«Ці очі ні з чим не зрівняти»: історія лікарки, яка працює у прифронтових громадах Харківщини

Про свою таку потрібну, але часом дуже небезпечну роботу Юлія Овчарова розповіла у інтерв'ю мережі місцевих медіа "Громада. Груп".

Один із найнебезпечніших моментів вона пережила під час поїздки у прифронтове селище:

«Влітку 2023 року ми були у селищі Глибоке. Тоді воно ще не було окуповане. Коли ми переїжджали між селами, просто поруч із нами стався приліт. Ймовірно, ворожі дрони побачили наші мікроавтобуси. Ми щойно припаркувалися, ніхто ще не встиг вийти з машин. На щастя, ні люди, ні транспорт не постраждали».

У Харкові таких близьких прильотів у неї не було:

«Такі відчуття були, мабуть, уперше. У Харкові я з родиною — ми всі поруч. А там одразу виник шквал думок: що скажуть мамі, що скажуть дитині…»

Втім, навіть після цього досвіду вона не відмовилася від роботи:

«Жодного разу я не пошкодувала, що стала лікаркою “Мобільних клінік”. Коли ти на виїзді — бачиш людей, які з початку 2022 року не мали доступу до звичної медичної допомоги. І тоді розумієш, заради кого ти це робиш».

— Як ви долучилися до цієї роботи?

 — Мені розповіла про проєкт знайома лікарка. Це ініціатива Міжнародного благодійного фонду «Альянс громадського здоров’я» за підтримки Уряду Німеччини та ЄС. І вже з січня 2023 року я почала тут працювати. Мене дуже надихнула сама ідея — системна медична підтримка громад, які постраждали від війни. Було страшно, але я вирішила спробувати. З часом ця робота стала важливою частиною мого життя. Я чекаю цих виїздів. Особливо люблю повертатися в ті села, де вже були. Люди приходять подякувати: кажуть, що нормалізувався тиск, перестав боліти шлунок. Хтось приносить тюльпани, хтось — баночку меду. Ці очі ні з чим не зрівняти.

— Чому люди залишилися без медичної допомоги? 

— На прифронтових територіях багато зруйнованих лікарень і аптек. Часто лікарям просто ніде працювати. До того ж є проблеми з транспортом: навіть якщо медична допомога є у сусідньому селі, дістатися туди складно. Автобуси можуть ходити раз на тиждень або не ходити взагалі. Без власного транспорту люди фактично відрізані від медицини.

— Яку допомогу ви надаєте? 

— Коли я прийшла в проєкт, харківський напрямок тільки відкривався. Спочатку в нас були лише механічні тонометри і дуже базовий набір ліків. Але поступово, завдяки партнерам, можливості розширювалися.

Зараз маємо автоматичні тонометри, аналізатори крові, УЗД, обладнання для біохімічних аналізів. З’явилася мобільна стоматологія — це критично важливо, адже зубний біль один із найсильніших. Також працює мобільна гінекологія, що особливо актуально через вплив стресу на жіноче здоров’я.

Тож ми пройшли шлях від базових інструментів до повноцінної діагностики — і це мотивує вкладатися в проєкт ще більше.

— Які проблеми зі здоров’ям ви найчастіше бачите? 

— Часто це запущені випадки. Люди пережили бойові дії, окупацію, період після деокупації — без доступу до медицини. Особливо складно з пацієнтами з кількома захворюваннями одночасно — вони часто у важкому стані.

Бувають і дуже важкі історії. Наприклад, чоловік розповів, що в окупації його катували — під’єднували електричний струм до коліна. Так він пояснював, чому біль уже не відчувається.

— Як війна загалом впливає на здоров’я? 

— Вона викликає постійну тривожність. На цьому тлі розвиваються або загострюються хвороби: проблеми зі шлунком, виразки, гіпертонія. Навіть цукровий діабет може проявлятися на фоні хронічного стресу.

— Чи доводилося вам рятувати життя? 

— Такі випадки були. Наприклад, ми часто виявляємо критично високий рівень цукру. Був випадок, коли довелося викликати швидку: у пацієнта було серйозне порушення серцевого ритму. Після порівняння з попередніми кардіограмами стало зрозуміло, що це новий стан і потрібна термінова госпіталізація. Без цього людина могла померти.

Часто виявляємо дуже високий артеріальний тиск — іноді до 200. Люди при цьому можуть не відчувати серйозних симптомів. Але саме такі стани призводять до інсультів і інфарктів. У таких випадках своєчасне призначення лікування фактично рятує життя.

— Як відбувається прийом пацієнтів? 

— Це схоже на базовий профілактичний огляд. Пацієнт реєструється, проходить аналізи — загальний аналіз крові, кардіограму, флюорографію. Потім іде на прийом до лікаря, де ми аналізуємо результати.

За потреби робимо додаткові обстеження: аналіз крові на цукор, біохімію, УЗД, тестування на ВІЛ і гепатити. Також є GeneXpert для швидкої діагностики туберкульозу.

Якщо виявляємо захворювання, не залишаємо пацієнта без допомоги — перенаправляємо до відповідних спеціалістів для лікування.

Після консультації пацієнт отримує необхідні ліки — у нас достатній запас препаратів.

— Скільки людей ви приймаєте за день? 

— Працюють два лікарі. Кожен приймає приблизно 10–20 пацієнтів на день. Якщо це повторний візит у село, процес іде швидше, бо ми бачимо попередні записи в електронній системі.

— Чи встигаєте прийняти всіх? 

— Ми намагаємося прийняти кожного, хто прийшов. Зазвичай починаємо роботу близько 10:00 і працюємо до останнього пацієнта. Розуміємо, наскільки для цих людей важливо отримати допомогу.

Проєкт «Мобільні клініки» реалізується БФ «Альянс громадського здоров’я» в межах проєкту EMPOWER, що фінансується Федеральним міністерством економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ) спільно з Європейським Союзом та впроваджується GIZ Ukraine.

Слідкуйте за нами у соціальних мережах:

Телеграм Фейсбук Інстаграм