Чому б'ючи ракетами по українських містах росія лише програє

Одним із найогидніших способів ведення війни є терор. 

Удари по цивільних об'єктах не допомагають здобути перевагу на полі бою. Вони мають лише одну мету: залякати й деморалізувати людей. Змусити їх припинити опір або й тиснути на власний уряд для закінчення війни. Таку тактику застосовує й рф проти України. Але чи вдається росіянам досягти мети?

На перший погляд, страх смерті має викликати паніку. Але якщо ми подивимося на історичні приклади,  терористичні дії найчастіше не досягають мети.

У війні проти Великобританії нацисти спробували застосувати тактику терору. Бомбардування британських міст дістало назву Бліц. Тривало воно 8 місяців та 5 днів. 40 000 мирних жителів Британії загинули. Але німцям не вдалося підірвати бойовий дух жителів країни. 

Обстріл Харкова росіянами 23 січня 2024 року

Існує й інший жахливий приклад. Блокада Сараєво сербськими бойовиками тривала 3 роки, 10 місяців, 3 тижні та 3 дні. Увесь цей час жителі міста планомірно піддавалися варварським обстрілам. Однак Сараєво пережило цю трагедію, а згодом стало столицею новоутвореної боснійської держави.

Американський письменник Себастьян Юнґер вирішив розглянути саме такі ситуації. У роботі "Плем'я. Про повернення з війни і належність до спільноти" він описує реакцію суспільства на травматичні події. 

Юнґер відзначив цікаву закономірність: часто випробування не послаблюють, а посилюють суспільну солідарність. 

Один англійський психіатр з подивом писав, що рівень психічних хвороб знизився під час бомбардувань Лондона нацистами, а деякі люди навіть видужали в цей момент. Під час заворушень 1969-70 років  у Белфасті рівень суїцидів впав 50 відсотків, знизився і рівень злочинності.  Після терактів 11 вересня подібне явище пережив Нью-Йорк. У наступні 6 місяців рівень насильницьких злочинів впав на 20%, а суїцидів - на 40. 

Руйнування у селищі Великий Бурлук після обстрілу 14 лютого

Соціолог Чарлз Фріц зібрав 9000 інтерв'ю людей, що потрапили в екстремальні обставини. У своєму дослідженні він прийшов до того ж висновку: спільна небезпека гуртує людей, а моральний стан покращується всупереч труднощам.

Дослідник припустив: почуття групової небезпеки змушує людей повернутися до старого, ще племінного способу життя. Цей спосіб передбачає максимальну солідарність людей у спільноті, взаємну допомогу та співчуття, здатність поділитися з ближніми. 

Такі умови можуть навіть покращувати психологічний стан людей. І це логічно з еволюційної точки зору: група, яка нездатна проявити солідарність у потрібний момент, не виживе. Групова солідарність є такою ж важливою для людей, як і інтелект. Це одна з рис, яка робить нас людиною.

Подібний ефект ми спостерігаємо і в Україні. На вторгнення російських військ українське суспільство відповіло згуртованістю. У ньому розвинувся інститут, що є одним з вирішальних для перемоги в сучасному світі - волонтерство. 

Українська відсіч росіянам ще раз демонструє, що груба сила та жорстокість нездатні перемогти людський дух. Як і нацисти, росіяни прагнуть залякати непокірних загрозою смерті. І, так само як нацистам не вдалося, так вдасться це і російським воєнним злочинцям.

Читайте також:  Степан Гавриш пояснив, чим Харків історично нагадує Лондон Другої світової війни в ефірі програми Олександра Швеця "Знати більше" на ютуб-каналі Харківського пресклубу.