Чорна смуга Немишлі

В ніч з 9 на 10 лютого 2024 року вогняні потоки палива, що лилося з пошкоджених ворожими “шахедами” резервуарів, охопили кілька вулиць приватного сектору, знищуючи на своєму шляху усе живе. В тому пеклі згоріло 15 будинків і загинули семеро людей, сред них - троє маленьких дітей...

Десятки присадибних ділянок, до яких не дістався вогонь, були залиті великою кількістю нафтопродуктів, які перетворили грунт на чорну, замащену пальним речовину.

Два роки тому про це екологічне лихо йшлося в репортажі “Яких чекати врожаїв, коли город і сад просочені пальним?” на сайті “Громади”. Днями журналіст видання знову побувала на Немишлі. Пройшла тими самими маршрутами, що навесні позаминулого року. Роздивлялася дерева: чи живі? На жаль, замість багатьох з них залишилися лише пеньки, більшість мешканців прибрали загиблі дерева біля своїх дворів.

Дуже жахливий вигляд має верхня частина вулиці Котельної, яка прийняла на себе основний удар техногенної катастрофи. Мешканцям, яким пощастило вижити під час пожежі, нема куди повертатися: їхні подвір’я згоріли вщент.

П’ятеро іграшкових ведмедиків, що скупчились біля одного зі згарищ, боляче нагадують про безневинних жертв ворожого обстрілу.

Дерева, що росли вздовж умовних тепер парканів, переважно всохли. Втім, декілька старих і великих ще чіпляються за життя, випустивши поміж сухими гілками кілька квітучих. Мабуть, вже востаннє...

Як і два роки тому, я завітала до мешканки однієї з сусідніх вулиць, Тетяни Кашицької. В ту страшну ніч вогонь зовсім трохи не дістався її будинку, лише обпалив паркан. А от жирна мазутна рідина текла через весь двір і присадибну ділянку впродовж 15 хвилин, добряче просочивши землю.

Для пані Тетяни було принципово важливим зберегти живу природу на своїй ділянці, старі дерева, посаджені попередніми поколіннями її родини, можливість вирощувати тут городину і квіти. Тому як тільки відійшла від стресу, почала активно шукати методи очищення грунтів від нафти, домагалася заміни забрудненої землі чистою і разом з близькими власноруч зняла просочений пальним шар з усієї ділянки! Чи допомогло це врятувати рослинність?

- Позаминулої весни ми зняли приблизно 15-сантиметровий шар замащеного грунту, - згадує Тетяна. - Робили це власними зусиллями і зняти більше просто не могли. Земля була мокрою, важкою, ми збирали її в мішки і виносили на вулицю. Загалом набралося два КАМАЗи, нафтобаза допомогла нам з вивозом.

Тепер я розумію, що треба було знімати більший шар грунту - 30, а краще 50 см. Бо пальне ще й досі піднімається на поверхню то в одному, то в іншому місці. Ми бачимо це по стану рослинності. Після тієї катастрофи на місце знятого грунту нам завезли новий, чистий. Ми його засіяли газонною травою, але на деяких ділянках вона ніяк не приживається - трохи відростає і одразу жовтіє, хоча ми і поливаємо газон, і вносимо добрива.

Більшість дерев на ділянці прийшлось спиляти. Велика ялинка, яка була прикрасою двору, особливо у новорічні свята, загинула буквально одразу. А от її менша “сестра”, що росте неподалік, якимось дивом залишилася живою.

Всохли і майже всі фруктові дерева. Ще залишаються груша і яблуня, але з кожним роком їхній стан гіршає. Спочатку дерева цвіли і на них навіть зав’язалися плоди, але в певний момент вони застигли і опали. Цієї весни живих гілочок на цих деревах уже зовсім мало.

- Нафтопродукти наче розчиняють коріння рослин, - ділиться пані Тетяна власними спостереженнями. - Я прибирала загиблі кущі троянд, малини - всупереч очікуванням, їхнє коріння легко витягувалося з землі, було м’яким, наче вареним. Я сподівалася, що у дерев коріння збереглося, бо воно залягає набагато глибше, але і вони зазнали руйнівного впливу нафтопродуктів. Певно, в глибині грунтів ці речовини якось переміщуються під дією грунтових вод, і вбивають все, до чого дістаються.

Цікаво, що черешня по інший бік бетонної доріжки, яка проходить через ділянку, знаходиться в набагато кращому стані, ніж інші дерева, рясніє цвітом і молодими листочками. Тетяна пояснює це тим, що доріжка трохи стримала потік пального. Основна його частина сконцентрувалася по лівий бік від доріжки, а територія праворуч забруднилася менше. Тепер це видно по стану рослин.

- Звісно, я насадила нових квітів, але не всі вони добре ростуть, деякі в певний момент завмирають і далі не розвиваються. Вочевидь, попали на забруднений грунт. Я кілька таких завмерлих рослинок пересаджувала на інші місця, і вони відновлювалися, - розповідає пані Тетяна. - Втім, на кількох клаптиках землі, де ніякі рослини не приживалися, неочікувано самонасіялася конюшина - і поки що росте. Мабуть, вона більш стійка до таких забруднень. Ми її тепер теж культивуємо, хай розповсюджується.

Тетяна Кашицька все ж таки продовжує шукати можливості для оздоровлення своєї землі. Наприклад, способом висаджуванням певних рослин або перекопуванням (бо на відкритому повітрі нафтопродукти розкладаються швидше, ніж у спресованих грунтах)... На жаль, впродовж цих двох років ніякі спеціалісти з грунтознавства не взялися проконсультувати мешканців постраждалої території щодо цих питань. Співробітники санстанції та екоінспекції кілька разів брали проби грунтів на аналіз, і на тому все.

Кіт Мурзик теж постраждав від наслідків обстрілу нафтобази, бо з переляку стрибнув у потік мазуту, а відмивати його в тій вогняній метушні серед ночі у людей не було можливості. Кіт сам намагався вилизати шкірку і в результаті важко отруївся. Тиждень він перебував на межі життя і смерті, але був врятований зусиллями ветлікарів.

...Забруднення грунтів нафтопродуктами не є рідкістю у світі. Це трапляється в десятках країн, де видобувають, транспортують або використовують нафту. Втім, через безпекову ситуацію міжнародні експерти в цій галузі навряд швидко з’вляться у Харкові для виправлення ситуації. А от вітчизняні науковці, екологи та екологічні активісти мали б звернути увагу на цю біду. Бо вона буде нагадувати про себе ще дуже довго!

Цей матеріал створено в межах проєкту Інститутом масової інформації за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів.

Слідкуйте за нами в соціальних мережах: 

Телеграм            Фейсбук             Інстаграм