і дві, і три пляшки горілки в день, і залишатися живою. (хоча для непитущого це смертельна доза).

— Але ж і для них є ризик смертельного отруєння алкоголем?

— Звісно, є, але точно його визначити неможливо. Тут є декілька факторів. Ми зараз живемо в нестабільні часи, і люди знов почали для виготовлення спиртних напоїв використовувати неякісні спирти. Інколи в напоях виявляється метиловий спирт, який є страшною отрутою для людини. Коли людина його вип’є, то, навіть якщо вона залишиться живою, може втратити зір. А частіше за все, вона помирає. Інша справа, навіть якщо алкоголь якісний, людина, отримавши значну (але не смертельну) дозу спиртного, засинає. Ще одна природна реакція організму на отримання небезпечних речовин — це блювання. У сукупності людина може не прокинутися під час блювоти, що викликана вживанням великої дози алкоголю, і уві сні може відбутися аспірація блювотними масами, тобто людина може захлинутися у власній блювоті та померти, хоча доза алкоголю ще не була смертельною. Тобто ця отрута може вбити і прямо, і опосередковано…

Лікар каже, що на обсяг «смертельної дози» для конкретної людини впливає багато факторів: стан здоров’я, ступінь втоми, вага тіла, вік, термін вживання алкоголю особою, психологічний стан, навіть температура атмосферного повітря та калорійність супутньої їжі (якщо алкоголь вживається з їжею) і багато-багато іншого. Але фахівчиня не радить перевіряти власні можливості у цьому сенсі — аж надто це ризиковано. Алкоголь — отрута, це доведено наукою ще в доісторичні часи, отже, треба з обережністю вживати цю рідину, або взагалі відмовитися від її вживання. Експериментувати вийде собі дорожче!

Міфи та байки про алкоголь

— Скільки приблизно алкоголю має прийняти людина, щоб отримати гарантовану шкоду своєму здоров’ю? Є такий стереотип, що якщо ти випив менш, ніж пляшку горілки, нічого поганого з тобою не буде…

— Це — відверта неправда. Людина, яка вжила алкоголь, а потім потрапила в нестандартну ситуацію, через вплив алкоголю може не впоратися з цією ситуацією. Адже алкоголь, як я вже казала, знижує критику до свого стану, і, відповідно, знижує здатність людини оцінювати те, що відбувається навколо. Треба бігти в укриття — а людина під впливом алкоголю не відчуває небезпеки. Треба лягти на землю, бо поруч лунають вибухи, а людина не розуміє, що саме відбувається… На моїй пам’яті такі експерименти не проводилися, скільки спиртного треба вжити, щоб відбулися негативні наслідки. Але найбільш поширеною причиною найрізноманітніших трагедій — від пожеж до дорожньо-транспортних пригод, бійок, загибелі в якихось надзвичайних ситуаціях — відбуваються з людьми, які знаходяться в стані алкогольного сп’яніння. Це може бути і 50 грамів, і навіть менше. Звісно, чим більше доза вжитого алкоголю — тим більшою є небезпека подібних наслідків.

— Існує такий стереотип, що вживання невеликих доз алкоголю є безпечним. Чи це правда?

— Залежністю від алкоголю вважається його споживання з метою зміни своєї свідомості, свого світосприйняття. Тобто у людини відбувається якась проблема, це можуть бути труднощі на роботі, конфлікти в родині, погіршання здоров’я — що завгодно. Але замість того, щоб вирішувати ці проблеми, займатися ними, людина вживає спиртні напої, тобто не вирішує задачі, які в нього виникають, а забезпечує собі нібито комфортне існування завдяки випивці. Ось де криється проблема залежності. В нашому суспільстві традиційно склалося вживати спиртні напої під час свят, на якихось традиційних родинних заходах (похорон, поминки, весілля тощо). Зазвичай спиртне присутнє під час усіх урочистостей і в родинному колі, і у колективах, і серед друзів. Якщо людина йде на такі заходи не для того, щоб побачити рідних, не для того, щоб поспілкуватися з приятелями, дізнатися, як вони живуть, що в них сталося за останні часи, які в них новини, тощо, а лише з однією метою — вжити алкоголь, тут вже треба констатувати, що в людини є залежність від спиртного. І це вже є проблемою.

— Існує такий стереотип, що, мовляв, усі за столом вже попадали, а я ще п’ю, ось яке в мене міцне здоров’я. Я можу випити і півлітра горілки, і цілий літр — а мені хоч би що! Як ви це прокоментуєте?

— Я вже казала, що насправді це не ознака здоров’я або витривалості. Навпаки, це одна з ознак того, що організм уже призвичаївся отримувати алкогольні дози. Тобто організм вже підвищив свою толерантність до вживання міцних напоїв, тобто вже має деяку залежність від їхнього вживання. Алкогольне сп’яніння в таких людей наступає пізніше, ніж в тих, хто п’є мало, або взагалі не вживає спиртне. Співпляшники вже позасинали, або хтось з них вже може бути у комі від вжитого алкоголю, а цей готовий продовжувати бенкет. Тільки нічого доброго від цього не буде — людині потрібні все більші й більші дози для досягнення очікуваного ефекту, а кожне збільшення дози — це ризик отруєння алкоголем.

— Ще один стереотип: «Я свою міру знаю». Наприклад, людина п’є щодня 100 грам або 200 грам, — і все. Більше ані краплини. Ця людина — алкоголік чи ні?

— Тут треба уточнити, з якою метою людина це робить. Навіщо? Вченими доведено, що алкоголь не є тією речовиною, яка життєво необхідна для людини. Відповідно, якщо у людини є необхідність в щоденному вживанні спиртного, це й називається залежністю. А те, що при цьому людина не визнає себе алкоголіком, має свою назву — анозогнозія, коли людина не розуміє, що має залежність від спиртних напоїв, не може критично оцінити свій стан та свої дії, те, що з ним відбувається. І якщо така людина протягом 2-3 днів не отримуватиме свої «звичайні» щоденні 100-200 грамів, в неї виникне так званий абстинентний синдром. Тобто почнеться підвищене потовиділення, тремор рук, розширення зіниць, це вже фізичні ознаки алкогольної залежності.

— Одного разу мені треба було поїхати у відрядження, і я домовився з колегами, що мене підберуть на певній вулиці (не буду рекламувати це місце) рано зранку. Я десь о 5 годині ранку підійшов на вказане місце, і побачив несподівано «рухливе життя». Просто біля якоїсь будівлі сиділа на стільчику бабця з розкритим портфелем-дипломатом, в якому вже були розкладені якісь штуки: пляшки, огірок, шмат ковбаси, цукерка, щось там ще. Поруч зупинявся автобус, який збирав робітників на якесь підприємство. І все відбувалося так злагоджено, як на конвеєрі: кожен робітник підійшов до бабусі, дав купюру, взяв чарку, випив, закусив — і на автобус… І вони між собою називають цю процедуру «поправити здоров’я». Чи можна в такий спосіб «поправити здоров’я»?

— Якщо людина регулярно вживає алкоголь, то перерва у споживанні спиртних напоїв викличе абстинентний стан, про який я вже казала. Відповідно, щоб зупинити абстиненцію, треба вжити алкоголь. Ось вона, повна залежність. Адже якщо у людини трусяться руки, болить голова та тече піт, працювати вона не може. Щоб хоч щось путнє зробити на роботі, він змушений ковтати цю отруту. Інакше він навіть робочий інструмент в руки не зможе взяти. Хоча якість того «продукту», який пропонує «бабуся» — просто жахлива. Ми не знаємо, з чого та яким чином вона виробила цей напій, що саме вона туди додала. Бувають випадки, коли в подібні саморобні напої задля підвищення виручки продавчині додають деякі психоактивні речовини, щоб користувачі отримували «кайф» і поверталися. Звісно, ніякого здоров’я після вживання подібної суміші у людини не буде…

— Чи можна якось розірвати це порочне коло?

— Можна. Наприклад, людина може вивести себе з запою невеличкими дозами алкоголю. Або можна звернулися до лікаря-нарколога, який підбере необхідне лікування, призначить відповідні медикаменти і допоможе людині перейти до тверезого життя.

— Існує такий міф, що людина не п’є, а просто заради апетиту вживає перед обідом стопку горілки або коньяку. Аперитив. Чи це можна вважати алкоголізмом?

— По-перше, це залежить від об’єму стопки, скільки там, 30, 50, 100 грам? По-друге алкоголь не є харчовим продуктом, хоча в нас його традиційно вважають таким і продають в продуктових магазинах. Він не є необхідною для організму речовиною. Отже, його не треба вживати ані для апетиту, ані для чогось ще. Якщо в людини немає апетиту, треба звернутися до лікаря-гастроентеролога і дізнатися, в чому причина цього. Ми живемо в такі часи, коли в нас немає дефіциту споживних речовин в їжі, і штучно підвищувати собі апетит, як це робилося в стародавні віки, немає ніякого сенсу. Тим більше, за допомогою алкогольних напоїв.

— Існує міф про традиційне, народне вживання алкогольних напоїв. Наприклад, в мене є друг, грек за національністю, і в його родині прийнято майже цілий день пити вино, щоправда, вп’ятеро розбавивши чистою водою. Також є своєрідні традиції пити вино у молдаван, німці майже постійно п’ють пиво… Вважається, що від такого, «традиційного» вживання напоїв зла не буде. Чи є це правдою?

— Справа в тому, що незрозуміла мета цілодобового вживання алкоголю. Угамування спраги? В нас є безліч напоїв, які вгамовують спрагу на кожен смак. Можна вживати м’ятну воду, компоти, узвари, соки, які не містять алкоголю. Вони не гірше вгамовують спрагу, ніж розбавлене або, тим більше, нерозбавлене вино. Якщо порівнювати пиво та вино, то вино, звичайно, більш здоровий напій, якщо, звісно, воно натуральне. Адже вино має в собі ресвератрол, речовину, яка міститься в шкірці червоного винограду, і, відповідно, у червоному вині. Ця речовина вважається корисною для серцевого м’язу. Але цю ж речовину містить виноград та виноградний сік, отже, вживати вино постійно не має ніякого сенсу, краще обрати виноградний сік. А сучасне пиво взагалі не містить корисних для людини речовин, комусь подобається його присмак, і деякі люди вживають пиво як десерт, а деякі намагаються з його допомогою вгамувати спрагу. Але це погана ідея, оскільки людина, щоб вгамувати спрагу пивом, може випити і два, і три літри цього напою за день, і при цьому не напитися. А простою водою людина напивається швидко та ефективно. В пиві є багато спірних складових, вплив яких на здоров’я людини трактується фахівцями по-різному. І принаймні в деяких сортах пива виявлені дуже і дуже небезпечні речовини, які викликають тяжкі захворювання.

— Ще один міф, який мені доводилося чути від різних людей, що сама людина кинути пити не може — тільки потрібен лікар або клініка, щоб це зробити.

— Справа в тому, що життя людини — завжди в руках самої людини, і особистість може все. Але щоб кинути пити, у людини має відбутися модифікація образу життя, замало просто прийняти рішення не пити, треба змінити щось суттєве в своїй свідомості, в своєму світогляді. Якщо людина прийняла таке рішення, і почала змінювати своє життя, вона, в принципі, може й без лікаря досягти своєї мети. І жити в стані тверезості до глибокої старості. Звісно, під наглядом лікаря це робити ефективніше та безпечніше, але кому як зручно…

— Є певна категорія людей, з якою спілкуєшся, і людина тобі каже щось на кшталт: «Я не п’ю вже п’ять років, три місяці, чотири дні», і ледь не додає точну кількість годин та хвилин, які відділяють його від вживання спиртних напоїв. Чи не підозріла, на вашу думку, така точність? Адже ніхто не скаже, наприклад, я займаюся бігом шість років, три місяці та чотири дні, або я став вегетаріанцем три роки, шість місяців і п’ятнадцять днів тому? Тобто людина веде відлік з такою точністю, що це просто кидається в очі, що це означає?

— Людина назавжди залишається залежною від алкоголю. Навіть якщо чоловік, який був алкогольнозалежним, довгий час не вживає спиртних напоїв, його організм все одно пам’ятатиме про те, що відбувалося. Відповідно, є два пояснення такому феномену, про який ви розповідаєте. Або тим самим людина хоче підкреслити, який вона молодець, що настільки довгий період не вживає спиртні напої. Або це — свідчення того, що людина робить над собою зусилля, бо кожна година, прожита без алкогольних напоїв, має велике значення та удар по його психіці, отже, кожен день тверезості він розглядає як відмову від задоволення, як якусь неймовірну послугу оточуючим, яку він зробив і продовжує робити.

— Ще в народі подейкують, що кинути самотужки майже не можливо, що якщо ти кинув пити, треба протриматися (тут в міфах є різні варіанти) або п’ять років, або десять, інакше ти легко повернешся до старого. Чи дійсно існують якісь такі «критичні терміни»?

— Раніше була дуже модна така процедура, як кодування. І люди трималися по п’ять-десять і більше років. Хтось дійсно тримався до глибокої старості та помирав в тверезості. А хтось зривався, хоч би й через 15 років. І знов починав пиячити. Тобто зірватися можна будь-коли, і знов потрапити у залежність від спиртного. Скільки б не пройшло часу після того, як людина кинула пити, вона має триматися, уникати вживання спиртних напоїв, пам’ятати про можливі страшні наслідки «зриву». Безпечного терміну не існує. Якщо людина не п’є двадцять чи більше років, це значить лише, що людина не п’є ось такий термін часу, це не означає, що хвороба переможена, і людина впоралася з проблемою назавжди…

— Чув таку думку, що дорогим елітним алкоголем спитися неможливо. Це правда?

— Якщо у людини виникає потреба вживати алкоголь, яка їй різниця, які саме спиртні напої вживати? Якщо людина прагне за допомогою спиртного змінювати стан своєї свідомості, вона може навіть починати з надмірно дорогих пляшок, але раніше чи пізніше виникає алкогольна енцефалопатія, коли людині вже байдуже, який саме алкоголь вживати, аби щось влити в свій організм.

— Ще один народний стереотип, мовляв, якщо до 30-40 років ти не став алкоголіком, то все, ти вже не станеш ним ніколи…

— Це абсолютно помилкове твердження. Існує безліч прикладів, коли людина виходить на пенсію, втрачає соціальні зв’язки, не може знайти себе в новому житті. На роботу щоденно ходити не треба, інших занять людина знайти собі на може. Починає вживати алкоголь. Спочатку потрошки. З часом малі дози вже не діють на особу, і вона починає підвищувати кількість випитого. І за 5-7 років ця людина може спитися і набути залежність від алкоголю навіть в дуже похилому віці.

— Я особисто бачив приклад доволі відомої в свій час людини, яка почала вже в солідному віці пиячити, а це був видатний громадянин, відомий навіть за кордоном, наведу одну деталь: він виїздив від нашої країни в Європу для погашення поштових марок як представник українських музейних установ… Врешті решт він просив у сусідів по три гривні під заставу унікальних марок держави Люксембург, щоб похмелитися… Він виніс з дому усі більш-менш цінні речі. А згодом він помер від пияцтва, а його квартиру «віджали» бандити, нібито перед смертю він встиг одружитися. Наскільки це типова історія? І «згорів» він дуже швидко, не за 5-7, а десь за півроку-рік…

— Алкоголю однаково, це двірник, депутат або президент, академік чи студент, юнак чи довгожитель. Ця хвороба «ламає» всіх, до кого дотягнеться. Цій речовині байдуже, кого труїти, людину з самого «верху» чи безпритульного.

— Дуже часто серед людей освічених чув такі іронічні цитати, наприклад, з Рабле: «Я бачив багато старих алкоголіків та старих розпусників, але покажіть мені принаймні одного старого лікаря». Або ще люблять наводити приклад Черчилля, який, мовляв, і віскі пив, і курив, а дожив до 91 року! Яке ваше ставлення до таких жартів?

— Негативне. Зараз немає ніяких таємниць, і всі знають, що спиртне є шкідливим для організму людини, що ця речовина спричиняє шкоду і для роботи мозку, і для роботи серцево-судинної системи, і для печінки тощо. Людина сама вирішує, що їй робити зі своїм життям, зі своїм здоров’ям, зі своїм майбутнім. Проблема не в тому що людина п’є, а в тому, що в якийсь момент вона вже не відчуває комфорту без алкоголю. І тут треба розбиратися. А історія Черчилля — це історія іншої людини. А ще є Сергій Бубка, який колись плигнув на 6 метрів 15 сантиметрів. Чому ви хочете повторити «подвиг» Вінстона Черчилля, який буцімто десь там лежав на дивані та пив віскі, ще й курив сигару, а не Сергія Бубки? Чи якогось іншого спортсмена або історичного героя? Що стосується Раблє, нагадаю, що він мав докторську ступінь з медицини, отже, в його випадку це самоіронія, а не заклик до дії.

— Є люди, які нібито не пиячать. Майже не вживають спиртні напої. Але якщо вже почнуть вживати, то не зупиняться, допоки не нап’ються до такого стану, що просто жах. Чи є це проявом алкоголізму?

— Якщо наступного дня людині потрібно похмелитися — скоріш за все так, це є проявом алкогольної залежності. Є люди, які заходять в запій один-два рази на рік. А може просто в людині був поганий настрій, і він через це напився, не маючи ніякої залежності. Тут неможливо заочно визначити.

— А якщо людина вживає алкоголь тільки на вихідних, або тільки в п’ятницю — існує в народі думка, що це — точно не алкоголізм…

— Це називається «синдром менеджера», це може бути стійка залежність від алкоголю, але не щоденна.

П’є людина — страждає родина

— Алкоголік в родині — це, звісно, трагедія. Страждають і жінки (або чоловіки), і діти, і батьки. Що їм робити, щоб все ж таки змусити близьку людину не пиячити?

— Перш за все — не провокувати людину, яка намагається кинути пити. Тобто якщо людина каже, що вона не п’є — не треба їй наливати, або вмовляти: випий хоча б одну чарочку, мовляв, ти нас поважаєш... Якщо людина прийняла рішення не пити — і близькі, і родичі мають розуміти, що це його рішення. Однак сидіти і аплодувати, який він молодець, що вже другу добу не п’є — теж не треба. Я не рекомендую цього. А ще не рекомендую виправляти за людину її помилки. Скажімо, чоловік випив і «накосячив», а дружина все швиденько прибрала, витерла, поклала на місце. Ні, сам зробив — сам і розгрібай. Інакше алкозалежний виходить з запою, і бачить, що все добре, ніяких наслідків його пияцтва нема. І в нього немає стимулу щось змінювати, прагнути перейти до тверезого стану.

— Час від часу люди, які кидають пити, скаржаться, що їм заважає реакція близьких людей. Наприклад, він такий каже: все, кидаю пити. А йому відповідають батьки або дружина щось на кшталт: «Ти не зможеш! Де тобі»! І, мовляв, «руки опускаються» від такого відношення. Або людина проголошує в родині: «Все, я не п’ю!» А близькі починають перепитувати по телефону по декілька разів на день: «І що, досі не п’єш, чи вже випив?!» Чи це правильна поведінка?

— Єдиного рецепту для всіх родин не існує. Ми не можемо впливати на якісь думки чи висловлювання стількох людей, тим більше, що хворий вже міг п’ять чи шість разів намагатися кинути раніше, і скептичне відношення близьких має під собою підґрунтя. Якщо людина вирішила не вживати спиртних напоїв, вона має йти цим шляхом, не звертаючи увагу на те, хто й що сказав. Довіра в родині відновлюється не раніше, ніж через 8-9 місяців після того, як людина кинула пити. Тобто більш, ніж півроку близькі з жахом очікують, що хворий знов зірветься, і візьметься за старе…

Постраждалі від війни нерідко спиваються

— Мені відомо, що ви брали участь у програмі надання психологічної допомоги людям, які перебували в окупації. Зрозуміло, що є лікарська таємниця, і ми не маємо права оприлюднювати якійсь історії конкретних людей без їхньої на це згоди. Але якщо брати взагалі, чи часто у цих людей внаслідок пережитих страждань та жахів виникає алкоголізм?

— На жаль, дуже часто. Це відбувається тому, що в них були дуже сильні емоційні переживання в момент окупації. Деякі люди пережили тортури, деякі — емоційне або фізичне насилля. І людська психіка не витримує такого навантаження. Відповідно, алкоголь «допомагає» людині це все пережити. Але коли людина тверезіє, думки про пережите насилля знов виникають, і для того, щоб їх погасити, треба знов вжити дозу алкогольних напоїв. Якщо це відбувається на постійній основі, організм підвищує толерантність до алкоголю, і доза стає все більшою… Поступово виникає залежність від спиртного, яка стає проблемою для самої людини. На жаль, це дуже поширене явище. І дуже велика проблема сьогодення.

— Чи існує якесь рішення цієї проблеми?

— На цей момент в деокупованих населених пунктах Харківщини здебільшого немає якісної медичної допомоги. В деяких селах та селищах створені фельдшерсько-акушерські пункти, в яких працює медична сестра та час від часу приїжджає сімейний лікар. Щоб знайти вихід, має бути розроблена на державному рівні стратегія, бо ще у мирні часи в нас існували депресивні села, де не було ані роботи, ані достатньої медичної допомоги населенню. А зараз ця біда ще й загострилася.

— Чи вдалося допомогти тим пацієнтам, з якими ви спілкувалися? Чи це була тільки діагностика хвороби?

— Коли ми з гуманітарною місією приїздили до сіл, це були здебільшого разові консультації, а в моєму арсеналі були тільки медикаментозні препарати. Я намагалася роз’яснити людям, за якою схемою вживати ці ліки, як довго їх приймати тощо. Але назвати моє втручання повноцінним лікуванням в цій ситуації неможливо. Це довгий шлях, який пацієнт та лікар мають пройти разом, принаймні, в контакті між собою. Одноразова зустріч не може вважатися повноцінним лікуванням.

Наостанок лікарка каже:

— Насправді, алкоголь — це дуже підступна річ. З одного боку, частіше за все перший ковток алкоголю людині дають її батьки під час родинних свят. Але треба розуміти, що алкоголь підсилює ту емоцію, під яку його вживають. І в молодості, юності у кожного дуже багато позитивних емоцій, які підсилюються спиртними напоями: Новий Рік, день народження, якісь інші свята. І людина очікує цих свят, відчуває від них емоційний підйом, а ще плюс алкоголь — і наступає стан ейфорії. Це й стає спусковим моментом для того, що людини хочеться повторити ці відчуття. Але життя приносить кожному з нас багато різних задач, питань, проблем, негативних моментів. І тепер, коли людина вживає спиртне вже в нестабільному емоційному стані, то алкоголь підсилює зовсім інше. Наприклад, людина прийшла до родичів на весілля з роботи, де на неї накричав начальник. Відповідно, випивши алкоголю, вона вже не буде відчувати ейфорію, навпаки, в неї ще більш погіршиться настрій, можливо, з агресивною нотою. Це й буде та людина, яка влаштує бійку на весіллі. А якщо людина вживає алкоголь в пригніченому стані — вона починає плакати, жалітися на своє життя. Тобто алкоголь підсилює ту емоцію, яка є в людини, і чим старіша людина, тим рідше від алкоголю з’являється відчуття ейфорії, і, навпаки, тим частіше людина отримує від нього додаткове пригнічення, розпач і агресію.

Слідкуйте за нами в соціальних мережах:  

Телеграм            Фейсбук             Інстаграм