«Азарт косить людей швидше за чуму» вважали китайці

Боротьба з незаконним збагаченням на ігровому азарті  така ж давня, як самі ігри.

Одне з найпоширеніших зображень гравців та їхніх глядачів.

Перший відомий у світі закон проти азартних ігор з'явився у Стародавньому Римі у III столітті до н.е. під назвою Lex Aleatoria. 

Римське право намагалося обмежити руйнівний вплив азарту на суспільство через жорсткі правові заборони.  Перший офіційний закон цієї сфери. Згідно з ним, гра в кості дозволялася лише під час Сатурналій (зимових свят, що згодом вплинули на веселі традиції Різдва).

Емоційна сцена між двома чоловіками, які грають в кості за столом в таверні, була відтворена в реальному «закладі харчування і розваг»  у Помпеях.

Латинські написи, що коментували гру, стосуються суперечки щодо рахунку. Один із них – «це не трійка» (про кістку).

Закони Річарда I Левове Серце (Англія, 1190 рік): під час Третього хрестового походу англійський король запровадив жорсткий регламент для армії. Лицарям і духовенству заборонялося програвати більше ніж 20 шилінгів на день. Простим солдатам та матросам азартні ігри були повністю заборонені під загрозою тілесних покарань  батогами.

Заборона в Англії (1388 рік):   король Річард II видав закон, який повністю забороняв слугам, робітникам та ремісникам грати в кості. Це було зроблено для того, щоб піддані у вільний час займалися стрільбою з лука та військовою підготовкою, а не марнували час у тавернах.Загрозою для держави вважали азартні ігри в Китаї. Категорично їх забороняли чиновникам і військовим.

Суворі обмеження та прямі заборони на азартні ігри існували як у княжих дружинах Київської Русі, так і у Війську Запорозькому, оскільки азарт руйнував військову дисципліну, провокував бійки та підривав боєздатність.

 

Існують повчальні приказки різних народів. «Азарт косить людей швидше за чуму» (китайська).

"У домі гравця немає нічого, крім карт та боргів» (англійська).

 

«Хто починає з карт, закінчує торбою» (українська).

Кого малював на гральних картах  онук засновника Харківського університету

У Харкові друкували й продовжують друкувати гральні карти, причому місто має як глибоку історичну, так і сучасну сторінку в цій сфері.

1900 року «Огоньок» (додаток до «Биржевых ведомостейм») опублікував про нову продукцію Карточної фабрики імператорського виховного дому.  Колоду створив художник і військовий кореспондент Бухарського та Хівінського походів межі 1860-70-х років Микола  Каразін.

 Він – онук засновника Харківського  університету Василя Назаровича Каразіна. Народився 1842 року в Богодухівському повіті Харківської губернії, закінчив кадетський корпус. Нагороджений золотою зброєю за участь у військових походах в Середній Азії, де він робив начерки олівцем і акварелі безпосередньо у військах. Їх друкували журнали світу. Уже відставним штабс-капітаном брав участь в наукових експедиціях  в Середній Азії. Ілюстрував багато книжок, в тому числі власних.

Автор малюнків, гравюр та оформлення до поем Тараса  Шевченка «Наймичка» (1904) і «Катерина» (1905; обидві — С.-Петербург). Був вільним слухачем Академії мистецтв.  Окремі роботи М. Каразіна зберігалися у Харківському художньому музеї, до формування колекції якого долучився і його дід В.Каразін.  

Як художник  Микола Миколайович мав різні замовлення, наприклад,  ілюсторовані меню для царських обідів. Гральні карти з його малюнками виходили в імперії під назвою  «Высший сорт».

Художня цінність цієї колоди карт. Вони  були одними з перших оригінальних ілюстрованих карт у регіоні. Фігури представляли чотири різні національності, які входили до складу тодішньої імперії (окрім росіян – українці, поляки і представники Середньої Азії).  На сорочці карт були зображені ластівки, що летять на блакитному або рожевому тлі. Для друку лицьової та зворотної сторін використовували складну технологію на 24 фарби.

Орієнтовно у той же час ще один наш земляк – академік живопису Сергій Васильківський намалював для друзів колоду гральних карт із їхніми жартівливими потретами. На жаль, це був єдиний примірник, який не зберігся й більше нагадує оповідку, аніж достовірний факт. Хоча в академіка було чудове почуття гумору. На порозі свого дому в Харкові прилаштував власноруч створений декорований напис українською мовою: «Скидай калоші всяк сюди входящий».

Харків є одним із найбільших поліграфічних центрів України, тому виробництво карт тут повністю автоматизоване та різноманітне:

Багато харківських друкарень виготовляють гральні карти, карти Таро, а також настільні та логічні ігри на замовлення. Карти друкують на спеціальному целюлозному картоні з ламінацією або покриттям лаком.

Останніми роками на ринку з'явилися локальні сувенірні колоди «Харків», де замість класичних джокерів чи фігур зображені впізнавані символи міста або відомі харківські персонажі (наприклад, сувенірні карти з Геннадієм Кернесом та Ігорем Тереховим).

Ось ми й дісталися до юридичних нюансів теми «гральні карти, політика та армія».

1.   Чому в Україні виникла потреба запровадити спеціальні обмеження щодо участі військовослужбовців в азартних іграх? Які ризики були виявлені на практиці?

2. На кого саме поширюється заборона: лише на військовослужбовців ЗСУ чи також на представників інших військових формувань та силових структур?

3. Які обмеження встановлені законом? Чи йдеться про повну заборону доступу до онлайн-казино, букмекерських ставок та інших видів азартних ігор?

4. Як оператори азартних ігор повинні перевіряти, чи є особа військовослужбовцем, і хто контролює дотримання цих вимог?

5. Яка відповідальність передбачена у разі порушення заборони: для операторів азартних ігор, для посадових осіб та чи можуть настати наслідки для самого військовослужбовця?

6. Чи означає ця заборона, що військовослужбовець взагалі не зможе зареєструватися в онлайн-казино, навіть якщо захоче?

Азартні ігри і військові. Що варто знати про нову постанову Кабміну? Подкаст «Градусник»