Березневі «Мистецькі містки» про осине гніздо у гільзі, обійми метелика і відновлення (відео)

«До свого роду – хоч через воду». Стара українська приказка доречна до чергової розповіді про міжнародний проєкт «Мистецькі містки».

У березні 2026-го йому виповнився рік. Провели уже 11-у онлайн-зустріч. Цього разу під тематичною назвою «Весна. Відновлення».

Березневу зустріч вели з Литви,  Йонавського соціального центру культурні діячки та волонтерки Яна Вовк і Оксана Менткевич. Зібралися в центрі  представниці Йонавського відділення Союзу українок Литви, гості з Каунаса, а також виконавиці ролей у короткометражці про Трипілля. Вперше запросили до участі психотерапевтку, яка ще й пише художню прозу. Детальніше – далі у публікації та відеозаписі.

«Хата  –  зліпок позачасся», «Ти не каркай, чорний круче, дзьоба чорного не вішай!» Миттєві фронтові картини з Донеччини і Харківщини створив  Сашко Кучеренко (Сашко Обрій), поет і військовослужбовець.  На онлайн-зустрічі та ще в її анонсах було оголошено волонтерський збір на пікап для батальйону безпілотних систем «Мара» 66 ОМБр, де служить Сашко.

Сашко Обрій: «Вірш я написав на Донеччині, знайшовши гільзу від снаряду, в якій оси сплели гніздо.

Загруз «по самі помідори»

у ґрунт ворожий артснаряд.

Скривила гільза пащу вгору,

мов готувалась до проклять…

І оніміла так подосі.

В її ж дюралевій норі

сплели гніздо практичні оси,

щоб від зорі і до зорі

нести життя своє осине,

аби вогонь його не згас!

Супроти нього смерть безсила,

що ніс в собі оцей фугас.

Оса вродила доню й сина.

А гільза що? Від цього їй

ще дужче рот перекосило

в гримасі зболено-німій.

Бо в ній, допіру смертоносній,

рожденній сіять кров і зло,

відколи тут гніздяться оси,

життя зненацька розцвіло!

Намагаюся не просто відрефлексувати війну, а й нести віршами світло, надію».

«Знаю я, настануть часи коли сльози закінчаться» - ці слова пісні написала навесні 10 років тому, в Харкові Ірчія Бондаренко. Тоді війна вже тривала. І для авторки було важливо знайти внутрішню опору, бо, як вона співає, «любов сильніша, аніж війна».

«Любов тримає нас найсильніше, а ще – спільні цінності й творчість», - сказала на зустрічі Тетяна Вишко – авторка кількох книжок, зокрема, виданого 2026 року роману «Ломикамінь» про події сучасні й віддалені в історії. Представили її також як психотерапевтку і тренерку на психологічних платформах. У відеоверсії зустрічі зверніть увагу на те, як Тетяна коментує відому психотерапевтичну практику самодопомоги для зниження тривоги від стресу і панічних атак «Об`ійми метелика» (дивитися на відео від 35 хвилини).

Кожна зустріч «Мистецьких містків» додає нових місць, звідки учасники читають свої тексти. Сашко Обрій саме був з дозволу командира в Києві, на зустрічі в Музеї історії України у Другій світовій війні (десь далеко приязним фоном іноді звучали дитячі голоси), а Оксана Комякова спілкувалася із вулиці чи парку в Гаазі. Вона – авторка збірки віршів «У кожній людині сонце». Родом з Луганщини. Жила в Харкові, потім переїздила до інших країн. Зараз у Нідерландах.

«Серце моє схоже на кота, який вибіг на балкон і там його зачинили», - читала Оксана.

Із співведучою зустрічі Оксаною Меткевич хтось із вас міг подорожувати Україною як із організаторкою туристичної поїздки мирних часів, а тепер дізнаєтеся ще й про її режисерський проєкт (у співавторстві з Оксаною Супоненко, яка приєдналася до розмови з Німеччини).

Оксана Менткевич сказала: «Війна розпорошила нас, українців по всьому світу. Ми обнулилися, усвідомивши цінність життя. Цей філософський фільм «Трипілля – давнина майбутнього» саме про зв’язок з нашим корінням, родом, культурою, вільним духом – де б ми не були».

. Поетеса і авторка прози  Анастасія Литвиненко теж пережила евакуацію з Харкова, життя за кордоном, у Грузії.

«У нас близькі історії. Я зараз у Франківську»,  – сказала Анастасія. Серед її рядків 2022 року і цей:  «Тавровані самотністю валізи ми пронесемо, наче ордени».

Світлана Щиголева (псевдонім Тіна Світлячок) зараз мешкає у Києві, для зустрічі обрала свою пісню «Ніжність». Прокоментувала її так: «Неважливо, що ми не одразу одержуємо відповідь від Бога. Ми з ним спілкуємося і це вже дорога до кращого»

Не залишилася без уваги у своєрідному «усному журналі» рубрика «Творча молодь». Зі своїми текстами познайомила Міра Полякова

Ось такою склалася 11-та міжнародна  зустріч в межах проєкту «Мистецькі містки».  Цікавлять подробиці? Перегляньте відеоверсію (монтаж – Лариса Вировець, засновниця харківського літературно-мистецького клубу «Апостроф»).

Читайте також:

Авторка пісень із Чернещини  –  серед героїнь книжки, презентованої у Дніпрі