Чотири роки великої війни Киїнської громади: від розбитих хат до власної сонячної енергії
Статтi | | 1,688 | Автор: Олена Зеленіна

Фото: Киїнська об'єднана територіальна громада. Колаж Олени Зеленіної.
Для Киїнської громади, що межує з Черніговом, початок повномасштабного вторгнення перетворився на суворе випробування. Села опинилися під обстрілами на лінії фронту: понад 1300 пошкоджених домогосподарств, понівечена соціальна сфера та згарища замість 68 домівок.
Тоді в бюджеті лишалися лічені мільйони, і місцева влада просто не знала, за що хапатися найперше.
Про те, як сьогодні, попри близькість до кордону та щоденні виклики, громада відбудовується, розповів журналісту Олександру Швецю голова Киїнської ТГ Андрій Головач у програмі «Голос громади» — спільного проєкту мережі місцевих медіа України «Громада Груп» та Харківського прес-клубу.
Коли статистика тривожна,
а лікарів не вистачає
Попри пережите, люди намагаються триматися за рідні домівки. До війни в громаді мешкало близько 6,5 тисяч людей, зараз — трохи більше шести тисяч. Проте найбільше голову ТГ непокоїть не виїзд населення, а загальна тривога за майбутнє, яка сильно б'є по демографії та здоров'ю людей.
Населення змінилося не критично, але ми бачимо таку погану статистику: за минулий рік померло 70 людей, а народилося всього 10, — ділиться Андрій Головач. — На жаль, це проблема для всієї України. Наша територія прифронтова, де молодь в принципі не хоче народжувати, тому що ну немає розуміння, що буде завтра.
Паралельно загострилася проблема з медичними кадрами. Місцева амбулаторія тримається на медичних сестрах, а лікарі приїжджають з міста лише кілька разів на тиждень. Молоді спеціалісти їхати ближче до кордону не поспішають.
«На сьогоднішній день навіть жодного інтерна немає, щоб було розуміння, що людина прийде і буде в нас працювати, — констатує очільник ТГ. — Тому якось дуже сумно з лікарями. Зараз шукаємо приміщення, щоб його оформити за громадою, відремонтувати його і дати лікарю — зацікавити хоча би житлом».
Сонце проти темряви:
курс на енергетичну незалежність
Одним із головних досягнень Киїнки за часи війни стала реальна енергетична децентралізація. Пам'ятаючи важкі зимові вимкнення світла, тут зробили ставку на відновлювану енергетику, залучаючи міжнародні фонди.
Сьогодні сонячними панелями, дизельними генераторами та акумуляторами обладнано дві головні свердловини, які забезпечують водою найбільші села та частину Чернігова.
Більше того, сама сільська рада влітку майже повністю автономна.
Нам подарували потужний генератор, в якому в комплексі йдуть дизельний генератор, сонячні панелі плюс батареї-накопичувачі, — розповідає Андрій Головач. — Зараз ми активно влітку користуємось і, скажімо, понеділок, вівторок, середу і частину четверга ми повністю автономні на енергії сонця! Потім вона просто в п'ятницю і вихідні заряджається, а з понеділка знову користуємось сонцем.
Енергетичні інновації торкнулися і освіти. У Киїнському ліцеї провели повну термомодернізацію системи опалення та утеплення будівлі вартістю 65 мільйонів гривень за донорські кошти.
«При морозі мінус 20 діти в ліцеї ходили в футболках! Ми економимо бюджетні кошти за рахунок утеплення і повної модернізації системи опалення. Була однотрубна система неефективна, зараз зробили двохтрубну — в навчальному закладі набагато потеплішало», — зазначає голова громади.
Школи тут свідомо вивели на очне навчання ще у вересні 2022 року, аби повернути дітям живе спілкування.
Бюджетний прорив:
як вирости в чотири рази під час війни
У 2022 році бюджет Киїнки через руйнування та зупинку життя впав до критичних 16 мільйонів гривень. Про ремонти чи розвиток навіть не йшлося.
Проте станом на 2025 рік бюджет громади досяг 63 мільйонів гривень — зріс в чотири рази.
Громада переглянула старі договори оренди землі, піднявши ставку до максимальних 12%. Почали жорсткіше працювати з аграріями, які приховували реальні обсяги обробки полів, та залучили новий бізнес, який зареєструвався в ТГ і сплачує податки тут.
Утім, навіть попри фінансове зростання, ремонт доріг залишається «больовою точкою».
Нову трасу державного значення, відремонтовану перед самою війною, сильно понівечила важка військова техніка та вибухи від прильотів. Громада виділяє мільйони на поточний ремонт, але через стрибок цін на матеріали та електрику зробити вдається набагато менше, ніж хотілося б.
Сміттєва реформа:
європейські баки та ментальні барикади
Киїнка стала однією з небагатьох невеликих громад, якій вдалося повністю оновити систему поводження з відходами за програмою ПРООН.
Громада безкоштовно отримала три сучасні сміттєвози, трактори та 6000 індивідуальних баків на 120 літрів — окремо для змішаного сміття та для вторсировини. Графік чіткий, але головна проблема виявилася не в техніці, а в звичках людей.
- Найбільша проблема — робота з людьми і переконати їх, що треба сортувати, викидати правильно, тому що це наше майбутнє, — ділиться Андрій Головач. — Частина населення розказує активно, що в них відходів немає, вони все там утилізують в себе вдома.
Але сміттєзвалища періодично з'являються. Ми в бюджеті заклали кошти і анонсували: сільська рада ж не буде чергувати під кожним кущем, тому якщо є такі факти — сигналізуйте, а ми просто виплачуємо винагороду від сільської ради за дану інформацію.
Чесно, простіше техніку десь залучити донорську, ніж оце всіх і одразу переконати.
Щоб виховувати свідомість змалечку, цього року в громаді запускають шкільний «Бюджет участі».
Дітей вчитимуть самостійно пропонувати ідеї та виборювати кошти на покращення своїх шкіл, щоб виростити майбутніх лідерів села.
Чи здатна мала громада
трансформувати країну?
Приклад Киїнки доводить: саме невеликі громади під час війни проявили максимальну гнучкість, адже рішення на місцях ухвалювалися без зайвої бюрократії.
Наприкінці розмови, відповідаючи на запитання про ймовірне майбутнє об'єднання малих громад із більшими сусідами, Андрій Головач наголосив на головній перевазі своєї території:
– Плюс маленької громади в тому, що я в принципі знаю кожен навчальний заклад, кожен ФАП, амбулаторію. І коли ми спілкуємося з донорами, донор заходить і каже: "Ми можемо допомогти в цьому". Я кажу: "У нас отут є проблема". Нікого не треба шукати — голова громади знає всі питання, всі проблеми, і тому тут швидше й оперативніше можна домовитись і вирішити все.
Все впирається в стабільність і постійну роботу. Аби був мир — саме головне, щоб закінчилась війна, і ми працювали на розбудову і громад, і нашої країни».
Попереду в Киїнки багато цивільних планів: від розвитку дружби з Тернопільщиною до створення історичного бренду навколо річки Білоус, де колись знайшли легендарну золоту гривню Мономаха. Але втілення всіх цих мрій має один спільний і найважливіший знаменник — тишу на українській землі.
Відеоверсію цієї розмови можна переглянути за посиланням:
Читайте також:
Неупереджена журналістика, експертний аналіз, обґрунтовані думки. Тільки перевірена інформація на нашому сайті та в наших соцмережах.
Коментарі
Ще декілька актуальних новин на зараз