«Чан Кайші сидить на гарматі»: операція «Z» Сталіна та ленд-ліз із США в Китаї. Частина перша

Що ми знаємо про Другу світову війну у Китаї? Та практично – нічого. Ваша оглядачка, яка навчалася багато років тому, взагалі не пригадає, щоб ці події вивчалися у шкільному курсі історії. Як навчають зараз? Щиро кажучи, не знаю.

Занадто далекі події на Далекому Сході від нашої європейської трагедії, пов'язаної із навалою Гітлера.

Але ось у століття глобалізації та нового страшного геополітичного протистояння, початок якого на нашому континенті покладено повномасштабним вторгненням РФ в Україну, мимоволі відчувається історичний взаємозв'язок подій, він несподівано спучує сучасність затаєної злістю старих політичних образ, жагою до реваншу і мілітаристським чадом.

Протягом десятиліть після Першої китайсько-японської війни 1894-1895 років Китай і Японія залишалися неспокійними сусідами.

Мукденський інцидент Японські війська збираються біля Мукдена, Маньчжурія, вересень 1931 року. 

Китай був охоплений громадянською війною між правлячою Китайською націоналістичною партією Чан Кайші та комуністичними силами Мао Цзедуна.

В 1931 році імператорська японська армія вторглася в багатий на ресурси регіон Маньчжурії на північному сході Китаю та встановила маріонетковий уряд на кшталт ЛДНР.

Імперіалістична Японія продовжувала вторгатися в північний Китай у наступні роки, оскільки уряд Чан Кайші розглядав комуністичних бійців Мао як більшу загрозу.

Лише після того, як комуністичні генерали тримали Чан Кайші в полоні протягом двох тижнів у грудні 1936 року, він неохоче погодився на нестабільний союз з комуністичними силами проти Японії.

Чан Кайші та його штаб.

Зі зростанням напруженості у відносинах з Китаєм, 7 липня 1937 року японські солдати провели нічні навчання за 10 миль на південний захід від Пекіна поблизу кам'яного мосту, названого на честь венеціанського купця 13-го століття Марко Поло (Лугоцяо) .

Після того, як японський рядовий Сімура Кікудзіро не повернувся на базу, заблукавши в темряві після незапланованого відвідування туалету, китайські охоронці відмовили японцям у в'їзді до сусіднього міста Ваньпін для пошуку зниклого товариша.

Протистояння переросло в насильство, і те, що стало відомим як інцидент на мосту Марко Поло, стало іскрою, яка розпалила Другу китайсько-японську війну.

Протягом кількох тижнів японські війська захопили Пекін. У листопаді 1937 року –  Шанхай, але запекла битва чітко показала, що Китай має намір рішуче оборонятися.

Японська імперія евфемістично називала Китай своєю Сферою спільного процвітання, точнісінько, як РФ називає Україну «Русским миром».

Японський офіцер збирається стратити китайського військовополоненого. Меморіальний комплекс, присвячений подіям різанини. 

Імператорська японська армія відповіла на опір Китаю дедалі жорстокішими злочинами, найвідоміший з яких стався після того, як вона ввійшла до столиці чанкайшистов Нанкін у грудні 1937 року.

ДОВІДКА «Громади»

Нанкінська різанина — серія масових вбивств, зґвалтувань та інших злочинів, скоєних японськими військовими під час Другої Японо-Китайської війни у Нанкіні у 1937.

Більшість подій сталась протягом шести тижнів після захоплення Нанкіна 13 грудня 1937. За цей час від 250 тис. до 300 тис. китайських громадян та військовополонених були вбиті солдатами Імператорської армії Японії (японская сторона отрицает эту цифру, считая, что количество жертв сложно определить и эти данные китайской властью преувеличены из идейно-политических соображений).

За даними американських джерел, близько 200 тис. китайців змогли врятуватися у таборах біженців, що знаходились неподалік посольства США в Нанкіні.

До речі, процес, аналогічний Нюрнберзькому, пройшов в Японії у 1948 році. На лаві підсудних опинилися 29 осіб, переважно міністри та воєначальники.

Японський генерал Хідекі Тодзьо не визнає себе винним під час судового процесу у справі про воєнні злочини. Токіо, 1948 . 

Японських військових і політиків судили за масові вбивства, злочини проти людяності та миру, порушення міжнародного законодавства та розв'язання війни. Суд було зібрано з ініціативи Дугласа Макартура, головнокомандувача союзними окупаційними військами.

У суд ввели представників Китаю, Британської Індії, Австралії, Нової Зеландії, Нідерландів, Канади та Філіппін, тобто всіх, кого торкнулися військові дії Японії.

До вищої міри покарання суд у результаті засудив сімох обвинувачених.

1985 року влада Нанкіна відкрила меморіальний комплекс, присвячений подіям різанини. 

Війна дедалі більше переходила в глухий кут, оскільки японські війська майже не просувалися за межі портових міст та міських районів на південь від Пекіна. Але поразка Китаю здавалася неминучою.

Йосип Сталін розглядав переможну Японію як загрозу для СРСР, він постачав зброю Чан Кайші, незважаючи на її запеклу ворожнечу з комуністами.

У СРСР було створено відділ «Z» на зразок відділу, який проводив операцію «Х» в Іспанії.

• До Китаю були направлені радянські військові радники та льотчики. Для проведення операції було задіяно понад 4000 військових.

   

• У цей період було поставлено 82 танки Т-26, 700 автомашин, 240 польових гармат, 20 зенітних гармат, 430 малокаліберних гармат і близько 2 млн снарядів до них, 300 станкових кулеметів, 3 600 ручних кулемет0,0 патронів.

   

• СРСР передав Китаю 3000 тонн авіабомб та вогнеприпасів, 1000 тонн авіаційних вантажів, 1430 тонн авіапального. Країна одержала від СРСР близько 500 літаків.

   

Операція «Z» тривала до 1941 року, коли її було згорнуто у зв'язку з підписанням радянсько-японського договору 1941 року.

ДОВІДКА «Громади»

Радянсько-японський договір про взаємний нейтралітет, підписаний у Москві 13 квітня 1941 року, за два роки після прикордонного конфлікту на річці Халхін-гол. Був денонсований СРСР 5 квітня 1945 року.

У 1940 та 1941 роках президент США Франклін Д. Рузвельт надав Китаю кредити для закупівлі військових матеріалів та включив країну до програми ленд-лізу.

Дядько Сем потискає руку китайському солдату у формі. На стіні позаду них висять прапори США та Китаю, а також портрет Сунь Ятсена. Напис на плакаті: «Ми вітаємо Китайську Республіку з її днем ​​народження 10 жовтня...: допоможіть їй мужньо боротися далі!»

У серпні 1941 року Сполучені Штати ще більше обмежили можливості Японії воювати в Китаї, припинивши торгівлю з нею літаками, нафтою та металобрухтом, що стало однією з причин нападу Японії на Перл-Харбор.

Перл-Гарбор. Лінкор USS Arizona горів два дні після удару. Його залишки і досі на дні Перл-Гарбора і є військовим меморіалом.

Фахівці вважають, що, якби Китай капітулював у 1938 році, як і очікувалося, вся траєкторія Другої світової війни змінилася б, тому що без ескалації японських нападів на Китай не було б нафтового ембарго та рішень президента Рузвельта в 1940 та 1941 роках.

Це означає, що  не було б японської атаки на Перл-Харбор. А якщо немає трагедії Перл-Харбора, то немає й азійської війни як частини війни у ​​Європі.

Була створена Об'єднана допомога Китаю (United China Relief, США) – організація, заснована в 1941 році для збору коштів на гуманітарну допомогу Китаю та поширення знань серед американців про Китай та його народ.

Рузвельт вважав Китай одним із «чотирьох поліцейських» світу разом з американцями, британцями та радянськими воїнами, а також одним із наріжних каменів нового світового порядку, який мав виникнути після війни.

Послання президента США Ф. Рузвельта Чан Кайші з нагоди шостої річниці початку війни Японії проти Китаю. 

Хоча американські бомбардувальники використовували китайські авіабази для ударів по японських цілях, китайці продовжували нести тягар наземної війни, оскільки увага союзників спочатку була зосереджена на Європі. Зіткнувшись із ширшою війною, японська армія залишалася заблокованою в Китаї, маючи від 500 000 до 600 000 військовослужбовців та 38 з 51 піхотної дивізії.

Японія здобула територію та захопила авіабази під час наступу «Іті-Ґо» в 1944 році, але Китай відбив два японські наступи влітку 1945 року. Після того, як Радянський Союз вступив у війну та захопив японські позиції в Маньчжурії, а Сполучені Штати скинули атомні бомби на Хіросіму та Нагасакі, Японія капітулювала.

Війна залишила неймовірні масштаби руйнувань. Історики підрахували, що війна змусила 100 мільйонів китайців, приблизно шосту частину населення країни, стати біженцями у власній країні, і лише Радянський Союз перевершив Китай за кількістю загиблих у Другій світовій війні .

Результат бомбардувань японською авіацією міста Чунцін в червні 1941 року. Більше ніж 5000 жителів було вбито за перші два дні бомбардувань.

Ця цифра сягає 12 або 14 мільйонів – ця цифра включає також сотні тисяч смертей через утоплення, хвороби та голод після того, як китайська націоналістична армія прорвала величезні діри в дамбах, що стримували річку Хуанхе, щоб зупинити наступ японців у 1938 році.

Китаєць у військовій формі та пілотціі дивиться в небо. Навколо нього кружляють кілька крихітних літаків. На літаках та його пілотці зображено 12-кутне сонце – символ китайських військ. Біля правого краю плаката розташовано чотири китайські ієрогліфи. Ці ієрогліфи приблизно перекладаються так: «Об’єднайтеся проти ворога та відбудуйте нашу націю». 

«Китай продовжує боротьбу». Плакат часів Другої світової війни. 

Мільйони інших загинули після того, як рішення Чан Кайши конфіскувати селянське зерно для прогодування армії загострило голод у провінції Хенань у 1942 та 1943 роках.

«Китай – дивиться на нас!», плакат часів Другої світової війни.

Однак капітуляція Японії не означала кінця війни у ​​виснаженому Китаї. Громадянська війна в країні знову спалахнула та призвела до комуністичної революції Мао, яка повалила уряд Чан Кайші в 1949 році.

Коли Китай і Сполучені Штати перетворилися з друзів на ворогів , громадська пам'ять про роль її союзників у війні з загарбниками  згасла по обидва боки Тихого океану.

Сьогодні китайський уряд, як і кремлівські правителі, схиблений на історії. Сі та його підлеглі радше звернуть увагу громадськості на жорстокість імператорської Японії, ніж на соціальні та економічні недоліки власного управління.

У китайської версії цієї історії, є мета, якій вона служить: стверджувати, що це моральна основа для глобальної могутності КНР.

Далі читайте тут:

«Чан Кайші сидить на гарматі. А ми його по маківці – бац, бац, бац"! Розмова зі штучним інтелектом. Частина друга

Неупереджена журналістика, експертний аналіз, обґрунтовані думки. Тільки перевірена інформація на нашому сайті та в наших соцмережах: