Чому ще й досі науковці і практики ламають списи щодо Закону «Про адміністративну процедуру»?

Про це йшлося під час пресконференції   «Національна поліція та адміністративна процедура: чи будуть знайдені точки дотику?», яка відбулася у Харківському пресклубі.  Експерти поділилися думками  про те, як гарантувати права громадян та організацій, і водночас забезпечити законність.

-  В самому  законі записано, що адміністративна процедура  на поліцію не дуже розповсюджується, -  зазначає Андрій Крупник, директор ГО «Одеський інститут соціальних технологій», голова експертно-наукової ради при Громадському формуванні з охорони громадського порядку «Муніципальна громадська безпека», експерт Мережі UPLAN (Ukrainian Public Law and Administration Network об'єднує зусилля аналітиків та експертів для досягнення стандартів демократії та правовладдя – авт.). -   Хоча коли інспектор зупиняє автомобіль і пред’являє зауваження, то це вже початок адміністративної процедури. Тобто представник органів влади починає взаємодіяти з громадянином.

В чому сутність закону «Про адміністративну процедуру»?

-  Закон забезпечує  прозорі та інклюзивні правила взаємодії держави  в особі адміністративних органів, зокрема, Національної поліції,  з фізичними та юридичними особами, бізнесом, громадськими організаціями, - пояснює експерт. – Закон надає приватним особам, громадським формуванням  тощо  право участі у прийнятті рішень, які стосуються  безпосередньо них, що є  підвалинами цивілізованої країни, основою демократії.

Чи варто розглядати це питання під час війни?

-  Думаю, що варто, - вважає Андрій Крупник. -  Війна триває третій рік, у нас кризова ситуація у багатьох громадах, яка обумовлена економічним станом, а також великою міграцією людей, які прибувають у громади офіційно і неофіційно, через що погіршується криміногенна ситуація.

Чимало поліцейських сьогодні боронять країну на фронті, а правоохоронна робота  в цей час у громадах послаблюється.

На думку Андрія Крупника, сьогодні сама ситуація підштовхує до того, щоби поліція та інші правоохоронні органи тісно взаємодіяли з громадськими активістами і формуваннями з охорони громадського порядку, а у деяких регіонах  і державного кордону. А для цього потрібно  виробляти механізми цієї взаємодії.

 -Розмови про те, що в Україні потрібно запровадити стандарти належного адміністрування, розпочалися ще в 1998 році. Але згодом вони вщухли, влада не хотіла зв’язувати себе правилами, а громадськість не дуже розуміла навіщо це їй, - констатує Ірина Бойко, доцентка кафедри адміністративного права Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого, експертка Мережі UPLAN. - Але у 2017 році ми захотіли стати частиною європейської сім’ї. Це означає, що нам треба гармонізувати національне законодавство з європейським. В тому числі стандарти, які вироблені і діють в європейських країнах, як стандарти належного адміністрування.

 - Коли закон «Про адміністративну процедуру» тільки розроблявся, поліція була дуже позитивно до нього налаштована, - зазначає експертка.  - Але коли закон набув чинності,   Національна поліція та МВС сказали  йому гучне: «Ні!» Мабуть, щось змінилося у політичних підходах чи внутрішньому погляді цих відомств.

-  Вони знайшли собі обґрунтування, що вони діють  в сфері національної безпеки, а на неї стандарти відносин особи з владою не поширюються, - пояснює Ірина Бойко. - І це звісно так. Національна безпека це дуже специфічна сфера, як і оборона. Зараз ми перебуваємо у воєнному стані, в умовах, коли нам треба оборонятися, діяти швидко і оперативно, бо треба рятувати людей і майно, а також воювати – і це зрозуміло. Дійсно, поліція в умовах воєнного стану може бути залучена до виконання завдань, пов’язаних з національною безпекою.

Втім, нагадаю, що національна безпека  передовсім пов’язана з суверенітетом, територіальною цілісністю, незалежністю.

А поліція, забезпечуючи громадський порядок, видаючи різні дозволи, так чи інакше вступає у відносини з громадянами. І ми прагнемо, щоби поліція у цих випадках ставилися до нас належним чином згідно закону «Про адміністративну процедуру». 

- Отже, вважаю, що поліція має пристати на позицію, що стандарти належного адміністрування, які закріплені у законі, мають  поширюватися на їхню діяльність, - резюмує експертка. -  Закон написаний так, що ми розуміємо, що він поширюється на діяльність поліції.

Хтось буде це заперечувати, хтось ні, у нас будуть судові суперечки, зрештою буде вироблена судова практика. Це складний шлях судових рішень. Натомість це можна було просто закріпити у законі «Про Національну поліцію», вказавши, що їх діяльність також підпадає під закон  «Про адміністративну процедуру». 

Зараз на розгляді у ВР знаходиться великий законопроєкт про внесення змін і доповнень до 200 законів України, щоби привести їх у відповідність до закону «Про адміністративну процедуру». Тобто ми уніфікуємо і спеціальне законодавство.

-  Що судових спорів, то була проведена певна оцінка реєстру судових рішень, і в реєстрі вже є понад 150 судових рішень, які були присвячені нормам закону «Про адміністративну процедуру», які забезпечують право на участь в адміністративному впровадженні і дають можливість особі надати додаткові пояснення або документи, - констатує Ольга Соловйова, доцентка кафедри адміністративного права Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого, експертка Мережі UPLAN. -  Тож ми можемо стверджувати, що закон застосовується   вже дев’ять  місяців  - з часу, коли він набрав чинності. Десь краще, можливо, десь гірше, тим не менш є вже певні  спори, які виникли на предмет дотримання закону «Про адміністративну процедуру».

Чи потрібно закріпити в законі «Про Національну поліцію» норму, яка поширює закон «Про адміністративну процедуру» на їхню діяльність?

-  Можливо і не потрібно, тому що в законі «Про Національну поліцію»  ми в перших 10 статтях побачимо принципи діяльності Національної поліції,  а це верховенство права, законність, партнерські відносини з громадськістю, дотримання прав людини. Тобто окремі елементи про належне адміністрування  опосередковано діють  вже з 2015 року, - наголошує експертка.

Слід зазначити, що поліція, мабуть, є  одним з найпоширеніших органів, які притягають осіб до адміністративної відповідальності.

- Вони складають протоколи і передають  їх потім до суду, і під час складання протоколів мають бути дотримані права особи. Зокрема, має бути забезпечене право особи, аби вона могла дати  власні пояснення,  - зазначає Ольга Соловйова. -  Як це не прикро, але часто до суду надходять справи, де присутній лише один протокол, складений поліцією.

 Тобто немає ні пояснень, ні додаткових матеріалів для того, щоби розглянути справу за суттю.

Адже, якщо є лише один протокол, навряд чи можна сказати, що це буде повний і об’єктивний розгляд справи, коли у нас лише одне джерело доказів і більше  немає нічого. Це призводить до порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, або навпаки, особа, яка дійсно винувата, вона не притягається до відповідальності в силу недоліків роботи певних органів.

Закон «Про адміністративну процедуру»  - це закон про збалансовані рішення, прийняті з урахуванням приватного інтересу особи, з одного боку, з іншого - він дозволяє поліції досягти забезпечення публічного інтересу. Тобто дотримання законності у публічній сфері, і не допустити, щоби особа уникла адміністративної відповідальності. Це буде поєднання захисту особи від свавілля органів влади, зі забезпечення того, що винувата особа буде притягнута до відповідальності. 

Що потрібно змінити в законодавстві України, щоби гарантувати права громадян та організацій, і водночас забезпечити законність?

-  Ми маємо йти шляхом суб’єктивізації нашого суспільства і кожного громадянина, - вважає  Андрій Крупник. - Щоби громадянин  був не тільки об’єктом впливу держави, і зокрема, правоохоронних органів, а й суб’єктом, який сам може захисти свої права, знаючи їх та дотримуючись норм закону.

Ми маємо ставати сильнішими з позиції громадянського суспільства. Нам треба інституалізувати  всі процеси демократичного забезпечення. І таким містком між суспільством і правоохоронними органами можуть бути саме громадські формування з охорони громадського порядку, якщо вони об’єднують активних, адекватних і відповідальних людей.

Як організувати ефективну співпрацю між поліцією і громадськими формуваннями?

-  У мене є декілька пропозицій, - ділиться експерт. -  Закон «Про участь громадян в охороні громадського порядку»  містить норму щодо контролю за цими громадськими формуваннями. Пропоную, щоби контроль за діяльністю громадських формувань був покладений на спеціально створену комісію при обласному управлінні поліції, до складу якої увійдуть представники поліції, місцевої влади і громадських формувань.

Андрій Крупник пропонує статтю 89 закону  «Про Національну поліцію», в якій йдеться про оцінку діяльності поліції, доповнити ще таким пунктом - Національна поліція разом з громадськістю має брати участь у спільних проєктах, програмах та заходах.

В Україні є закон «Про органи самоорганізації населення», і я пропоную внести до нього норму, згідно якої органи самоорганізації мають співпрацювати з громадськими формуваннями, надаючи один одному допомогу. Щодо громадських формувань, пропоную створювати асоціації або мережі на рівні області, а також створити їхній  координаційний орган, який буде співпрацювати з головним управлінням поліції.

Експерт пропонує  запровадити інститут муніципального комісара, як громадського помічника дільничного інспектора у громадах, а також ухвалювати регіональні програми з забезпечення громадського порядку.

-  Але ці програми мають передбачати взаємодію органів  Нацполіції, органів місцевої виконавчої влади з різними формами громадської участі, - наголошує він. - Ми за те, щоби повернути практику підзвітності поліції громадам, регіонам, де періодично Національна поліція має розповідати прог свою діяльність, проблеми, і як до вирішення  цих проблем мають долучатися люди. Я за те, щоби ми науково, законодавчо і організаційно-практично могли вплинути на ситуацію, яка сьогодні є достатньо проблемною.

Ірина Бойко вважає, що треба внести зміни до закону «Про Національну поліцію», законодавчо закріпивши, що стандарти належного адміністрування діють в цій сфері.

В свою чергу, Ольга Соловйова звернула увагу на те, що кодекс України «Про адміністративні правопорушення» діє у нас ще від 1984 року, тому норми його застарілі. У ВР вже знаходиться проєкт нового Кодексу «Про адміністративні проступки», який  повністю відповідає закону «Про адміністративну процедуру».

-  Маємо надію, що він буде все ж таки ухвалений, - сподівається вона.

Наостанок Ольга Соловйова  побажала органам, які притягують до адміністративної  відповідальності, широко застосовувати закон «Про адміністративну процедуру» задля  досягнення загального блага, яке буде забезпечувати право особи і реалізацію повноважень влади.

Дивіться і слухайте ефір:

Читайте також:

Повість про незламного воїна Миколу В’юка та його Перемогу. Ексклюзив «Громади» в День захисників і захисниць України з Орландо (США)