Архітектор державного стилю: «сталь, закута в оксамит»

Днями виповнилося 140 років від дня народження Георгія Івановича Нарбута (1886–1920) — геніального графіка, ілюстратора, творця українського державного герба, перших банкнот та поштових марок.

Цей ювілей — не просто дата в календарі, а нагода згадати майстра, який «одягнув» молоду українську державу в її перші візуальні шати.

Народившись на хуторі Нарбутівка на Чернігівщині (нині Сумська область), Георгій з дитинства вбирав естетику козацької барокової культури. Попри відсутність систематичної художньої освіти на початку шляху, його талант пробився крізь самоосвіту.

Його переїзд до Петербурга та зближення з колом «Світу мистецтва» перетворили його на віртуозного графіка. Проте, на відміну від колег, Нарбут не просто копіював старовину — він її переосмислював. Його називали «магом лінії»: він міг провести ідеальний контур без жодної помарки, поєднуючи народні мотиви з тогочасним модерном.

Коли у 1917 році Україна проголосила незалежність, виникла гостра потреба в атрибутах державності. Саме Нарбут став тією людиною, яка надала УНР (Українській Народній Республіці) її «обличчя».

Обкладинка проекту великого герба Української Держави. Ілюстрація, літерация, геральдика. Георгій Нарбут, 1918, Київ. 

Нарбут адаптував знак Володимира Великого, вписавши його у лаконічні форми, що стали основою для нашої сучасної символіки - державного герба (Тризуба).

Його дизайн перших українських купюр — це шедевр орнаменталістики. Він використав елементи українського бароко, перетворюючи звичайний папір на витвір високого мистецтва.

100-гривнева банкнота УНР 1918 року, розроблена Георгієм Нарбутом та надрукована в Берліні. 

Він створив унікальну гарнітуру літер, яку сьогодні називають «нарбутівським шрифтом». Цей шрифт досі є маркером українського стилю в дизайні, що впізнається з першого погляду.

Одним із найважливіших проектів майстра стала робота над ілюстраціями до «Енеїди» Івана Котляревського. На жаль, він встиг закінчити лише кілька аркушів, але вони стали еталоном книжкової графіки, де античні герої органічно перевтілилися в українських козаків.

Нарбут Георгій Іванович. Еней і його військо. 1919. Харківський художній музей.

У Києві Нарбут став одним із засновників і першим ректором Української академії мистецтв. Він мріяв перетворити Київ на нову художню столицю Європи, де традиція і авангард крокували б поруч.

Автопортрет (Розмова Г. Нарбута з Л. Грабуздовим).1919. Лупа Грабуздов — містифікаційний образ. Народився у колі митців Нарбута (М.Зеров, В.Модзалевський, П.Зайцев, А Ніковський та інші). Образ виник у відомого графіка, коли він купив на подільському базарі перстень з сердоліковою печаткою з силуетом млина, де, крім малюнку та девізу, було вигравіювано ім'я власника: «Л. І. Грабуздов». Це чудернацьке прізвище дуже сподобалось Нарбутові, він створив уявний портрет цієї особи.

Окрім того, що в Харківському художньому музеї зберігається одна з найцінніших колекцій графіки майстра (більше 100 малюнків), зокрема, аркуші славетної "Української абетки» , маловідомі антивоєнні плакати та ескізи до «Енеїди», існують і більш глибокі біографічні та творчі зв'язки.

Актуальний досі плакат «Алегорія на початок Першої світової війни», 1914. Харківський художній музей.

Багато соратників Нарбута по створенню Української академії мистецтв були вихідцями з Харкова або мали з ним тісні зв'язки. Наприклад, Михайло Бойчук, з яким Нарбут тісно співпрацював у Києві, мав величезний вплив на харківську мистецьку школу 1920-х років.

Також близьким другом Нарбута був відомий мистецтвознавець Микола Біляшівський. Саме він був одним із тих, хто надихав Нарбута на вивчення українських старожитностей, які згодом стали основою його стилю.

Видатний український етнограф, археолог, мистецтвознавець, академік УАН-ВУАН, почесний член Української академії мистецтв та Київського товариства старожитностей і мистецтв – Микола Біляшівський (1867 – 1926) та Малий герб Української держави, 1918. 

Підхід Нарбута до шрифту як до архітектурного об'єкта став фундаментом для харківських дизайнерів 1920-х.

Харків тоді був столицею, і місцеві видавництва активно використовували напрацювання Нарбута. Легендарний харківський графік Василь Єрмилов, хоч і працював у стилі конструктивізму, визнавав Нарбута як головного реформатора української книжкової естетики.

 

Харківський художній музей. Георгій Іванович Нарбут у колекції музею (1973). 

Величезну роль у тому, що ми сьогодні знаємо про Нарбута, відіграв видатний харківський мистецтвознавець Стефан Таранушенко (1889 – 1976). Він був одним із перших дослідників творчості Нарбута.

Таранушенко збирав його роботи в Харкові. Він писав критичні статті, аналізуючи «нарбутівський стиль», і популяризував його серед лівобережної інтелігенції.

Варто згадати і про брата Георгія — відомого поета-акмеїста Володимира Нарбута (1888 – 1938). Його доля була тісно пов'язана з Харковом у пореволюційні роки. Володимир очолював у Харкові Радіо-телеграфне агентство України (РАТАУ), і саме через брата-поета творчі ідеї Георгія часто потрапляли до літературно-мистецького середовища тодішньої столиці.

Харківський художній музей володіє унікальними примірниками «Української абетки» (1917), які Нарбут вважав своєю головною працею. У Харкові також зберігаються його силуетні портрети — жанр, у якому Нарбут не мав рівних. Те, що ці роботи пережили Другу світову війну та роки забуття національного мистецтва в Харкові — справжнє диво.

До 140-річчя від дня народження Георгія Нарбута Харківський художній музей презентував кілька робіт із музейної колекції.

…Георгій Нарбут прожив лише 34 роки. Він пішов у вічність у 1920 році на піку творчих сил, залишивши після себе не просто малюнки, а фундамент, на якому стоїть сучасна українська культура.

Плакати з виставки до 140-річчя Г. Нарбута. Авторки: Олександра Панченко та Єлизавета Скороход. Харківська державна академія дизайну і мистецтв – ХДАДМ. Фото: Владимир Лесняк/Фейсбук.

Сьогодні, коли ми тримаємо в руках сучасну банкноту чи дивимось на державний тризуб, ми бачимо лінію Нарбута. Його 140-річчя — це свято естетики, яка перемогла час, війни та політичні потрясіння.

«Його мистецтво — це сталь, закута в оксамит», — так казали сучасники. І через 140 років цей «сталевий» фундамент нашої ідентичності залишається непохитним.

Читайте також:

Проєкт «Сліди»: документалісти Харківського пресклубу втретє на Берлінале

"Громада" розповідає про важливі новини та злободенні теми, робить цікаві подкасти та яскраві відео про життя у громадах Харківського регіону, України та у світі.

Наша місія – просувати демократичні цінності, відповідальну журналістику та права людини.