«Бути поруч»: як колишній заступник керівника проектного інституту став військовим капеланом 57-ї бригади

Армійську дворічну строкову службу він розпочинав ще в радянській армії зв’язківцем, а закінчував уже в лавах новостворених Збройних Сил України. Ніколи й гадки не мав, що повернеться до війська у зрілому віці (50+), адже в мирному житті займався виключно технічною професійною діяльністю, мав пристойний статус і авторитет серед колег у високотехнологічній виробничій сфері. До того ж здобув ще й теологічну освіту, будучи цілком усвідомленим адептом християнської церкви.

Коли на початку 2023 року виникла потреба у поточненні моїх військово-облікових даних, то без вагань вирушив до військкомату. Три години на медичний огляд і на руках бойова повістка до війська. Пройшов відповідний 30-денний курс бойової підготовки піхотинця. З першого і до останнього дня в учебці кожного вечора молитви з хлопцями у трьох кубриках. Невдовзі, з огляду на відчутний дефіцит священослужителів, які б мали вищу теологічну освіту та досвід у служінні людям, який відчувається донині, мені запропонували стати військовим капеланом, — згадує пастор Олексій.

Відтак із травня 2023 року розпочинав помічником капелана, а згодом з вересня став і продовжує душпастирство як капелан уславленої 57-ї бригади.

Високоінтелектуальний офіцер, що водночас опанував сучасні технології та релігієзнавство, упевнений: відсоток абсолютних атеїстів серед людей мізерний, бо переважна більшість так чи інакше у когось або в щось таки неодмінно вірить.

Тож атеїст — це також віруюча людина, яка вірить у те, що Бога не існує, — з посмішкою коментує пастир.

Бог створив людину за образом і подобою Своєю. Тож коли вона не шукає в своєму житті Божого, то неодмінно страждає та намагається заповнити цю прогалину чимось іншим — багатством, розвагами, пустощами тощо, проте не матиме духовної благодаті через гармонійний зв'язок із надприродною цілющою небесною силою, — переконаний співрозмовник.

Пастирська служба серед військовослужбовців під час кровопролитної війни з осатанілим «руськім міром» має зрозумілі обмеження і перестороги, адже здійснюється на певній відстані від «нуля», в обмеженій кількості, переважно у польових умовах. Втім, навіть так проводяться повноцінні релігійно-просвітницька робота та богослужіння. Їхні учасники спілкуються як із Всевишнім, так і поміж собою, а це сприяє позитивній атмосфері та надихає бійців на ратні подвиги.

Я разом із помічником опікуюся кількома тисячами бійців, отож щоденно перебуваємо в різних підрозділах — у медлазареті; під час обідньої перерви бійців, які тренуються на полігоні, вечорами — у колі побратимів. Разом молимося, спілкуємося, радіємо або співчуваємо, ділимо всі тяготи цієї клятої війни. Часто облаштовуємо прямо в багажнику нашого капеланомобіля імпровізовану кав’ярню — встановлюємо кавомашину, яка працює від зарядної станції, пригощаємо хлопців смаколиками й ділимося думками, мріями, вподобаннями тощо.

Співрозмовник додає, що його суворими принципами залишаються толерантне ставлення до будь-якої релігії, абсолютна конфіденційність взаємин зі священнослужителем (він не зобов’язаний нікому розголошувати таємницю сповіді) та зобов'язання жодним чином морально не тиснути на людину щодо її свідомого ставлення до релігії.

P.S. Зустріч із капеланом відбувалася в чугуївському офісі ГО «Захист держави» в рамках взаємодії між обома сторонами.