Цілюще довкілля «Тарасової садиби»

Коні, вівці, кози, а на додачу — байбаки та бобри

А ще в цій місцині багато зайців, лисиць, фазанів, куріпок, віднедавна постійно мешкає родина косуль, тож є чим помилуватися, а тим паче подихати на повні груди.

Крім того, у вольєрах на садибі добре почуваються самиці страуса та павича, грайливе поні — вельми симпатична екзотична окраса цієї місцини!

Господар однойменного просторого обійстя — досвідчений фахівець Чугуївського центру туризму та краєзнавства для учнівської молоді Тарас Смалений разом із дружиною-однодумницею Ларисою пропонують гостям верхову їзду на конях або на запряженій бричці, пішохідні маршрути, різноманітні змагання зі спортивного орієнтування.

Крім того, охочі мають змогу подоїти кіз та взяти участь у майстер-класі з виготовлення сиру, тут відбуваються тематичні фотосесії тощо, отже можна змістовно відпочити, насолодитися смачними домашніми стравами.

Зазвичай сюди навідуються родинами або групами на кілька днів, трапляються й тільки дитячі екскурсії, є також постійні прихильники цієї затишної садиби.

Навесні 2022 року біля несанкціонованого піщаного кар’єра, розташованого поруч, уперше з’явилася самка-байбачиха, — згадує Тарас Смалений. — Досі там господарювали лисиці, але згодом дорослі байбаки витурили рудохвостих суперниць, стали активно розмножуватися та обживати навколишню територію. За цими кумедними червонокнижними тваринками надзвичайно цікаво спостерігати, вони звикли до людей і начебто позують перед нами, що неодмінно викликає захват і серед дітей, і серед дорослих. Тому саме ця локація — улюблена серед наших гостей, — резюмує співрозмовник.

Слід відзначити, що фахівці екопарку  О. Фельдмана ініціюють надання цьому ландшафтному куточку статусу місцевого заказника, аби запобігти будь-якій можливій загрозі його існування — байбаки травоїдні тварини й нікому (як виявляється, крім лисиць!) не перешкоджають.

Власні сир та вино — задля настрою та здоров’я

Невтомне подружжя має чималий сад-город, вирощує не лише огірки-помідори-цибулю, а й корми для тварин, передусім гарбузи та буряк, запасає вдосталь сіна та багато іншого з вітамінного раціону.

Разом з тим господар закладає плантації черешень, яблунь, груш та слив, прищеплює до стійких диких саджанців породисті сорти, веде постійну боротьбу з гризунами, зокрема спритними вухатими зайцями, що дуже полюбляють ласувати соковитою фруктовою корою.

Особлива гордість пана Тараса — виплеканий ним виноградник з десятками сортів, що нараховує понад дві сотні кущів.

Із сонячних грон подружжя виготовляє сік та вино, які так сприяють душевному надвечір’ю в колі друзів разом з іншими гастрономічними делікатесами. Є й чудова альтернатива для цілковитих адептів здорового способу життя — запашний чай, настояний на околишньому екологічно чистому різнотрав’ю, за бажанням — із медом або варенням.

Мрія — продовжити і примножити родинну справу!

У родині Смалених четверо дітей — порівну синів та дочок. Двоє з них — найстарший Владислав та наймолодша Наталка найбільше успадкували батьківську вдачу. Молода жінка, яка наразі служить у ЗСУ, навіть на восьмому місяці вагітності активно займалася спортом, зокрема верховою їздою, народила здорову дитину, що стала п’ятою в загальній кількості улюблених онуків подружжя Смалених. А Владислав перевершив усіх — він джигітує на коні, опанував професійне вміння вершника, тепер тренує юне покоління, зокрема й навчає стріляти з лука.

Ми з жінкою удвох пораємося на садибі, а зважаючи на пенсійний вік, це все важче, — сумно зізнається господар. — Адже діти розлетілися, тепер лише згадується, що раніше було значно веселіше — разом із синами косимо, а жінка з доньками слідом складають у невеликі копи. Літом збиралися онуки — кожен доглядав власного коня… Мріємо, щоб якнайшвидше так було й надалі.

У Зарожному добре чутно зловісну бойову канонаду з боків Вовчанська, Липців та Салтівки, над селом нерідко кружляють ворожі дрони, шугають ракети, зафіксовано й кілька прильотів. Тож і відвідувачів «Тарасової садиби» значно поменшало через кляту війну…

Як усі українці, сподіваємося на швидке завершення війни. Мрію, що обов’язково продовжиться родинна справа, таки добудуємо гостьовий будинок і лазню, відродимо пасіку, постійно дбатимемо про комфортніші умови та змістовний відпочинок гостей, — підсумовує наше спілкування Тарас Смалений.