«Ботанік в кедах». Як вчений проводить лекції на ровері, працює в музеї і розвінчує міфи про рослини
Статтi | | 1,388 | Автор: Наталя Меркулова

Колаж Олени Зеленіної.
А ви знали, що кавун – це не ягода, як нас вчили в школі, а гарбузина, хоча він і має соковиту м’якоть. А ще він є родичем огірків, гарбузів та кабачків. Ба більше! З наукової точки зору, він є фруктом, тому що плоди, що розвиваються з квітки, як кавун та містять насіння, є фруктами.
Водночас з сільськогосподарського погляду кавун часто класифікують як овоч, тому що він росте на однорічних ліанах, а технологія його вирощування схожа на вирощування огірків та кабачків.
Ще більше заплутує помідор. Що це – овоч, фрукт чи ягода? Ботаніки наголошують, що це ягода, бо росте з квітки, має насіння та тонку шкірку.
За біологічною класифікацією родина пасльонових, куди входять томати, відносить їх до ягід, як і баклажани чи перець. Але через невисокий вміст цукрів і використання в приготуванні солоних страв кулінарно ми вважаємо помідор овочем.
Більше того, у 1893 році Верховний суд США постановив, що помідори слід класифікувати як овочі, оскільки вони подаються на вечерю, а не на десерт.
Так овочі чи ягоди? Чому існує така плутанина? І чим ботанічна класифікація рослин відрізняється від кулінарної?
Все про це знає Олексій Коваленко, науковий співробітник Національного науково-природничого музею НАНУ, кандидат біологічних наук, відомий український ботанік і популяризатор науки, людина, яка вміє пояснювати складне просто і доводить, що наука - це не занудно, а захоплююче цікаво.
Науковець, письменник, музейник та головний ботанічний ютубер України – гість програми академіка НАНУ Володимира Семиноженка «Про науку. Компетентно», яка виходить на YouTube-каналі НАНУ.

Захоплююча «Довколаботаніка»,
що робить науку ближчою до людей
Олексій Коваленко десять років працює науковцем в Національному науково-природничому музеї, у відділі ботаніки. Займається економічною ботанікою, яка вивчає використання рослин у господарстві, медицині та інших сферах людської діяльності.
Довідка «Громади»
Національний науково-природничий музей НАН України (ННПМ) — один із найбільших науково-природничих музеїв світу і найбільший природничий музей України.
Олексій активно займається науковими дослідженнями, а також проводить в музеї лекції для дорослих і дітей та інтерактивні програми для широкої аудиторії.
Він автор науково-популярних книжок, таких як «Фрукти проти овочів. Чому кавун — не ягода, а томат — це фрукт», «Рослини-прибульці. Як борщівник та амброзія захоплюють Землю», «Планета грибів. Як гриби годують, лікують і вбивають нас» та «Звичайна екзотика. Історія рослин, які ми їмо», «Планета у лапах. Як тварини оберігають довкілля» та інших.

«Ботанік у кедах» - це бренд, під яким він веде сторінки у соцмережах, популяризуючи науку про рослини. Науковець також відомий, як автор освітнього проекту на YouTube-каналі «Довколаботаніка». Він популяризує ботаніку, ділиться цікавими фактами про рослини та їхній вплив на наше життя.
Завдяки таким проєктам Олексій робить науку ближчою до людей, демонструє, яким цікавим і захоплюючим може бути вивчення рослинного світу. Він розвінчує безліч міфів про рослини та їхнє споживання, просто й кумедно розповідає про продукти, які ми бачимо та їмо щодня. Не дарма його називають головним ботанічним ютубером України.
Популярність молодого вченого почалася з одного доволі банального казусу.
- Коли я прийшов працювати у Національний науково-природничий музей, я думав, що буду працювати, як науковий співробітник, і що я буду займатися лише наукою. Про екскурсії навіть гадки не було.
Визначальним став невизначний, на перший погляд, епізод.
- Якось я писав наукову статтю, - розповідає вчений. - Wi-Fi, як технологія тоді лише починав поширюватися, інтернет в кабінеті ледь тягнув і, щоби «спіймати» сигнал, я вийшов з ноутбуком в коридор.
І раптом почув, як відвідувачі розчаровано перемовлялися один з одним: «Ой, ми зайшли на поверх ботаніки... Тут, напевно, не цікаво. Підемо ліпше поглянемо на динозаврів чи на якихось тварин у відділах зоології і палеонтології".
Мені, як ботаніку, це було дуже дивно, тому що рослини для мене з дитинства були надзвичайно цікаві. А потім я розумів, що про рослини треба вміти розповідати. Адже засушений експонат, навіть рідкісний, зазвичай не викликає великої зацікавленості.
Він не може сам про себе розповісти, навіщо він є, яку роль відіграє в житті людей. Але про це можуть розповісти люди. Сьогодні їх називають популяризаторами науки. І я вирішив спробувати розповісти про це так, щоби людям стало цікаво.
Спочатку він провів кілька екскурсій. Адже екскурсії в музеї проводили люди, які вже традиційно цим займалися певний час. Подальшим повштохом стало те, що на підсумковій вченій раді, на якій Олексій був присутній, з'ясувалося, що у відділі ботаніки в кілька разів менше екскурсій, ніж у відділах зоології чи палеонтології.
- І я тоді поставив собі таку мету - провести за рік 100 екскурсій, - згадує він. - Згодом я перейшов до нових технологій проведення екскурсій.
Багато чого я робив інтуїтивно. Але потім я відвідав навчання у Національному ботанічному саду імені Гришка, яке проводили фахівці з Сполучених Штатів Америки.
В них є Національна асоціація інтерпретаторів, яка займається підвищенням рівня інтерпретації природної та культурної спадщини.
Основна ідея інтерпретації, окрім володіння фундаментальною та теоретичною базою, полягає в тому, що треба подавати інформацію так, аби вона була дотична до
людини. В цьому і є сенс інтерпретації природи та культурної спадщини.

Саме такий підхід дозволяє зацікавити будь-яку аудиторію. причому, від дошкільнят до дорослих.
- Зараз я проводжу три сотні, можливо, навіть більше різних заходів у музеї за рік, - ділиться він. – Але весь час і далі шукаю нові форми та сучасні технології, застосовуючи які можна ще більше зацікавити людей ботанікою.
Добре «працюють» також виразні образи та асоціації, необхідні для того, щоби просто пояснювати складні речі в науці. Важливо не зупинятися на досягнутому, працювати системно, постійно створюю нові і нові програми, шукати нову візуалізацію, нові підходи.
Головний ботанічний ютубер України
Так часто називають науковця, кандидата біологічних наук Олексія Коваленка. І це не є перебільшенням. Він органічно поєднує науку та її популяризацію, залучаючи до знань широку аудиторію, незалежно від її віку та роду занять.
Вчені зазвичай не проводять екскурсії, а екскурсоводи не займаються наукою. А він в одній особі блискуче поєднує талант науковця та популяризатора, демонструє відданість справі, що стала сенсом його життя, та власну харизму.
Науковець веде освітній проект «Довколаботаніка» на YouTube-каналі.

Ідея проєкту полягає в тому, щоб працювати із аудиторією, яка не може відвідувати музей.
Адже значна частина колишньої аудиторії, зараз знаходиться не в Києві. Навіть не в Україні. До того ж, чимала кількість учнів через відсутність опалення сидить вдома, і тому зручно проводити такі екскурсії онлайн.
В проекті «Довколаботаніка» Олексій Коваленко розповідає про природничі науки - ботаніку, палеонтологію, зоологію та іноді геологію. Кількість його підписників та переглядів постійно зростає.
А під нікнеймом «Ботанік у кедах» кандидат біологічних наук веде сторінки у соцмережах, популяризуючи науку про рослини.
На його лекціях у природничому музеї не буває вільних місць.
- Коли ми оголошуємо про захід у природничому музеї, то завжди збираємо повну групу, попри те, що ми зараз живемо в надзвичайно складні часи, - ділиться науковець. - Я завжди намагаюся відчути аудиторію. За день можу провести п'ять екскурсій, що мають однакову назву.
Наприклад, про хижі рослини. Але для різних груп, навіть людей одного віку, це може бути п'ять різних стилей розповідей, тому що буквально вже за кілька хвилин ти бачиш, як сприймають матеріал відвідувачі. І одразу робиш висновок: тут можна піти дещо складнішим шляхом, а тут - більше жартувати, там, можливо, додати динамізму, говорити швидше, перемикатися з теми на тему, щоби увага відвідувачів трималася і не згасала.
Інвазійні рослини - прибульці-загарбники,
які захоплюють Землю
Тема, якою Олексій Коваленко займається в науці - інвазійні види рослин. Це види рослин, які навмисно чи випадково були завезені в Україну з інших континентів, які активно розмножуються, витісняють місцеву флору і фауну, знижують біорізноманіття та змінюють структуру екосистем.
Більше того, дуже часто інвазійні рослини небезпечні для людей, бо викликають алергію чи опіки, та несуть загрозу для тварин.
- Причини, через які інвазійні рослини потрапили в Україну можуть бути абсолютно різні, - ділиться науковець. - Іноді ці причини не встановлені, і значна частина нашої роботи полягає в тому, щоби встановити причину, чому цей вид флори почав поводити себе агресивно.
Зокрема, ваточник сирійський. Цікаво, що ця рослина походить не з Сирії попри свою назву, а з Північної Америки.

Рослина цікава своїм давнім історичним бекграундом. Чому її назвали сирійською? Це один з пластів історії, який пов'язаний з роботою давніх ботаніків. Рослина ця відома ще тим, що під час Другої світової війни її використовували для створення рятувальних жилетів. Більше того, школярі у Північній Америці збирали ваточник сирійський, і це популяризувала відома акторка тих часів, співачка і письменниця Мей Вест.
Водночас, за словами науковця, ваточник сирійський є дуже отруйною рослиною для тварин, а також становить небезпеку для людей. Усі частини рослини містять токсичний молочний сік, який викликає подразнення шкіри та слизових оболонок.
Втім, незважаючи на отруйність, квіти ваточника сирійського мають сильний медовий запах і приваблюють бджіл, він вважається хорошим медоносом. Водночас рослина є злісним карантинним бур'яном.
- Інший пласт ботанічної історії пов'язаний з тим, наскільки швидко та потужно розвивається коренева система ваточника сирійського, - продовжує вчений. - Лише з однієї насінини може вирости рослина і сформувати таку армію клонів, що буквально сотні рослин будуть поєднані однією щільною мережею.
Коріння ваточника сягає до чотирьох метрів вглибину і до півтора метрів по горизонталі.
Рослина майже не піддається хімічному знешкодженню, а при механічному – розповсюджується ще швидше, захлоплюючи нові великі площі.
- От коли ми «розкопали» цей факт разом з колегами, і я розповідаю про це аудиторії, їм це дуже цікаво, - ділиться науковець. - Їм цікаво слухати про дослідження, які проводяться в Україні, особливо, коли розповідає про них людина, яка безпосередньо цим займається.
Детективна історія про амброзію...
За словами Олексія Коваленка, багатьох людей цікавить, як з’явилася амброзія в Україні.
- Це майже детективна історія. Амброзія з'явилася ще у першій половині XX століття, але вона вирощувалася на території України цілеспрямовано, на деяких експериментальних ділянках.

Я не вважаю, що звідти відбулася «втеча» з культури. Швидше за все, ні, - припускає науковець. - Але потім амброзія очевидно приїхала із вантажами насіння сільськогосподарських рослин з Північної Америки. І сталося це після Другої світової війни.
Якраз після Другої світової війни вона дуже активно поширилася теренами України. Зараз вона росте майже всюди, як і всі інвазійні рослини.
Ці рослини створюють екологічні проблеми для нашої природи, економічні для держави і медичні для кожної людини, тому що негативно впливають на здоров'я людей. Тому цими проблемами важливо займатися.
Іноді науковець проводить дещо дивні екскурсії - екскурсії на велосипеді.
- Велосипедистів цікавить така інвазійна рослина, як якірці трибулус терестріс, - пояснює Олексій Коваленко. - Основна загроза, яку вони несуть – це насіння у вигляді колючих шишок з надзвичайно гострими шипами до одного сантиметра.
Якірці пробивають шини велосипедів, легке взуття, а також травмують лапи домашніх тварин. Такі екскурсії на «колесах» викликають велику зацікавленість.

Як з лекцій та екскурсій народжується книжки
Олексій Коваленко – автор п’яти науково-популярних книжок і однієї у співавторстві. Деякі його лекції в природничому музеї та програми з «Довколаботаніки» стають книжками.
- Спочатку науково-популярна програма, потім – книжка, щоби діти могли мати таку історію в себе на полиці, - пояснює він.

Його книжки перевидаються та перекладаються іншими мовами. Книжка «Планета у лапах. Як тварини оберігають довкілля» у 2025 році вийшла у перекладі італійською. А у 2026 році очікується вихід «Планети грибів» польською мовою.
Науковець поділився гарною новиною. У 2026 році готується до друку наступна велика його праця.
Хоча точна назва тримається в секреті, автор натякнув, що в книжці йтиметься про дослідження еволюції та дивних механізмів виживання рослин, і це буде логічним продовженням тематики «Звичайної екзотики».
Читайте також:
X-фактор: якщо завтра війна «Росія vs Європа». Ймовірність прямого зіткнення…
"Громада" розповідає про важливі новини та злободенні теми, робить цікаві подкасти та яскраві відео про життя у громадах Харківського регіону, України та у світі.
Коментарі
Ще декілька актуальних новин на зараз