«Біль і надія поєднують нас». Благодійний проєкт харківців «Мистецькі містки»

«Біль і надія поєднують нас серед отворів темного неба»  –  рядок одного із учасників  серпневого ондайн-спілкування Сергія Жадана.

«Мистецькі містки»  як міжнародний благодійний проєкт прагнуть відновити творче спілкування  між авторами і виконавцями літературних текстів і пісень, а також налагодити спілкування із слухацькою/глядацькою/читацькою аудиторією, розпорошеною війною, вимушеною евакуацією чи й еміграцією. Містки єднають ще й українські громади різних країн та регіони в самій Україні.

Кожна зустріч – це збір коштів на потреби нашої армії.

Харківська літераторка Яна Вовк після розгортання повномасштабної війни разом з донькою мешкає в Литві, у Йонавській громаді неподалік від Каунаса. Передвоєнним харківським подіям присвячений її роман «Бажання хибні, бажання справжні». Його презентовано в кількох країнах, а читачі продовжують коментувати книжку і розбирати її на цитати. Ось такі, наприклад.         

«Усі ми порядні лише ситуативно. В кожному із нас живе і герой, і сволота. Питання, кому частіше ми надаємо право голосу».

«Задоволення від твого життя належить тільки тобі».

Серпнева зустріч відбувалася напередодні Дня Незалежності України, Дня  Державного прапора України і Дня Харкова. Облишмо за дужками дискусію про доцільність відзначати міську подію саме 23 серпня. 

Відео для ефіру створила  засновниця харківського літературно-музичного клубу «Апостроф».

«Біль і надія, як дім, перебудований після пожежі» (Сергій Жадан).  Вже стільки тих пожеж і відбудов, що посміхаємося, ніби захищаємося чи затуляємося від невідворотного.

Символіку і афіші «Мистецьких містків»  підготувала  Лариса Вировець, яка нині живе в Надвірній Івано-Франківської області. Вона щоразу ще й монтує записи онлайн-зустрічей.

«Мис доброї надії»   –  збірка віршів Антоніни Тимченко українською і англійською мовами, видана  у Харкові, зовсім не про скелястий мис Африки, який називався ще мисом Бур. Відчуття дому – її головний мотив. Переклади англійською – теж місточок від українського берега до читачів англомовних.

«Зібравши до купи страхи, мов книжки з батьківської бібліотеки» (Сергій Жадан). 

Саме стіни книгозбірні – Холодногірської бібліотеки в Харкові стали місцем, де  працювали ведучі. Це Наталія Грайворонська  і Тетяна Островська, які приїхали до рідного міста з Німеччини і Франції, де багато часу й енергії приділяють тому, щоб українська тема не зникала із суспільного простору, а наша культура ставала ближчою й цікавішою для громадян ЄС. У бібліотеці до Наталії і Тетяни приєдналися  військовослужбовець, автор кількох книжок прози й поезії Олег Бородай і бард Микола Воловик.

Пісні Олега Бородая і Миколи Воловика зможете послухати у повній версії серпневих «Мистецьких містків». Ще багато учасників спілкування в ZOOMі  принесуть вам хвилини роздумів, добрі сподівання і гордість – он як багато талановитих земляків маємо!

Як приємно було дізнатися, що своєї матеріальної мети зустріч теж досягла. Цитую сторінку «Мистецьких містків» у соцмережах.

Завдання Мистецькі містки виконали! Зарядний пристрій BUREVII - M5P для штурмового батальйону «Скіф» бригади НГУ (Куп'янський напрямок) придбали і відправили військовим. Це подарунок для військовослужбовця Василя Рябка та його побратимів до Дня Харкова і Дня Незалежності України. Вдячність патріотам, які зі зброєю в руках боронять свою землю. Повага людям, які мають за обов'язок допомагати війську. Сильні Разом !

Марко Терен – учасниця багатьох міжнародних проєктів. Майже одночасно з «Мистецькими містками» вона взяла участь у зйомках короткометражного музичного фільму, приуроченого до Дня Незалежності України. Він знімався в Естонії, у тамтешньому музеї під відкритим небом.

Ось рядки нашої землячки про серпень:

«І справа не в тому, що тісно в коробчатих стінах…

І дихати, й жити. Й себе відшукати, бува.

Як купол над світом нависло мовчання осіннє,

у себе ввібравши несказані й теплі слова». 

Мені захотілося під час ефіру процитувати рядки із листа з Італії до батьків у Харків, який писав художник – гордість Польщі й України – Генрік Семирадський:

«Дивовижне створіння людина – їде далеко, а заради чого? Варто почути сюрчання коників на околиці  Рима – і опиняєшся в Харкові»

Саме в Литві 2025 року було ухвалено партнерство  між мистецькою інституцією і військовими.

Литовський національний художній музей (ЛНХМ) та Lietuvos kariuomenė Збройні сили Литви підписали угоду про співпрацю, спрямовану на взаємодію в організації виставок та інших ініціатив, пов'язаних з громадянськістю та патріотизмом. Йдеться про допомогу армії в організації виставок, зокрема, і в Україні, країнах НАТО

 Ця міжвідомча угода відкриває ширші можливості для військовослужбовців і структур Збройних сил, включаючи військових країн-союзниць НАТО та України, індивідуально чи групами безкоштовно відвідувати експозиції та виставки музею у Вільнюсі, Клайпеді, Паланзі та Юодкранте. Це надає військовим можливість дізнатися більше про історію і культуру Литви,  поглибити розуміння нашої спільної боротьби за свободу.

Командувач Збройних сил Литви генерал Раймундас Вайкшнорас під час підписання угоди зазначив, що військовослужбовці дуже цінують увагу та відкритість суспільства, особливо професіоналів культури та мистецтва, у ознайомленні Збройних сил з досягненнями та новинками сфери культури.

«Приклад України сьогодні дуже чітко показує, що культурні та мистецькі цінності також стають мішенню ворога. Самобутня творчість кожного народу, яка виражається в усіх формах мистецтва, є цінним надбанням країни, важливою частиною державної ідентичності, яку необхідно не тільки добре пізнати, але й берегти та захищати», – сказав литовський генерал.

 

Підписання угоди відбулося у Вільнюсі, на тлі виставки творів української художниці Марії Примаченко (1909-1997).  

«Якщо вже витримав, якщо вже перебув божевільне балансування…» Ще один рядок від Сергія Жадана. Формат «Мистецьких містків» передбачає  продовження спілкування у прямому ефірі вже без запису, але для найвитриваліших глядачів. Вони, а не тільки ведучі ставили найбільше запитань Сергію, а він анонсував ще одну харківську подію – триденний фестиваль «Літературний ярмарок», що теж по-своєму стане у фінальні дні літа містком у часі аж до «Літярмарку», який був помітним явищем харківського творчого життя 100 років тому.

Винесу на фінал рядки, написані ще однією діячкою з Харкова, засновницею Ініціативи  Інтелектуальних Мандрівок Оленою Дюженко:

І от я знову читаю книжку Жадана в метро. Але не в харківському, а в гельсінському.

У північному Оулу мені страшенно бракувало метро. І коли добра людина надсилала фото підземного тунелю  –  посміхалася, наче дитина, яка просила татка купити капучино тільки через пінку, щоб робити собі «білі вуса».

Метро Гельсінкі не пахне харківським. Хіба що на деяких станціях.

Його вагони –   помаранчеві, вони виринають на мости, як у Києві. Гельсінське метро теж може слугувати бомбосховищем.

Але саме тут, серед цього іншого міста й іншого метро, мені здається, я зловила за довгий час маленьку краплю спокою.

Сховаю її в кишеню осіннього пальта й міцно застебну на ґудзик

Нам не буде холодно серед зимових полів,

Нам сідатимуть на плечі птахи, приймаючи   нас за соняшники.

Повертаймось за сонцем, королю,

повертаймось додому.

Сергій Жадан

Слухати за посиланням:

Мистецькі містки Серпень 2025