Чи переживе війну музей Гната Хоткевича у Високому під Харковом?

Музей письменника, бандуриста і творця Гуцульського театру та збирача й популяризатора слобожанського фольклору  Гната Хоткевича у Високому супроводжує суд за земельну ділянку, на якій стоїть колишня садиба родини письменника, конфіскована після його безпідставного арешту 1938 року. Родина була великою, тому й будинок  просторий.  Побудувався Хоткевич у селищі, що виникло 1904 року як заміське поселення харківської залізничної еліти або скромніше – залізничників-службовців. 15 км до Харкова. Зараз електричкою, у часи Хоткевича – так званим «дачним поїздом». Гнат Мартинович  свою творчість та популяризацію української культури (кобзарської, пісенної – в першу чергу) поєднував із професією залізничного інженера, був випускником Технологічного інституту (нині Національний університет «ХПІ»).

Після конфіскації садибу поділили на квартири різного розміру.

1988 року наймолодшій доньці Гната Хоткевича Галині вдалося приїхати до Харкова з Франції та побачити в КДБ справу батька. Тоді мені пощастило записати  перше інтерв’ю з Галиною Гнатівною для обласного радіо.

Вона народилася у Високому 2 червня 1929 року. За всі зустрічі з Галиною Гнатівною ніколи не бачила її роздратованою чи збуреною проти когось. Важкі життєві дороги, які передчасно забрали в неї спершу батька, а потім і маму. Друга світова війна і багаторічне вростання у чуже повсякдення Гренобля у Франції. Вважала себе «тимчасовою переселенкою», а не емігранткою. Дім залишався в Україні. Донька письменника прагнула    не просто повернути будинок (устигла викупити одну квартиру з чотирьох), а перетворити меморіальну оселю на культурний центр не для безпосередніх нащадків, а для спадкоємців духовних –  для дітей і молоді Харківщини, селища Високий.    

Спогади про Галину Гнатівну Хоткевич. Вечір до її річниці

Кімната-музей заснована 1995 року. Від 2005 року Музей став філією Харківського літературного музею і мав виконувати просвітницьку та  пізнавально-туристичну роботу, поєднувати її з гуртковими народознавчими заняттями для дітей.    У січні 2021 року  телеканал «Суспільне. Харків» розповів, що споруда в аварійному стані. На відео добре видно тріщину у старій стіні.

На літо 2022 року планували реставрацію коштом місцевого бюджету.  Що зараз із цим приміщенням?

Перед повномасштабною війною мав відбутися суд, бо дім Хоткевича стояв на землі, успадкованій зовсім не його нащадками. Судочинство здійснюється і під час дії воєнного стану. Чи розглядалася справа про земельну ділянку, на якій у перспективі міг би розташуватися туристично-пізнавальний, а вже зараз – центр дозвілля чи молоді, чи людей поважного віку? (За аналогією у Харківському літературному музеї і впродовж 2022-2024 років збираються   люди різних поколінь і уподобань). Отже, у якій стадії розгляд справи про землю садиби Хоткевичів?    Ось що відповів на пресконференції, влаштованій Харківським пресклубом,  голова Височанської територіальної громади Олександр Мороз.

«Я раніше провів багато часу з тим сусідом, який подавав у суд. Там були спори за земельну ділянку, щось загородити-відгородити. Він недавно теж звертався до мене. Ми тоді дійшли згоди. На теперішній час таких звернень не було. Вони хотіли перенести паркан – тоді я займався цим. Але зараз, коли війна йде, практично музей законсервований. Ніякої роботи там не велося, бо не на часі. Я був всередині цього будинку. Потрібна велика робота. Спілкувався з тим чоловіком, який поряд живе. У нього вдома був. Там більше фінансове рішення потрібне, а це зараз неможливо робити, не на часі. Краще допомогти, скажімо, військовим, аніж зараз вкладати туди кошти. Бо ця будівля проблемна. І система опалення – зовсім воно не опалювалося. Щоб серйозно займатися, потрібні кошти. А з приводу судового рішення – я не можу сказати отак прямо. Людині вже за 80, багато він там прожив. Я не думаю, що там будуть претензії з боку цієї людини. Тому воно так і залишиться. Це моя така думка. Закінчиться війна – ми обов’язково це піднімемо, тому що ця тема для селища Високий – практично тема номер один.

У нас зроблена в час війни стежка Сковороди. І залишається проблема будівлі Сковороди. Ми пішли іншим шляхом: у нас музей Сковороди в Будинку культури і погруддя Сковороди біля цього Будинку культури. Це все ми самі придумали.  Мурал на стіні Будинку культури. І хто приїздив сюди, були у великому захопленні від цього. Що можемо, ми зробили, а що не можемо – бюджет не дозволяє».

Програма «Голос громади» з Олександром Морозом. Повністю слухати тут, якщо цікавлять інші проблеми селища.

Відповіді посадовця і правила журналістської роботи потребують подати й  точку зору інших учасників  справи  із збереженням садиби видатної особистості в історії України. Тож звернулася до директорки Харківського літературного музею Тетяни Пилипчук.

Вона підтвердила, що музей Хоткевича  у Високому залишається відділом Літмузею. «Проблема в тому, що споруда в аварійному стані, частково перебуває у приватній власності і в житловому фонді. Ще й у власності міста (фактично – це область). Без оформлення землі ми не можемо перевести її в нежитловий фонд. А щодо землі у нас якраз суд з мешканцем однієї з квартир. Музейних предметів там не було. Працювали дитячі гуртки до повномасштабного вторгнення».

Звернулася за подробицями справи і до попередниці пані Тетяни, колишньої директорки Харківського літературного музею Ірини Григоренко, яка від початку підтримувала зв’язки з Галиною Хоткевич, обізнана із перебігом справи навколо власності на землю.  

«Пам’ятка  історії та культури. Охороняється державою». Це тільки камінь під стіною. Знак про те, що каменем спотикання стають старі закони про оту саму культурну спадщину й захист особистих прав тих, хто давно оселився в домі з трагічною, але важливою історією.

Садиба Гната Мартиновича Хоткевича з охоронним знаком. Фото з відкритих джерел

Ірина Григоренко  пояснила, що тільки переведення квартири до нежитлового фонду дозволить залучати кошти іноземних інвесторів для консервування об’єкту, збереження його не тільки для Височанської громади, а й для українців світу. На бюджетні кошти музей не претендує. Тим часом, стіна, на якій 2021 року зафіксовано тріщину, вже зруйнована, не дочекавшись Судової Ухвали щодо встановлення земельних меж. Органом охорони культурної спадщини встановлено  охоронну дошку із формулюванням «Пам’ятка історії місцевого значення». І відоме формулювання ще ХХ століття: «Охороняється державою».

Для обізнаних з біографією і творчістю Гната Хоткевича він залишається найсоборнішим діячем України ХХ століття.  Хоткевич єднав схід і захід України своїм талантом і справами.  Наведу такі факти.

Після революційних подій 1905 року Гнат Хоткевич змушений був покинути не тільки Харків, а й виїхати за межі російської імперії.  Спершу до Львова, а потім на Гуцульщину.                

У центрі села Красноїлля зберігся невеликий дерев'яний будинок (споруджений 1906 року). Меморіальна дошка засвідчує: «В цьому будинку в 1908—1912 рр. працював з першим Гуцульським театром відомий український письменник і громадський діяч Гнат Мартинович Хоткевич». Будинок спорудили на кошти громади села як народний дім з читальнею. Саме тут Хоткевичем був створений перший Гуцульський театр. Аматорів він зумів перетворити на справжніх акторів, спроможних дивувати не тільки земляків, а й вирушати на гастролі Австро-Угорщиною.

У 1987 році, з нагоди 110-ти річчя від  дня народження Хоткевича в будинку було відкрито музей. В грудні 2004 року музею присвоєно звання «народний». Пригадую, як на межі ХХ-ХХІ століть до Харкова  приїздив Гуцульський театр із справжніми трембітами, які тужно лунали в пам’ять про Гната Мартиновича в театрі імені Шевченка.

Вулиця Гната Хоткевича була у Високому ще до хвилі  перейменувань топонімів, які несуть імперське, проросійське навантаження. Музей Хоткевича тепер має адресу не «вулиця Горького», а вулиця Василя Стуса. Замість Єсеніна – Лірична, замість Пушкіна – Поетична,  Чехова – Мистецька. Лермонтов поступився Барвінковій, Гагарін  –  Космічній Чому такі абстрактні, а не персональні назви були запропоновані й затверджені?   

Голова Височанської громади Олександр Мороз сказав у відповідь наступне: «За законом, ідуть пропозиції від населення. А якщо строки виходять, тоді голова своїм рішенням призначає назву цим вулицям. Були такі пропозиції ми за них і проголосували. Так що в нас по закону».

Прочитала, що за день до смерті в далекій Франції  Галина Хоткевич написала землякам на Харківщину:  «Дарую вам усім ППП – постійні позитивні подумки! Ой як помагає жити! Розсівайте їх навкруг». З позитивними подумками намагалася я писати цю статтю.

Щоб музей не перетворився на Стежку Гната Хоткевича, а  таки пережив усі війни – і ту, що ведеться на знищення українців, і локальну, паперову – за  пам’ятку історії та культури у Високому. Як писала в одному з листів Галина Гнатівна, «вірте і дійте!»